Постанова № 59345800, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2016 року № 826/21025/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат» про звернення стягнення податкового боргу у розмірі 19837,24грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, оскільки станом на 09.06.2015 за Філією «Фрегат-Крим» рахується заборгованість у розмірі 19837,24грн., яку у зв’язку з відсутністю майна, достатнього для погашення боргу, філія не має змоги погасити, позивачем відповідно до положень п.87.6 ст.87 ПК України визначено майно відповідача як джерело погашення податкового боргу зі сплати податку «Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши при цьому, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Філія «Фрегат-Крим» ТОВ «ТД «Фрегат» є відокремленим підрозділом ТОВ «ТД «Фрегат».

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 09.06.2015 вбачається, що заборгованість Філії «Фрегат-Крим» ТОВ «ТД «Фрегат» зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства складає 19837,24грн. та виникла на підставі звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства №9011418527 від 05.03.2014.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положеннями ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.

Відповідно до розд. ІІІ Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №569 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за №1852/24384 у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з Кодексом.

Повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом, майна юридичної особи філії, відокремленого підрозділу направляється юридичній особі філії, відокремленого підрозділу за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Стягнення коштів, опис, оцінка, продаж майна та зарахування коштів проводяться в порядку, встановленому нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 30.03.2015 №3379/10/26-52-23-37 відповідача повідомлено про наявність у Філії «Фрегат-Крим» ТОВ «ТД «Фрегат» заборгованості перед бюджетом та про намір позивача звернутися до суду з приводу стягнення заборгованості.

Проте позивачем не надано жодних доказів на підтвердження встановлення факту відсутності у Філії «Фрегат-Крим» ТОВ «ТД «Фрегат» майна, достатнього для погашення суми податкового боргу як і доказів непогашення заборгованості станом на момент розгляду справи.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Тобто, необхідною умовою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості є сплив 60-денного строку з моменту надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги, оскільки з дня надіслання податкової вимоги починає обчислюватись строк, з завершенням якого, у податкового органу виникає обов'язок звернутись до суду з позовом про стягнення коштів та продаж майна платника податків.

Проте, позивач в порушення вимог ст. ст. 59, 95 Податкового кодексу України звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, при цьому не надіславши відповідачу податкову вимогу, а тому звернення з такими позовними вимогами є передчасним.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що відповідачем спростовано твердження позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко