Рішення № 5922029, 21.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2009Справа №2-22/4633-2009 За позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест», м. Євпаторія, вул. 13 Листопада, 79, кв. 6

до відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1.Приватного підприємства «Дюнар», м. Київ, Деснянський район, вул. Радянська, 38, кв. 78

2.ТОВ «Економікторг», м. Донецьк, вул. Жмури, 1

3.КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія», м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45

про витребування майна

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Захарьїн В.В, представник, дов від 26.05.2009 року; ОСОБА_4, директор

від відповідача ОСОБА_5, дов. № б/н від 13.02.2009 року, представник

від третіх осіб не зявились

Обставини справи:

Позивач Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_2, просить суд витребувати від ОСОБА_2 торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест»; припинити зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнати за Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» право власності на торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_2 з торгівельно розважального комплексу з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.08.2009 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Приватне підприємство «Дюнар», ТОВ «Економікторг», КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія».

09.09.2009 року до Господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вказане клопотання позивача задоволено, судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

21.09.2009 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Крім того, 21.09.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про обєднання справи № 2-22/4633-2009 зі справою № 2-26/8752-2009 за позовом ОСОБА_4 до СП ТОВ «Південний хрест», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ТОВ «Економікторг», ПП «Дюнар» про визначення частини майна та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в одне провадження.

Відповідно до статті 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Однак справа №2-26/8752-2008 має інший субєктний склад, крім того заявлені у цій справі позовні вимоги не є однорідними до позовних вимог, що розглядаються у справі №2-22/4633-2009, отже зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

21.09.2009 року відповідач заявив клопотання про зупинення розгляду даної справи до розгляду іншої господарської справи №2-26/8752-2008 за позовом ОСОБА_4, до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, СПД ОСОБА_2, СП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест», ПП «Дюнар», ТОВ «Економікторг», третя особа - КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» про визнання частини майна пропорційної частці учасника товариства з обмеженою відповідальністю та визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи №2-22/4633-2009 та змісту позовних вимог, жодна з обставин, на які посилаються сторони та які мають значення для розгляду цієї справи не потребує обовязковому підтвердженню або спростуванню на підставі судового рішення у справі №2-26/8752-2008, може бути досліджена на підставі матеріалів, що знаходяться у справі, отже підстави для зупинення провадження відсутні.

Відповідно до клопотання відповідача, яке надійшло до суду 21.09.2009 року, відповідач просить суд зупинити провадження по даній справі до вирішення кримінальної справи, порушеної стосовно посадових осіб СП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест».

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 29.05.2009 р., постанови про перекваліфікацію від 30.06.2009 р., кримінальну справу №10901220078 порушено у звязку з тим, що засновники СП ТОВ «Південний хрест», зловживаючи довірою покупців, приховали факт укладення договорів оренди нерухомого майна з ТОВ «Димок» від 08.09.2007 р. та заволоділи грошовими коштами ОСОБА_2 та фактично позбавили її права розпорядження та користування зазначеними майном.

Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Оскільки зазначена вище кримінальна справа знаходиться на стадії досудового слідства, до суду не передавалась, у господарського суду відсутній як обовязок так і право зупиняти провадження у справі у звязку із зазначеною обставиною, отже клопотання задоволенню не підлягає.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про витребування від СП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» оригіналів документів, які є доказами по справі та перелічені у списку додатків до позовної заяви за номерами з 7 по 62 включно, яке задоволено судом.

Суд звертає увагу на те, позивач надав суду в судовому засіданні 21.09.2009 року всі оригінали документів, які знаходяться у позивача та стосуються предмету спору по даній справі.

Треті особи в судове засідання не зявились, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причинив відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

14 вересня 2007 року були проведені загальні збори учасників Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест», під час яких було вирішено виключити з СП ТОВ «Південний хрест» учасника ОСОБА_4 та провести з ним розрахунки відповідно до статті54 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, на цих зборах також було прийнято рішення про перерозподіл часток в товаристві та про затвердження нової редакції статуту СП ТОВ «Південний хрест».

Також, рішенням загальних зборів СП ТОВ «Південний хрест» від 14.09.2007 було узгоджено продаж торгівельно-розважального комплексу з рестораном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 204700 грн.

На підставі ухваленого рішення загальних зборів СП ТОВ «Південний хрест, 15 вересня 2007 між СП ТОВ «Південний хрест» та ПП «Дюнар» було укладено договір купівлі-продажу торгівельно-розважального комплексу з рестораном по АДРЕСА_1 загальною площею 1245,8 кв.м., який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 9415.

За договором купівлі-продажу від 16.10.2007, укладеним між ПП «Дюнар» та ТОВ«Економікторг», нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованим в реєстрі за № 4461, торгівельно-розважальний комплекс з рестораном по АДРЕСА_1 загальною площею 1245,8 кв.м. вибув до ТОВ «Економікторг».

За договором купівлі-продажу від 27.12.2007, укладеним між ТОВ «Економікторг» та ОСОБА_12, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованим в реєстрі за № 5553, право власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном по АДРЕСА_1 загальною площею 1245,8 кв.м. набув відповідач - ОСОБА_12

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статей 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно п. 11.3 Статуту СП ТОВ «Південний хрест» в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників СП ТОВ «Південний хрест», до виключної компетенції вищого органу управління відноситься, в тому числі й затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує розмір Статутного капіталу, розмір якого відповідно до п. 7.1 Статуту складає 10950,00 грн.

Враховуючи те, що СП ТОВ «Південний хрест» є юридичною особою та не має фізичної природи, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що функцію волеутворення цього субєкту цивільних правовідносин стосовно правочинів на суму, що перевищує 10950,00 грн. на момент відчуження спірного майна виконував вищий орган товариства загальні збори учасників, функцію волеутворення стосовно правочинів на суму не більш, ніж 10950,00 грн. виконував виконавчий орган президент, функція волевиявлення шляхом укладення договорів по всіх правочинах, незалежно від суми належала президенту, як виконавчому органу.

При цьому, відповідно до статті 60 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш ніж 60 відсотками голосів.

Так, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2009, частково залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 2-5/16532-2007, визнано недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) СП ТОВ «Південний хрест» (код ЄДРПОУ 24505584) від 14 вересня 2007 року про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників СП ТОВ «Південний хрест» (код ЄДРПОУ 24505584) та про затвердження у новій редакції Статуту СП ТОВ «Південний хрест» (код ЄДРПОУ 24505584); зобовязано державного реєстратора Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради внести до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації змін в засновницькі документи СП ТОВ «Південний хрест» (код ЄДРПОУ 24505584), повязані з виключенням ОСОБА_4 зі складу засновників СП ТОВ «Південний хрест» (код ЄДРПОУ 24505584).

Беручи до уваги той факт, що ухваленими судовими актами, які набрали законної сили, встановлено, що рішення про виключення зі складу засновників ОСОБА_4 та про затвердження у новій редакції Статуту СП ТОВ «Південний хрест» суперечить чинному законодавству, оскільки прийнято тільки 33,3% голосів учасників, суд вважає, що волевиявлення Товариства, як учасника правочину щодо відчуження спірного майна, не відповідало його внутрішній волі.

Так, ОСОБА_4 ані на момент прийняття рішення про його виключення, ані на момент укладення угоди про відчуження спірного майна, що належало СП ТОВ «Південний хрест», своєї згоди на її вчинення не надавав, що з огляду на ціну продажу в розмірі 204700грн. свідчить про порушення статей 41, 59 Закону України «Про господарські товариства» та п. 11.3 Статуту СП ТОВ «Південний хрест» в редакцій, що діяла на момент виключення ОСОБА_4

Таким чином, під час вирішення питання щодо продажу спірного нерухомого майна та безпосереднього укладення між СП ТОВ «Південний хрест» та ПП «Дюнар» договору купівлі-продажу від 15.09.2007 р., були порушені вимоги статті 203 ЦК України, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, суд зазначає, що рішення загальних зборів СП ТОВ «Південний хрест» від 14.09.2007 про продаж торгівельно-розважального комплексу з рестораном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 204700 грн., було скасовано на підставі рішення загальних зборів СП ТОВ «Південний хрест», оформленого протоколом від 30.05.2009, що з огляду на презумпцію легітимності рішень відповідних органів управління господарського товариства, викладену у листі Верховного суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів» від 01.08.2007, свідчить про чинність цього рішення на момент ухвалення рішення господарським судом.

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, у частині 3 статті 388 ЦК України закріплено, якщо майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з Узагальнення Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яке викладено у листі Верховного Суду України від 24.11.2008, стаття330 Цивільного кодексу України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним.

Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Схожа думка міститься у пункті 15 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 №02-5/111, згідно якого у вирішенні спорів, пов'язаних з витребуванням майна з чужого незаконного володіння (віндикацією майна), господарським судам необхідно враховувати, що сам лише факт відчуження майна підприємства, установи, організації, якій воно не належить на праві власності (повного господарського відання, оперативного управління), не є підставою для визнання угоди про відчуження недійсною. Правові наслідки такої угоди мають визначатися з урахуванням, зокрема, статей 145 і 225 ЦК Української РСР (ст. 388 ЦК України), при цьому слід враховувати, що приписи статті 330 та статті 338 ЦК України не пов'язують право власника на витребування майна від добросовісного набувача із визнанням недійсним договору, на підставі якого спірне майно вибуло із володіння власника, в тому числі і договорів про відчуження, які укладалися його подальшими набувачами.

Враховуючи викладене, суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин обраного позивачем способу захисту порушених прав та охоронюваних інтересів СП ТОВ «Південний хрест» у вигляді подання віндикаційного позову в порядку визначеному статтями 330, 388 ЦК України, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статей 321, 325 ЦК України, право приватної власності юридичних та фізичних осіб є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та надавши обставинам справи, що входять до предмета доказування у цій справі, юридичну оцінку, яка ґрунтується на їх повному та всебічному вивчені, враховуючи порушення під час ухвалення рішення про відчуження та безпосереднього відчуження спірного майна вимог ст. 203 ЦК України, ст.ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», п. 11.3 Статуту СП ТОВ «Південний хрест» в редакцій, що діяла на момент виключення ОСОБА_4 з учасників СП ТОВ «Південний хрест», беручи до уваги той факт, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі, керуючись приписами п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 388 ЦК України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги СПТОВ «Південний хрест» щодо витребування від ОСОБА_2 торгівельно-розважального комплексу з рестораном, який розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок5 «г» на користь СП ТОВ «Південний хрест» та визнання за СП ТОВ «Південний хрест» права власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок 5 «г».

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регламентовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно ст. 2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 346 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності припиняється у випадках встановлених законом, а державна реєстрація речових прав, окрім іншого скасовується на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за №7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 157/6445 від 18.02.2002, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

Так, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 21596619 від 19.01.2009, КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» була здійснена реєстрація права власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок 5 «г», за ОСОБА_2

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Зважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння СП ТОВ «Південний хрест» всупереч волі позивача, господарський суд вважає, що в силу прямої вказівки статті 330 ЦК України ані ПП «Дюнар», ані ТОВ «Економікторг», ані ОСОБА_2 право власності на спірний обєкт нерухомості не набули, отже ОСОБА_2 має набула право власності торгівельно-розважальний комплекс з рестораном суто формально, оскільки право власності було зареєстровано за неї в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.12.2007 року.

Отже, враховуючи, що власником спірного майна є позивач та він не втрачав право власності на зазначене майно, право власності відповідача на це майно, яке має формальний характер повинно бути припинено в порядку, визначеному ст. 346 ЦК України та ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», на підставі п. 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 157/6445 від 18.02.2002, у звязку з чим вимога позивача щодо припинення зареєстрованого за ОСОБА_2 права власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок5 «г», також підлягає задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості вирішення питання про право власності на спірне нерухоме майно через існування чинного рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 23.12.2008 у справі № 2-5715/2008, яким за відповідачем визнано право власності на спірний торгівельно-розважальний комплекс, враховуючи наступне.

Як встановлено вказаним рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим, ОСОБА_2 мотивувала позовну заяву тим, що їй за договором купівлі-продажу від 27.12.2007 р. належить торгівельно-розважальний комплекс з рестораном загальною площею 1245,8 кв.м., розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок5 «г», про що свідчить витяг від 09.01.2008 р. за № 17306139. У звязку з тим, що перший та другий поверхи будівель літ. «Е», «Е2» та «Е3» було поліпшено із збільшенням площі на 349 кв.м., керуючись ч. 5 ст. 376 ЦК України, за якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб, ОСОБА_2 звернулась до Євпаторійського міського суду АР Крим із позовною заявою до КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» із позовом про визнання права власності.

Проте, суд зауважує, що чинне законодавство України чітко відокремлює поняття «набуття права власності», тобто його виникнення в особи, яка його юридично не мала (глава 24 розділу 1 книги 3 ЦК України), та «визнання права власності», тобто спосіб захисту власником вже набутого права власності у разі його оспорювання іншими особами (ч. 5 ст. 376, ст. 392, глава 29 розділу 1 книги 3 ЦК України).

Так, у даному випадку, рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 23.12.2008 у справі № 2-5715/2008 було фактично посвідчено право власності ОСОБА_2 на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок5 «г», право власності на який відповідач набув на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2007 р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованим в реєстрі за № 5553, у звязку з чим юридичних наслідків для остаточного вирішення власника вказане рішення не має.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 23.12.2008 у справі № 2-5715/2008 могло б стати перешкодою для витребування спірного майна позивачем тільки за умови, якщо б відповідач придбав торгівельно-розважальний комплекс у порядку його примусового виконання, як це закріплено ч. 2 ст. 388 ЦК України, тобто з прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, цивільне право або інтерес може бути захищено судом шляхом визнання права, а також у іншій спосіб, встановлений договором або законом.

В статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів, в тому числі захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, заявлені позовні вимоги СП ТОВ «Південний хрест» відповідають встановленим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів власника, якого було протиправно позбавлено належного йому майна.

Що стосується вимоги СП ТОВ «Південний хрест» щодо виселення ОСОБА_2 з торгівельно-розважального комплексу з рестораном, що розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок 5 «г», то суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд звертає увагу, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України, не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач фактично займає торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: Україна, місто Євпаторія, вулиця Горького, будинок 5 «г», у звязку з чим вказана вимога позивача є необґрунтованою, оскільки рішення суду та встановлювані їм факти не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях та усних зауваженнях представників сторін.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24 вересня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Витребувати від ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» (м. Євпаторія, вул. 13 Листопада, 79, кв. 6, ЄДРПОУ 24505584).

3.Припинити зареєстроване за ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) право власності на торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

4.Визнати за Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» (м. Євпаторія, вул. 13 Листопада, 79, кв. 6, ЄДРПОУ 24505584) право власності на торгівельно розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» (м. Євпаторія, вул. 13 Листопада, 79, кв. 6, ЄДРПОУ 24505584) 85,00 грн. державного мита.

6.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» (м. Євпаторія, вул. 13 Листопада, 79, кв. 6, ЄДРПОУ 24505584) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

7.В задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_2 з торгівельно розважального комплексу з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

8.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.