Ухвала суду № 59317375, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/358/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агенства рибного господарства України, треті особи: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, Управління державного агенства рибного господарства України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В ИВ :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного агенства рибного господарства України, треті особи: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, Управління державного агенства рибного господарства України у Черкаській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо запропонування йому посади начальника, заступника начальника Управління державного агентства рибного господарства України в Черкаській області, а також інші посади за тією ж спеціальністю, кваліфікацією у відповідача, управліннях відповідача в інших областях; зобов'язати відповідача запропонувати йому посади начальника, заступника начальника Управління державного агентства рибного господарства України в Черкаській області, а також інші посади за тією ж спеціальністю, кваліфікацією у відповідача та його управліннях в інших областях.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу Державного агенства рибного господарства України від 26.11.2013 року №95-ТО позивача було призначено на посаду начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області.

Кабінет Міністрів України постановою від 30.09.2015 №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи відповідача у справі та погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як його структурних підрозділів. Пунктом 3 цієї Постанови КМУ встановлено правонаступника їх майна - відповідне Агентство. У перелік ліквідованих органів ввійшов орган, який очолює позивач, а новостворених - Управління Державного агентства рибного господарства України в Черкаській області (без статусу юридичної особи).

Так, на виконання зазначеної постанови, відповідач 14.12.2015 року наказом №383 затвердив власну нову структуру та штатний розпис, а також 14.12.2015 року виніс наказ №171-О про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад, у т.ч. - начальника та заступника його структурного підрозділу - Управління Державного агентства рибного господарства України в Черкаській області. Повторний конкурс також призначався наказом відповідача від 24.03.2016 №92.

В подальшому, 30.11.2015 року відповідач видав Наказ №369 щодо ліквідації до кінця 2015 року зазначених територіальних органів-юридичних осіб і затвердження орієнтовного плану заходів, пов'язаних з такою ліквідацією, для голів ліквідаційних комісій. Серед них: письмове попередження працівників територіального органу до 09.12.2015 року про майбутнє їх вивільнення, вивільнення працівників через 2 місяці після такого попередження; передача майна центральному органу; складання та затвердження ліквідаційного балансу - до двох днів з дати такої передачі.

Разом з тим, 16.12.2015 року позивачу вручене письмове попередження про його наступне вивільнення з займаної посади відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП. Дату запланованого звільнення попередження не містить. Станом на час судового розгляду справи позивач продовжує обіймати посаду начальника державного органу, що підлягає ліквідації за вищевказаним рішенням Уряду.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що всі працівники попереджені про майбутнє вивільнення, проте жоден працівник не звільнений і ліквідаційний баланс не затверджений.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача щодо обов'язку відповідача запропонувати йому до часу звільнення у випадку ліквідації іншої роботи. Крім того, відсутність заяв позивача на переведення на будь-яку посаду відповідача, свідчать про відсутність, на час звернення до суду з позовом, порушень відповідачем його прав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну службу» (Закон №3723-ХІІ) передбачено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців здійснюється на підставі Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2002 року №169, п.3 якого визначено, що для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії.

Законом №3723-ХІІ не врегульоване питання попередження працівників про наступне вивільнення під час ліквідації державного органу.

Однак, частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). У зв'язку з цим для оцінки доводів сторін щодо оскаржуваних дій з попередження про вивільнення та пропозиції нової посади суд керувався нормами КЗпП.

Так, згідно з ч.ч. 1-3 ст.49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та повинен запропонувати іншу роботу.

Тобто обов'язку пропонувати посаду, яку раніше обіймав працівник, зазначена норма закону не містить, з огляду на що відповідний довід позивача суд вважає безпідставним.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався з письмовою заявою до відповідача щодо його переведення на іншу роботу. Водночас, звертався з заявою від 28.12.2015 року, в якій ставив вимогу запропонувати йому виключно рівнозначну посаду за його спеціальністю, кваліфікацією і виключно в новоутвореному Управлінні Державного агентства рибного господарства України в Черкаській області, на що отримав лист від 05.02.2016 року, яким було відмовлено у задоволені такої заяви з огляду на неподання позивачем документів на участь у конкурсі на заміщення посад начальника чи заступника відповідного органу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами КЗпП роботодавця не наділено безумовним обов'язком звільнити працівника протягом двох місяців з моменту його попередження про наступне вивільнення. На час звернення позивача в суд за захистом трудових прав його не звільнено, державну службу не припинено, а у відповідачів нема перешкод запропонувати будь-які інші, рівнозначні його посади дотримуючись, при цьому, встановленої гарантії працівника: попередити не пізніш, як за 2 місяці.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що дотримання роботодавцем обов'язку пропозиції іншої роботи є виключно умовою (гарантією) для звільнення, тож до часу звільнення позивача відсутність пропозицій працевлаштування не є протиправною бездіяльністю.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, не надав суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст виготовлено 29.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.