Ухвала суду № 59297414, 27.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2094/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1975/16Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Одринської Т.В., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тертя особа виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, про встановлення порядку користування квартирою,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування жилим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй належить право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Вказувала, що з відповідачами, які також є співвласниками квартири, склалася конфліктна ситуація, і виникли непорозуміння щодо користування спільним житлом. В зв'язку з чим, позивач просила визначити порядок користування квартирою за варіантом № 3, який запропонований у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 2-16 від 18 березня 2016 року, а саме: - у користування ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири визначити житлову кімнату 8 площею 16,4 кв.м.; - у користування співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які разом мають право власності на 2/3 частки квартири, визначити житлову кімнату 2 площею 10,9 кв.м. з лоджією площею 3,1 кв.м., житлову кімнату 3 площею 9,7 кв.м., кладову 4 площею 1,3 кв.м., житлову кімнату 7 площею 7,8 кв.м.; - у спільному користуванні всіх співвласників залишити коридор 1 площею 12,1 кв.м., вбиральню 5 площею 1,3 кв.м., ванну 6 площею 2,9 кв.м., кухню 9 площею 8,9 кв.м.

Рішенням Автозаводського районного суду Полтавської області від 27 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задоволено.

Встановлено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

- у користування співвласнику ОСОБА_4, яка має право власності на 1/3 частку квартири, визначено житлову кімнату 8 площею 16,4 кв.м.;

- у користування співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частки яких у праві власності на квартиру складають 2/3 частки, визначено житлову кімнату 2 площею 10,9 кв.м. з лоджією площею 3,1 кв.м., житлову кімнату 3 площею 9,7 кв.м., кладову 4 площею 1,3 кв.м., житлову кімнату 7 площею 7,8 кв.м.;

- у спільному користуванні всіх співвласників залишено коридор 1 площею 12,1 кв.м., вбиральню 5 площею 1,3 кв.м., ванну 6 площею 2,9 кв.м., кухню 9 площею 8,9 кв.м.;

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в рівних частках - з кожного відповідача по 275,60 грн.

З даним рішенням суду не погодилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. Вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаються на те, що судом неповно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення.

Судове засідання проводилося за участі апелянта ОСОБА_2, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с. 6).

Відповідачі ОСОБА_2 (рідна сестра позивача) та ОСОБА_3 (племінниця позивача) - кожна мають право на 1/3 частку спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 2 вересня 1996 року, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради, та заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 04 червня 2012 року (а.с. 10-12).

Квартира має загальну площу 74,4 кв.м., житлову площу - 44,8 кв.м. та складається з наступних приміщень: кімнати 2 площею 10,9 кв.м., кімнати 3 площею 9,7 кв.м., кімнати 7 площею 7,8 кв.м., кімнати 8 площею 16,4 кв.м., а також підсобних приміщень - коридору 1 площею 12,1 кв.м., лоджії площею 3,1 кв.м., кладової 4 площею 1,3 кв.м., вбиральні 5 площею 1,3 кв.м., ванної кімнати 6 площею 2,9 кв.м., кухні 9 площею 8,9 кв.м.(а.с. 8, 9).

Згідно довідки № 636, виданої ТОВ «Житлорембудсервіс», вбачається, що у квартирі постійно зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Відповідачі стверджують, що в квартирі також постійно проживають чоловіки відповідачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №2-16 від 18 березня 2016 року (а.с. 14-20) можливі три варіанти встановлення порядку користування приміщеннями спірної квартири. Третій варіант визначення порядку користування квартирою, коли співвласнику ОСОБА_4 на належну їй 1/3 частку квартири виділяється приміщень площею 24,8 кв.м., а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 2/3 частки квартири виділяється приміщень площею 49,6 кв.м., що відповідає ідеальним часткам співвласників.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, а тому суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, які адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність.

Крім того, місцевий суд зазначив, що запропонований позивачем варіант порядку користування квартирою найбільшою мірою відповідає розміру ідеальних часток співвласників у праві власності на спільне майно. Малолітні діти, які проживають у спірній квартирі і права власності на яку вони не мають, після встановлення порядку користування збережуть своє право користуватися квартирою. Тому, задоволення позовних вимог не потягне за собою порушення законних прав та інтересів неповнолітніх осіб.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Тобто, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Тобто, при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ Т.В. Одринська

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: