Рішення № 59297411, 28.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/17064/2012 Номер провадження 22-ц/786/1855/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Карнауха П.М.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал 3000", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про припинення поруки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з вказаним позовом до ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому, посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору № 224988-СRЕD від 29.04.2008 року, та з урахуванням поданих у травні 2013 року уточнень до позову, остаточно просили стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь банку заборгованість у сумі 2250,20 доларів США, що за курсом 7,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2010 р. складає 17644,09 грн. та судові витрати. Також просив стягнути з відповідачів солідарно на користь банку 200,00 грн. та з ОСОБА_3 3157,95 доларів США.

У березні 2013 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про припинення договору поруки № 224988-СRЕD від 29.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що на банк не направив йому письмову вимогу із зазначенням невиконаного обовязку боржником, та підставі ст. 559 ЦК України банк втратив право вимоги до поручителя, оскільки не звернувся до суду з позовом протягом року від дня укладення договору, тобто до 29.04.2009 р. Також вказує про те, що рішенням суду від 24.02.2010 р., яке набрало законної сили, стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_2

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором поруки № 224988- СRЕD/2 від 29.04.2008 року в сумі 200,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Договір поруки № 224988- СRЕD/1 від 29.04.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» визнано припиненим.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПриватБанк» просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.

Вважають, що мають право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 відсотків та неустойки за вказаним кредитним договором, нарахованих за період з 17.07.2009 року по 13.04.2010 року, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2010 року станом на 14.08.2013 року не виконано боржником ОСОБА_2

В судове засідання не зявились відповідачі ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2, ОСОБА_3, які повідомлені про час і місце розгляду справи у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_5, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що судовим рішенням від 24.02.2010 року з ОСОБА_2 вже було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, а позивач не надав розрахунок заборгованості, тому дійшов висновку про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 «Агрокапітал 3000» в сумі 200 грн. та відмовив в задоволенні іншої частини вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову банку до боржника ОСОБА_2, колегія суддів перевіряє його законність та обґрунтованість лише в цій частині.

В іншій частині рішення районного суду не є предметом апеляційного оскарження, тому не перевіряється колегією суддів.

Місцевим судом було вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно з договором №224988-CRED від 29.04.2008 року отримав кредит від публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на суму 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 відсотків річних, строком користування по 20.04.2009 року (а.с. 8-14 т. 1).

29.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 224988- CRED /1 від, згідно з яким поручитель зобовязувався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором №224988-CRED від 29.04.2008 року.

29.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_6 «Агрокапітал 3000» був укладений договір поруки № 224988- CRED/2, згідно умов якого поручитель зобовязувався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором №224988- CRED від 29.04.2008 року. Розмір відповідальності поручителя визначено 200,00 грн. (а.с. 16-17 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобовязання за кредитним договором.

Заборгованість за кредитним договором за наданим банком розрахунком (т. 1 а.с.128-170) складає за період з 21.04.2009 р. по 13.04.2010 р. 1507,39 доларів США, заборгованість по процентам, починаючи з 21.04.2009 року по 14.08.2013 р. складає 6640,12 доларів США.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2010 р., яке набрало законної сили, задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 32382,97 грн. заборгованості за кредитним договором №224988-CRED від 29.04.2008 року (а.с. 56-57 т.1), яке на даний час не виконано.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-1206цс15).

Згідно п. 3.2. кредитного договору, при порушенні позичальником зобовязань за договором він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних, розрахованих від суми залишку непогашеної згідно Графіку заборгованості за кредитом.

З урахуванням наведених правових норм, положень кредитного договору, зазначених правових позицій, враховуючи наявність судового рішення від 24.02.2010 року, яким з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто за вказаним кредитним договором заборгованість 3157,95 дол. США, 821,98 дол. США проценти, 32,51 дол. США та 198,98 дол. США штрафів; приймаючи до уваги ту обставину, що рішення боржником не виконане, що вбачається з розрахунку заборгованості станом на 14.08.2013 р., 12.05.2015 р. та випискою по рахунку за період з 01.01.1999 р. по 19.04.2016 р. (т. 1 а.с. 128-170; т. 2 а.с.61,62, 65129), з урахуванням меж уточнених позовних вимог, за якими позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за період з 16.07.2009 р. по 13.04.2010 року, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 відсотків за користування кредитними коштами за період з 17.07.2009 р. по 13.04.2010 р. в сумі 1124,65 доларів США , що по курсу 7,93 грн. за 1 долар складає 8918,47 грн.

Розрахунок проведено на підставі п. 3.2. кредитного договору наступним чином: 3157,95доларів США х 48% : 365 днів х 271 днів прострочення з 17.07.2009 по 13.04.2010 =1124,65 доларів США.

За приписом ст.88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст.84 ЦПК України).

Враховуючи те, що позов до ОСОБА_2 задоволено на 51%, з нього на користь банку підлягають стягненню судові витрати у розмірі 622,31 грн., виходячи з загальної суми сплачених позивачем судових витрат 1220,23 грн. (428,68 грн. судовий збір за подання позову+471,55 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги +320,00 грн. за видачу оголошення в пресі).

Оскільки при поданні зустрічного позову, який задоволений судом, ОСОБА_3 сплатив 114,70 грн. судового збору, зазначена сума підлягає стягненню на його користь з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_3 в суді першої та апеляційної інстанції представляв адвокат ОСОБА_5 відповідно до ордеру та витягу з угоди (т. 1 а. с. 79,80). За надані послуги ОСОБА_3 сплатив адвокату ОСОБА_5 2000 грн. (т. 2 а.с. 100).

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,

на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Розрахунку витрат на правову допомогу ОСОБА_3 та його представник суду не надали.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_5 приймав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції. Так, 16.01.2013 р. судове засідання тривало 5 хвилин, 04.03.2013 р. 6 хвилин, 01.04.2013 р. 1 хвилина, 23.05.2013 р. 1 година 3 хв., 18.06.2013 р. 1 хвилина, 11.12.2013 р. - 7 хвилин; 03.09.2014 р. 1 хв., 17.03.2015 р. 1 хв., 28.07.2015 р. 7 хвилин.

Ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата встановлена з 1 січня 1147 грн., з 1 грудня 1218 грн.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата встановлена з 1 січня на рівні 1218,00 грн.

Такий же розмір ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата встановлена з 1 січня на рівні 1218 грн., з 1 вересня - 1378 грн.

Отже, вартість однієї години роботи адвоката з урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік» складає 458,8 грн. з 01.01.2013 р., 487,2 грн. з 01.12.2013 р., протягом 2014 р. та до 01.09.2015 р. Вартість однієї хвилини складає 7,6 та 8,12 грн., відповідно.

Оскільки адвокат ОСОБА_5 приймав участь в судових засіданнях у 2013 році всього на 1 год. 23 хв., вартість наданої ним допомоги складає 637,99 грн. (458,8 + 122,35+ 56,84 грн.), у 2014 р. та 2015 р. - участь в судових засіданнях тривала всього 9 хвилини на суму 73,08 грн.

Таким чином, вартість наданої ОСОБА_3 допомоги адвокатом ОСОБА_5 за участь у судових засіданнях за підрахунком суду складає всього 654,23 грн. та підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2015 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким уточнений позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 224988-СRЕD від 29.04.2008 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" нараховані відсотки за кредитним договором № 224988-СRЕD від 29.04.2008 року у сумі 1124,65 доларів США, що за курсом 7,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2010 р. № 417/137 складає 8918,47 грн. (вісім тисяч девятсот вісімнадцять гривень 47 коп.).

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 622,31 грн. судового збору.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 114,70 грн. судового збору та 654,23 грн. витрат на правову допомогу, а всього 768,93 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО: Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1