Рішення № 59311757, 25.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4828/16 Справа № 187/106/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненковій Л.А.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за участю третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5, якій на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. Вони є спадкоємцями першої черги, однак встановлений законом строк для прийняття спадщини пропустили у зв'язку із необізнаністю про існування відповідного строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вважаючи, що прийняли спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

Постановою державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Позивачі вважали причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною, тому просили суд визначити їм достатній додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті матері.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено (а.с.30-31).

Визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додатковий строк в один місяць з дня набрання рішення законної сили для подання ними заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2 вважаючи, що зазначене рішення порушує його права та інтереси, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, та визначаючи останнім додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі з поважних причин пропустили шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України дійшов висновку про можливість у визначенні додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Проте зазначені висновки суду не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. 04 лютого 2016 року позивачі звернулися до Петриківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, проте постановою державного нотаріуса Астахова О.С. їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У силу положень ст. ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи позовні вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд розглянув спір із залученням в якості відповідача територіальної громади в особі сільської ради.

З апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається посилання заявника на те, що він проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час її смерті, яка була його матір»ю, а відтак відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку спадкування, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав лише в разі їх порушення.

Частиною 1 ст. 33 ЦПК України визначено, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Згідно з роз'ясненнями абз. 5 п.13 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» Пленуму Верховного Суду України, суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, фактично вирішив питання про права іншого спадкоємця ОСОБА_2 без його залучення до участі у справі, тим самим допустив порушення п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України, зокрема не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у судовому засіданні, внаслідок чого безпідставно задовольнив позов, пред'явлений до Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка насправді не є належним відповідачем за наявності інших спадкоємців, які в силу закону вважаються такими, що прийняли спадщину, а тому безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Насамперед суд повинен був з'ясувати, чиї права та інтереси зачіпає спір, з'ясувати у сторін, чи є інші особи, які претендують (заявляють свої права) на предмет спору, чи знають вони про спір.

Оскільки суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі у справі осіб, які не брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним відповідно до пп.1,4 ч.1ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за участю третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

Л.А. Черненкова