Ухвала суду № 59316304, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1567/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 р. № 100250001/2016/000013/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 р. № 100250001 /2016/00022.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між продавцем - SIR SAFETY COMPANY SRL (Румунія) та позивачем укладено контракт № 040315 від 04.03.2015 р., відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити покупцю товар згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно додаткової угоди та специфікації № 4 від 16.03.2016 р. до контракту № 040315 від 04.03.2015 р. продавець зобов'язувався поставити покупцю на умовах FCA - Бакау, Румунія (згідно Інкотермс 2010) чоботи з ПВХ двох артикулів.

У березні 2016 року позивач на підставі цього контракту та інвойсу від 16.03.2016 р. № 38 здійснив ввезення на територію України товару - водонепроникненого взуття (чобіт спеціальних з ПВХ для захисту від механічних дій та води) торговельної марки Welly двох артикулів - A00-NONO-01 (Safety work S5-N) та G10-NONO-00 (Hercules), митне оформлення якого здійснювалось через Київську міську митницю ДФС.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100250001/2016/103754, в якій митну вартість товару визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 786189,54 грн., додавши в якості складової митної вартості товару витрати на його транспортування до митного кордону України в розмірі 11 076, 00 грн. та витрати на страхування у розмірі 1527, 45 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивач до МД №100250001/2016/103754 від 21.03.2016 р. подав наступний пакет документів:

- контракт від 04.03.2015 р. № 040315;

- додаткові угоди до контракту та специфікації № 1 від 31.03.2015 р., № 2 від 29.05.2015 р., № 3 від 28.07.2015 р., № 4 від 16.03.2016 р.;

- інвойс від 16.03.2016 р. № 38;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) № 00022 від 18.03.2016 р.;

- страховий поліс № 078-18.03.16 від 18.03.2016 р.;

- довідку про транспортні витрати № 160318/1 від 18.03.2016 р., згідно якої вартість перевезення товару за маршрутом м. Бакау (Румунія) - п/п Порубне (Україна) становить 11076,00 грн.

Під час митного оформлення позивачем на вимогу посадової особи митного органу було надано копії наступних додаткових документів:

- видаткові накладні № 10588 від 28.12.2015 р., № 9685 від 26.11.2015 р., № 10527 від 25.12.2015 р., № 10354 від 17.12.2015 р.;

- податкові накладні № 1125 від 26.11.2015 р., № 991 від 28.12.2015 р., № 663 від 17.12.2015 р., № 752 від 25.12.2015 р.;

- прайс-лист виробника товару на 2016 рік;

- митна декларація країни відправлення MRN 16ROIS0600E0011564;

- інвойс № 0047/16 від 02.03.2016 р., згідно якого постачальник - SIR SAFETY COMPANY SRL придбав товар у виробника - THE WELLY D.O.O.;

- експертний висновок № 28 від 23.03.2016 р., складений ТОВ «Експерт»;

- договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 201061 від 06.01.2012 р. з доповненнями та договір-заявка до нього № АА -16015;

- договір № 401082 від 04.08.2014 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом ТОВ «Кепітал Лоджистік енд Транспорт Юкрейн» та ТОВ «Миртранс»;

- каталог товарів виробника;

- пакувальний лист б/н від 16.03.2016 р.

За результатом розгляду поданих позивачем документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 р. № 100250001/2016/000013/2, відповідно до якого митну вартість товару відповідачем визначено за шостим (резервним) методом, внаслідок чого збільшено вартість товару, та оформлено картку відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 р. № 100250001/2016/00022.

З графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що позивач не надав документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у наданих основних та додаткових документах містяться неточності та розбіжності, а саме: не надано рахунок - фактуру чи акт виконаних робіт на транспортно-експедиційне обслуговування (перевезення), що підтверджує вартість перевезення; прайс - лист адресований конкретному покупцю; в експертному висновку не міститься аналізу цін виробника.

Визначена митним органом митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товарів, митне оформлення якого уже проведено (МД № 125130013/2015/406213 від 25.07.2015 р.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ст. ст. 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач вказав про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що спростував суд першої інстанції задовольняючи позов.

Так з рішення про коригування митної вартості вбачається, що відповідач поставив під сумнів заявлену митну вартість товару у зв'язку з тим, що позивачем не подано первинних документів, що свідчать про вартість транспортних витрат, та прайс на товари стосується лише позивача.

Натомість, як вбачається з довідки про транспортні витрати № 160318/1 від 18.03.2016 р. транспортні витрати з перевезення вантажу до Порубного (Україна) склали 11076, 00 грн., до складу яких входять витрати на дизельне пальне, заробітна плата водія, витрати на відрядження та інші витрати.

В апеляційній скарзі відповідач також зауважив, що понесені перевізником витрати на експедитора не включені до зазначеної довідки.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що згідно п. 4.1 договору доручення від 06.01.2012 р. № 201061 орієнтовна сума договору складається з вартості тарифів, зборів за додаткові операції та інших затрат, пов'язаних з виконанням умов договору.

В той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів, що послуги експедитора при даному перевезенні мали місце, або не були включені до складу інших затрат, або не компенсувалися коштами на відрядження, або обов'язки експедитора не виконував водій.

Крім того, у відповідача були відсутні підстави для обґрунтованих сумнівів у заниженні перевізником у довідці дійсних витрат на транспортування товару до кордону України.

За таких обставин, відповідач повинен довести саме факт невідповідності оплати за надані послуги з транспортного перевезення. В протилежному випадку колегія суддів знаходить можливим трактувати такий сумнів митного органу на користь позивача.

Крім того, невдоволення відповідача формою прайс - листа не може бути прийняте до уваги при вирішенні справи з огляду на те, що по своїй суті прайс-лист це список цін, що не може вважатися первинним документом і слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар.

Колегія суддів зауважує, що коло суб'єктів для яких виготовляється прайс - лист може зводитись до однієї особи, яка зацікавлена інформацією про один єдиний товар, а може містити перелік всіх товарів виробника і розраховуватись на загальну кількість жителів планети і доводитись до потенціальних споживачів через мережу Інтернет.

З огляду на те, що нерезидент формував ціну за певним видом товару та певними умовами поставки, цілком очевидним і логічним є надання інформації контрагентом виключно щодо цього товару, яка, на думку колегії суддів, носить форму звичайного листа-відповіді на запит, але завдяки обов'язковій вимозі щодо відображення у ньому конкретного показника у вигляді ціни має в своїй назві частину «прайс».

Більше того, посилаючись на використання МД № 125130013/2015/406213 від 25.07.2015 р., відповідач вказану митну декларацію не надав, чим позбавив суд апеляційної інстанції встановити метод визначення митної вартості товару згідно вказаної декларації, умови поставки, характеристики товару та інші обставини, що мають визначальний вплив на митну вартість товару.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що висновок митного органу про неможливість обчислення митної вартості за першим методом є неправомірним, а відтак, у останнього були відсутні правові підстави для застосування до позивача всіх наступних методів, зважаючи на імперативність застосування кожного з методів в порядку черговості, шляхом виключення можливості використання попереднього.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.