Постанова № 59297024, 27.07.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2536/16-а

Провадження № 2-а/553/78/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.07.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого судді: Андрущенко С.А.,

при секретарі: Павленко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з вимогами визнати дії Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016 року неправомірними, зобов'язати Полтавське об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати (грошового утримання) працюючого на відповідній посаді судді, що згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області становить 28710 грн., починаючи з 01 травня 2016 року, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що протягом тривалого часу, починаючи з 1975 року, вона працювала суддею Полтавського обласного суду, нині Апеляційного суду Полтавської області. Наказом голови Апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2012 року №03-03/14 та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року №4637-VІ «Про звільнення суддів» вона була звільнена з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку із виходом у відставку. Згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Полтави, їй як судді у відставці нараховано з 19 квітня 2012 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 13 596 грн. 48 коп., розмір якого був визначений із розміру заробітної плати судді на момент звільнення, що складав 16 995 грн. 60 коп.. У зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати працюючого судді за її позовом в адміністративному провадженні 28.08.2013 винесено постанову Ленінським районним судом міста Полтави про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити відповідний перерахунок її щомісячного грошового утримання. Дана постанова суду залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року. У той же час, цією постановою визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України Ленінського району міста Полтави щодо відмови у перерахуванні щомісячного грошового утримання. Відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області за №06-29/248/16 від 11.05.2016 заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду змінилася у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 01 травня 2016 року становить 28710 грн.. Утім, відповідач, нині створене об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області знову відмовило їй у перерахуванні довічного грошового утримання у відповідності до заробітної плати працюючого судді. Така відмова відповідача про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання є протиправною і такою, що суперечить вимогам Закону.

В судове засідання позивач не з'явилася, але від неї надійшла заява, в якій остання просить проводити розгляд справи у її відсутність та зазначає, що адміністративний позов підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у зв`язку із тим, що позивач звернулася до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі зверненням по питанню перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. На вищезгадане звернення позивачу була надана відповідь згідно до Закону України «Про звернення громадян». Із заявою встановленого зразка, що передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.05р. № 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції від 27.12.05 р. № 1566/11846 позивач не звертався. Рішення про відмову в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 управлінням не приймалося. Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» віл 02.03.15р. №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування»» «Про дипломатичну» службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічннка-консудьтанта народного депутата України», а саме: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. На підставі вище викладеного, представник відповідача наполягав на відсутності підстав проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, у зв'язку з підвищенням з 01.05.2016 року розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Вислухавши представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, щонаказом голови Апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2012 року №03-03/14 та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року №4637-VІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку із виходом у відставку (а.с. 13).

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2013 року в справі № 553/3354/13-а, провадження № 2-а/553/86/2013, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави щодо обмежень у виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді в період з 01 січня по червень 2013 року та щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01 січня 2013 року (а.с.15-16).

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, по вищевказаній справі, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2013 року залишено без змін (а.с.17-19).

Як вбачається з довідки Апеляційного суду Полтавської області від 11.05.2016 року за вих. № 06-29/248/16, виданої ОСОБА_1 судді у відставці, заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 01.05.2016 року становить: посадовий оклад - 15 950, 00 грн., надбавка за вислугу років 80 % 12 760,00 грн., всього 28 710,00 грн. (а.с.14).

23 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням довідки Апеляційного суду Полтавської області від 11.05.2016 року за вих. № 06-29/248/16, що підтверджується копією відповідної заяви з відміткою про її отримання відповідачем (а.с.9-10).

02 червня 2016 року Полтавське об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в своєму листі за вих. № 87/Х-17, відмовило позивачу у перерахунку довічного грошового утримання посилаючись на відсутність підстав для його проведення, а також вказуючи про те, що з 1 червня 2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються, раніше призначені пенсії (довічне грошове утримання) судді у відставці не перераховуються(а.с.11-12).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених в ч. 1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч.4 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Виходячи з цієї норми, згідно з постановою Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 відповідачем було призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді.

З 27 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 12 лютого 2015 рок № 192-VIII, ч. 3 ст. 141 якого викладена з зазначеній вище редакції ч.3 ст.138 без жодних змін та, крім того, доповнена новим абзацом такого змісту: «У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, у всіх зазначених нормах закону закріплено принцип, згідно з яким розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки нараховується в залежності від розміру грошового утримання такого судді. Ця залежність означає, що у разі зміни розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (в тому числі й у зв'язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати), в обов'язковому порядку підлягає перерахунку також і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав чи свобод.

В п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Згідно з п.п. 2.2 п. 2 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016, яким визнано неконституційним, зокрема положення ч. 3 ст. 141 Закону № 2453 у редакції Закону № 213 та положення абз. 6 ч. 5 ст. 141 Закону № 2453, конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III,статті 117 розділу VII, розділах IX,X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Конституційний Суд України у Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (пункти 5,7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень Закону № 2453.

У п. 4 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016 зазначено, що Конституційний Суд вже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Суд, при вирішенні даної справи не може не прийняти до уваги таку позицію Конституційного Суду України, рішення якого має преюдиціальне значення при розгляді судами спорів та є обов'язковим до його виконання.

У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Статтею 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які дано Bерховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності та співставленні, аналізуючи обставини викладені у позові і враховуючи пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги правові позиції вищих судових інстанцій і рішення Конституційного Суду України, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу провести перерахунок призначеної спеціальної пенсії на підставі законодавства, що діяло на час призначення пенсії, обґрунтованість позову і необхідність його задоволення.

Доводи відповідача щодо підстав відмови позивачу в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання, викладені в запереченнях, суд вважає хибними, оскільки норми на які він посилається визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають нормам Конституції України.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з задоволенням позовних вимог, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 ,47, 58, 126 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 17, 18, 71, 94, 104-106, 138 КАС України, ст.ст. 48, 138, 141 ч.3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016 року - неправомірними.

Зобов'язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 01 травня 2016 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді Апеляційного суду Полтавської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також його виплату з урахуванням фактично виплаченої за період з 01 травня 2016 року суми щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати 551 грн. 20 коп..

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. А. Андрущенко