Рішення № 5924146, 12.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2009 р. Справа № 05/205-09

вх. № 6564/6-05

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не зявився,

відповідача - не зявився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ" (м. Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Харківська обл., с. Руська Лозова)

про стягнення 11310,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача суму вартості продукції в розмірі 8700,00 грн. та штраф у розмірі 2610,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором відповідального зберігання №689/2007в/з від 30.05.07 р.

Позивач не надав витребувані судом документи.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не надав відзив на позов та витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 від 16.07.09 р.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.05.07 р. сторони уклали договір №689/2007в/з відповідального зберігання (надалі спірний договір), предметом якого є пневматичні шини для вантажного автотранспорту (надалі продукція), які передаються власником (позивачем) зберігачу (відповідачу) на відповідальне зберігання.

Згідно п. 2.1 спірного договору продукція передається на склад зберігача по акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.2 спірного договору датою передачі на зберігання вважається дата, зазначена в товарно-супровідній документації в момент передачі продукції зберігачу (уповноваженому ним особою). З цього моменту зберігач несе ризик випадкової загибелі продукції та повну фінансову відповідальність за схоронність та ідентифікацію продукції відповідно до цін власника, дійсними на дату завдання збитків (псування, втрати) продукції.

Згідно п. 4.1 власник здійснює розрахунки з зберігачем за послуги відповідального зберігання згідно з отриманим рахунком-фактурою, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього, який виставляється зберігачем власнику після повернення товару з складу.

Пунктом 7.1 спірного договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.07 р. Договір вважається автоматично пролонгованим на 1 рік, якщо сторони за 30 банківських днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей договір.

Відповідно до п.3.4.2 зберігач зобовязаний в дводенний термін повернути товар власнику за першою його вимогою.

Згідно п. 5.2 спірного договору у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний до подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість, яка вказана у актах приймання-передачі.

За актом приймання-передачі №1 від 30.05.07 р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 8700,00 грн.

11.07.08 р. позивачем була надіслана відповідачу вимога №581 про повернення товару, в якій вимагалося в термін до 20.07.08 р. повернути продукцію, а в разі неможливості такого повернення сплатити її вартість у сумі 8700,00 грн.

Відповідач не повернув позивачу продукцію у строк, встановлений спірним договором, та відповіді не дав.

28.07.08 р. представниками позивача в присутності відповідача була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача. В ході інвентаризації була виявлена відсутність продукції, переданої відповідачу по акту прийому-передачі № 1 від 30.05.07 р., про що складено інвентаризаційний опис №1 від 28.07.08 р., який підписаний представниками позивача та відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3 спірного договору передбачено, що за неналежне виконання умов цього договору, зберігач зобовязується сплатити власнику штраф у розмірі 30% від вартості втраченого товару. Сплата штрафу не звільняє зберігача від виконання взятих на себе за цим договором зобовязань.

Позивач нарахував відповідачу відповідно до п. 5.3 спірного договору штраф у сумі 2610,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу продукції, сплати її вартості та штрафу або будь-яких заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 936, 949, 951 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_2. П/р № НОМЕР_3 в Приватбанку, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - Дальнобой" (07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 26В. Код ЄДРПОУ 33212540. П/р № 26001010415101 в ЗАТ „Альфа-Банк” м. Києва, МФО 300346) вартість продукції в сумі 8700,00 грн., штраф в сумі 2610,00 грн., державне мито в сумі 113,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ольшанченко В.І.