Ухвала суду № 59231273, 25.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 466/7032/15-ц Провадження № 22-ц/795/1432/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Рахманкулова І. П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивачки ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 18966 грн. 85 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги, що при укладанні кредитного договору не були дотримані вимоги ч.2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» та ч.5 ст.49 Закону України « Про банки і банківську діяльність. Крім того, в позовній заяві позивач не зазначив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ввівши таким чином відповідача в оману. Також апелянт вважає, що судом безпідставно стягнуто комісію, яка умовами договору не передбачена та не зазначив у рішенні за який період часу вона була стягнута. Позивачем в порушення вимог п.5.8 кредитного договору не було дотримано позасудового врегулювання спору на що суд також не звернув увагу. Меморіальні ордери , надані банком в якості доказів перерахування коштів, не містять підписів касира та апелянта, але враховані судом при ухваленні рішення, в якості доказів.

В поданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» просили відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_5, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що 25 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № Р37.475.70004, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 11935 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов»язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно з умовами договору та додатком № 1 від 25.02.2014 року до договору, який становить його невід»ємну частину.

Відповідно до п.1.2 Банк надає кредит у день підписання договору строком на 36 місяців до 25.02.2014 року. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок .

П.1.3 вказаного вище договору передбачено що, цим договором позичальник доручає та дає розпорядження Банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти позичальнику в належній до виплати частині за реквізитами АБ « Укргазбанк» та страховику в частині суми страхового платежу, через транзитний рахунок.

За користування кредитними коштами позичальник у відповідності до п.1.4 сплачує 9.9% річних від залишкової суми кредиту та відповідно до п.1.5 комісію в розмірі 2.0500% від початкової суми кредиту.( а.с.14-17)

Факт отримання відповідачем коштів в розмірі 11935 грн. на виконання умов вказаного вище договору підтверджується копіями меморіальних ордерів від 25 лютого 2014 року № Р37.475.70004.1 на суму 1373 грн. 94 коп., № Р37.475.70004.11 на суму 8801 грн., № Р37.475.70004.11 на суму 1760 грн. 06 коп. (а/с 77, 78).

З виписки по особового рахунку вбачається, що відповідач до грудня 2014 року сплачувала окремі суми на погашення кредиту (а/с 79).

Свої зобовязання по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування ним відповідач належним чином не виконувала, в звязку з чим станом на 17 серпня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 18966 грн. 85 коп., з якої 9530 грн. 29 коп. основний борг, 1804 грн. 19 коп. -прострочений борг, 3846 грн. 58 коп. прострочені проценти, 49 грн. 41 коп. строкові проценти, 275 грн. 82 коп. нарахована плата за обслуговування кредиту, 3460 грн. 56 коп. пеня, що підтверджується довідкою-розрахунком (а/с 18, 80-82).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_5 порушила взяті на себе договірні зобов'язання і має заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку. Доводи відповідача з приводу того, що вона не отримувала від банку коштів спростовуються наданою позивачем випискою з особового рахунку, згідно з якою ОСОБА_5 до грудня 2014 року сплачувала окремі суми на погашення кредиту.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, який регулює спірні правовідносини.

Позовних вимог щодо визнання кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем недійсним з посиланням на вимоги Закону України « Про захист прав споживачів» та Закону України « Про банки і банківську діяльність» не заявлено, а тому доводи апеляційної скарги щодо несправедливих умов договору та порушень допущених банком при видачі кредитних коштів висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо не зазначення позивачем в позовній заяві обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та введення таким чином відповідача в оману, оскільки позовна заява відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України і суд першої інстанції правомірно відкрив провадження по вказаному позову.

Не може бути задоволена апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_5, щодо неправомірного стягнення судом комісії, оскільки п 1.1, 1.5 кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем 25 лютого 2014 року та графіком погашення ( Додаток №1 до договору) передбачено сплату комісії з зазначенням її розмірів та на підтвердження її розрахунку надано суду банком відповідний розрахунок.

П.5.8 Кредитного договору не встановлює обов»язку для банку позасудового врегулювання спору, а описує процедуру пред»явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості.

Із змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб»єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його вирішенням.

Можливість використання суб»єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних відносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору , є правом, а не обов»язком особи.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Меморіальні ордери, які надані банком підписані ОСОБА_6, працівником банку. Відповідно до умов кредитного договору позичальник доручив та дав розпорядження банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти на рефінансування кредитної заборгованості в інших банківських установах та на оплату суми страхового платежу. Таким чином, кошти відповідачу ОСОБА_5 не видавались через касу, а були перераховані на відповідні рахунки страхової компанії та кредитних установ, а тому ордери-розпорядження і не містять підписів відповідача.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: