Постанова № 5923152, 05.10.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.10.2009 р. справа №28/143

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Дмитренко О.А. за дов. № 650/09 від 28.07.2009р.

від відповідачів: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2009р. у справі № 28/143 (суддя Курило Г.Є..)

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка

про стягнення 9158грн.24коп.

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

01.06.2009р. Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка, про стягнення 9158грн.24коп.

Позивач заявою про уточнення позовних вимог №532-09 від 17.07.2009р. змінив предмет позову та зменшив розмір позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, та просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 6158грн.24коп.

Рішенням від 19.08.2009р. у справі № 28/143 господарський суд Донецької області (суддя Курило Г.Є.) у позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними доказами, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань щодо поставки товару, крім того, фактично заявлена позивачем сума є не збитками, а попередньою оплатою.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що відповідач повинен був виконати зобов'язання щодо постачання товару у розумний строк. Виходячи з того, що позивач сплатив вартість товару протягом З днів з моменту пред'явлення рахунку до платежу, можна зробити висновок, що позивач був зацікавлений у постачанні товару у коротший термін, але відповідач зобов'язання щодо постачання товару не виконував, на зв'язок не виходив, тому останній був змушений придбати товар у іншого контрагента, таким чином втративши інтерес до виконання зобов'язання з боку відповідача. Відповідач протягом п'яти місяців не здійснював постачання товару та не повертав сплачену вартість товару.

Зазначає, що позивач, керуючись ч.3 ст. 612 ЦК України надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу про розірвання договору та повернення коштів № 41317-11-6/6 у якій вимагав у якості відшкодування збитків повернути суму у розмірі 9158,24 гривень.

Відповідач, частково виконав вимоги Позивача, повернув кошти у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень 00 коп.), що підтверджується квитанцією № 23494714. Таким чином, добровільно частково повернувши суму вартості товару Відповідач визнав неможливість виконати зобов'язання щодо постачання товару та намір повернути його вартість.

Скаржник вважає, що висновки суду щодо недоведеності розміру та наявності збитків у позивача не відповідають фактичним обставинам справи

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач представників у судове засідання не направив, відзив не надав, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників відповідача за наявними у матеріалах справи документами, оскільки його явка при порушенні апеляційного провадження ухвалою від 09.09.2009р. була визнана необов'язковою.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Макіївка (продавець) направив Закритому акціонерному товариству „Альфа-Банк” м. Київ (покупцеві) рахунок №52 від 13.12.2007р. на загальну суму 9158 грн. 24 коп. (а.с.14), в якому продавець визначив асортимент товару, його кількість,ціну за одиницю товару, загальну вартість, вказав свої платіжні реквізити.

Позивач меморіальним ордером №1933 від 26.12.2007р., здійснив передоплату за продукцію згідно з рахунком №52 від 13.12.2007р. на суму 9158 грн. 24 коп. (а.с.15)

27.04.2009р. відповідач частково повернув грошові кошти в розмірі 3000грн.00коп., що підтверджується квитанцією № 23494714 (а.с.66).

На адресу відповідача позивач направив претензію-вимогу про розірвання договору та повернення грошових коштів №41317-11-б/б від 05.05.2009р. в розмірі 9158грн.24 коп. (а.с.65).

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1ст. 202, 206,ч.2 ст.208, 218 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі,що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Недодержання сторонами письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

З матеріалів справи вбачається ,що сторонами було вчинено дії спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, а саме відповідачем позивачу було направлено рахунок на сплату товару на суму 9158 грн. 24 коп., позивачем цю суму було сплачено, що підтверджено меморіальним ордером про перерахування вартості запропонованого товару.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про укладення сторонами усного правочину, та виникнення зобов'язань у сторін в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій осіб та застосування до вказаного правочину норм Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами при укладенні усного правочину не було встановлено строк (термін) виконання зобовязання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують предявлення позивачем вимоги відповідачу поставити товар ,тому у позивача відсутні правові підстави стверджувати, що відповідач порушив обовязок щодо передачі товару у розумний строк.

Як вбачається з позовної заяви та з апеляційної скарги, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статті 611,613 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків та їх розміром.

Судова колегія вважає, що, оскільки позивач не довів належними доказами, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань щодо передачі товару, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка збитків в розмірі 6158грн.24коп.

За таких підстав, колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.99, ст.101, ст.102, п.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2009р. по справі № 28/143 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м. Київ без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий

Судді:

Постанова підписана підписана 07.10.2009р.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС