Рішення № 5924032, 12.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-8/10483-2008 За позовом Джанкойського міжрайонного прокурора, м. Джанкой в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради, м. Джанкой

до відповідача СПД ОСОБА_2, м. Джанкой

треті особи

1.Державна земельна інспекція АР Крим, м. Сімферополь

2.Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим, м. Сімферополь

3.Міністерство оборони України, м. Київ

про повернення земельної ділянки.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор Кулібаба С.Є.

Від позивача Михайлов О.А. представник по довіреності від 27.02.08р.

Від відповідача не з'явився.

Треті особи не з'явилися.

Суть спору: Джанкойський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради звернувся до відповідача СПД ОСОБА_2 із позовною заявою, просить суд зобовязати відповідача повернути за актом прийому-передачі позивачу земельну ділянку площею 6317 кв.м. в АДРЕСА_1. Зобовязати відповідача звільнити земельну ділянку площею 6317 кв.м. в АДРЕСА_1 від залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ «А», будівлі вбиральні літ «Б»,та тимчасових споруд торгових лотків.

Представник позивача представив суду заяву про зміну позовних вимог, просить суд зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити на користь Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К.Маркса,15; ЄДРПОУ 04055699) земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 6317кв.м. шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами; будівлі прохідної літ. «А»; будівлі вбиральні літ. «Б»; малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торговельних контейнерів.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованим листом.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином рекомендованим листом.

Справа слуханням відкладалася у порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2003 року між Джанкойської міською радою (Орендодавець) і СПД ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки №264.

Відповідно до п.1.1. договору від 01 липня 2003 року Орендодавець передає, а Орендар бере в оренду земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 6317кв.м., для комерційного використання (розміщення ринку по реалізації автомобільних запчастей).

Згідно до п.2.1. договору оренди від 01 липня 2003 року договір укладений строком на 3 років.

Договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2003 року №264 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20 листопада 2003 року №000300600264.

15 грудня 2006 року між Джанкойської міською радою (Орендодавець) і СПД ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 01 липня 2003 року.

Так згідно до додаткової угоди від 15 грудня 2006 року строк договору оренди від 01 липня 2003 року №264 продовжений до 01 травня 2007 року.

23 травня 2007 року розглянувши заяву відповідача про продовження договору оренди на 49 років Джанкойська міська рада прийняла рішення №405 «Про продовження договору оренди земельної ділянки строком на пять років до 01 травня 2012 року, про що було повідомлено відповідача та запропоновано укласти додаткову угоду.

Як посилається позивач у своєї позовної заяві, СПД ОСОБА_2 відмовилася від підписання додаткової угоди з Джанкойської міською радою, у зв'язку із незгодою зі строком дії договору та розміром орендної плати.

У зв'язку із чим, 23 травня 2008 року Джанкойської міською радою 19-сесію 5-ого кликання прийнято рішення №676, згідно до якого вирішено визнати втративши силу підпункт 1.2. рішення міської ради від 23 травня 2007 року №405 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2003 року реєстраційний номер НОМЕР_2 строком на пять років, у зв'язку із відмовою СПД ОСОБА_2 від укладення додаткової угоди про внесення змін в договір.

Враховуючи на вищевикладене, позивач вважає, що СПД ОСОБА_2 безпідставно використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

До матеріалів справи наданий лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим від 24 квітня 2008 року за №25, згідно до якого останній повідомляє, що 18 квітня 2008 року була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства на території АДРЕСА_1, в ході якої був виявлений факт використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,6317га під розміщення ринку по реалізації автомобільних запчастей.

Дане порушення було допущено СПД ОСОБА_2 який був виданий припис №2513 від 18 квітня 2008 року про усунення порушень в місячний термін.

17 червня 2008 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим винесено постанова №17-03 про накладення адміністративного стягнення.

Так, відповідно до постанови від 17 червня 2008 року №17-03 було встановлено, що СПД ОСОБА_2 не виконаний припис від 18 квітня 2008 року щодо усунення порушень земельного законодавства, складеного в використанні без правовстановлюючих документів земельної ділянки пл.0,6317,га по адресу АДРЕСА_1 під розміщення ринку по реалізації автомобільних запчастей.

У зв'язку із чим, на СПД ОСОБА_2 було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102,00грн.

Крім того, факт правопорушення земельного законодавства підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06 червня 2008 року №0000965; приписом від 06 червня 2008 року №000917 та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 червня 2008 року.

Позивач в своїх позовних вимогах просить суд зобов'язати СПД ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами; будівлі прохідної літ. «А»; будівлі вбиральні літ. «Б»; малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торговельних контейнерів.

Отже, на підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги відлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради 29 березня 2007 року за №130, ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі, ринок автозапчастин, який розташований за адресою АДРЕСА_1, а саме: прохідна літ. «А»; вбиральня літ. «Б», огородження, 1-5; приміщення, І.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 346 Цивільного кодексу України встановлено такі підстави припинення права власності: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В даному випадку право власності СПД ОСОБА_2 на нежитлової будівлі, ринок автозапчастин, який розташований за адресою АДРЕСА_1, а саме: прохідна літ. «А»; вбиральня літ. «Б», огородження, 1-5; приміщення, І, розташовані на спірній земельній ділянці, не припинялося з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України, а тому наявне задоволення позову в частині про зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку від належного йому нерухомого майна істотно порушує права легітимного власника.

Згідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До того ж, чинне цивільне законодавство, а саме ст. 376 ЦК України, передбачає лише можливість знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості.

У зв'язку із вищевикладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання СПД ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами; будівлі прохідної літ. «А»; будівлі вбиральні літ. «Б».

Щодо позовних вимог про зобовязання СПД ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торговельних контейнерів, суд вважає за необхідним зауважити наступне.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В порушення вказаних норм та вимог СПД ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку АДРЕСА_1, де самовільно розміщені мали архітектурні форми для підприємницької діяльності 34 металевих торговельних контейнерів.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Згідно ст. 211 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного Кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже суд вважає позовні вимоги в даної частині позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач не використав свого права наданого йому ст. 33 Господарського Процесуального Кодексу України, не представив суду докази повернення спірної земельної ділянки позивачу або законного знаходження на спірній земельній ділянці 34-оьх металевих торговельних контейнерів.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.10.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 77, 82-84 ГПК України, суд

ВИРIШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити на користь Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К.Маркса,15; ЄДРПОУ 04055699) земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 6317кв.м. шляхом знесення та демонтажу: архітектурні форми для підприємницької діяльності 34 металевих торгових контейнерів.

3.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 42,50грн. державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус» (м. Алушта, вул. Леніна,13) на користь державного бюджету (отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя р/р31218259700002 в УДК в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, ЗКПО 34740405, МФО 824026.) 118грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набранням рішення законної сили

6.В задоволенні позовних вимог щодо зобовязання Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити на користь Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К.Маркса,15; ЄДРПОУ 04055699) земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 6317кв.м. шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами; будівлі прохідної літ. «А»; будівлі вбиральні літ. «Б» - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.