Рішення № 5921985, 04.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/41204.09.09 За позовом Закритого акціонерного товариства «Словянський дім»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про виселення та стягнення 32120,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Тесленко Л.В.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про виселення відповідача; про стягнення з відповідача 32120,00 грн. основного боргу за договором оренди від 01.08.08 р. № 51(08). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов договору від 01.08.08 р. № 51(08) та розірванням зазначеного договору в односторонньому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.08.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.

У даному судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить виселити відповідача з приміщення площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою в к. АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача 32120,00 грн. боргу з орендної плати. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 31.08.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.09.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.08 р. між сторонами був укладений договір оренди № 51(08) (надалі договір), за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу у строкове платне користування приміщення загальною площею 40 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 25-27 (номер кімнат 15, другий поверх), а відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктами 9.2.,9.3. договору сторони погодили строк його дії з 01.08.08 р. до 30.09.09 р.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищевказане приміщення, що підтверджується актом прийому передачі від 01.08.08 р. (копія у матеріалах справи).

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 4 договору, відповідно до якого розмір орендної плати за приміщення, що орендується та майно складає 130 грн., в т.ч. ПДВ 20 % (108 грн. 33 коп. + 21 грн. 67 коп.) за один кв.м. за кожен місяць орендного користування за цим договором . Розмір орендної плати може переглядатися та змінюватися поквартально з урахуванням величин індексів інфляції. Відповідач має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк в розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати, визначений у п. 4.4. та п. 4.5. цього договору, не застосовується в межах строку, на який було попередньо сплачено орендну плату. Вартість комунальних послуг входить до орендної плати.

Пунктами 4.2., 4.3. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, або іншими видами платежів за домовленістю сторін не пізніше пятого місяця кожного поточного місяця. Розмір орендної плати може переглядатися сторонами у випадку зміни розміру комунальних платежів, вартість яких включена до орендної плати за цим договором.

Додатковою угодою від 01.08.08 р. до договору внесено зміни та визначено, що розмір орендної плати за приміщення, що орендується та майно складає 58 грн., в т.ч. ПДВ-20% (48 грн. 33 коп. + 9 грн. 67 коп) за один кв.м. за кожен місяць орендного користування за цим договором. Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що остання вступає в силу з 01.08.09 р. і діє до 31.08.08 р.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р. до договору сторони внесли зміни шляхом заміни загальної площі приміщення, що орендується на 20 кв.м.; визначили розмір орендної плати за приміщення, що орендується та майно 150 грн., в т.ч. ПДВ-20 % (125 грн. 00 коп. + 25 грн. 00 коп.) за один кв.м. за кожен місяць орендного користування за цим договором. Сторони погодили, що ця додаткова угода вступає в силу з 01.01.09 р. і діє до закінчення терміну дії договору оренди.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 1 від 31.12.08 р. до нього позивач передав, а відповідач прийняв приміщення на другому поверсі площею 20 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі від 31.12.08 р. (копія у матеріалах справи).

Листом від 12.03.09 р. № 60, що направлений на адресу відповідача 13.03.09 р., позивач запропонував відповідачу погасити борг за 8 місяців в розмірі 35000 грн. до 27.03.09 р. та повідомив, що вказаний лист є попередженням про розірвання договору оренди з 01.04.09 р.

Як вбачається з довідки Відкритого акціонерного товариства «Експобанк»від 04.08.09 р. № 2002/06-310 від відповідача на рахунок позивача грошові кошти згідно з договором № 51(08) від 01.08.08 р. за період з 01.08.08 р. до 03.08.09 р. не надходили.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за договором від 01.08.08 р. № 51(08), позивач просить суд стягнути з відповідача 31120,00 грн. основного боргу за період з серпня 2008 року до березня 2009 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 01.08.08 р. № 51(08), суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за період з серпня 2008 року до березня 2009 року в розмірі 32120,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення відповідача з приміщення площею 20 кв.м., що знаходиться в к. № 15 за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 25-27 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Таким чином, одностороннє розірвання договору можливе, якщо це передбачено договором або законом.

Пунктом 4.8. договору сторони передбачили, що у випадку невнесення орендної плати до кінця поточного місяця позивач має право без попередження відповідача розірвати договір оренди, відключити електроенергію, телефонний зв'язок, водопостачання тощо, анулювати перепустки співробітників та перешкодити доступ у приміщення.

Пунктами 8.1., 8.1.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Пунктом 9.7. договору передбачено, що договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору або з ініціативи позивача, у випадку невиконання п. 4.2., 4.3. договору (порядок та строки оплати), попередивши відповідача письмово за 2 (два) тижні.

Як зазначалося вище, листом від 12.03.09 р. № 60 позивач повідомив відповідача про те, що вказаний лист є попередженням про розірвання договору оренди з 01.04.09 р.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що після закінчення строку орендного користування відповідач зобовязаний передати позивачу приміщення, що орендується, та майно протягом трьох днів з моменту закінчення названого строку орендного користування за актом передання-приймання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що протягом строку, визначеного у п. 7.1. цього договору, відповідач зобовязаний виїхати з приміщення, що орендується, та підготувати його до передання позивачу.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу вищезазначене приміщення не звільнив та по акту передання-приймання не передав.

Наведена обставина відповідачем також не спростована.

Оскільки зобовязання сторін щодо оренди приміщення площею 20 кв.м., що знаходиться в к. АДРЕСА_2 припинилися внаслідок розірвання договору оренди від 01.08.08 р. № 51(08), і у матеріалах справи відсутні інші докази наявності у відповідача речових прав на спірне приміщення, суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватися вказаним приміщенням, у звязку з чим визнає вимогу позивача про виселення відповідача з вказаного приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до Державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, позивачем в якості доказу сплати державного мита були надані платіжне доручення від 16.06.09 р. № 336 на суму 85,00 грн. та платіжне доручення від 25.05.09 р. № 278 на суму 381,20 грн., тобто на загальну суму 466,20 грн.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подачу вищезазначеної уточненої позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач повинен був сплатити з вимоги майнового характеру 1 % від ціни позову, тобто 321,20 грн., та з вимоги немайнового характеру 85,00 грн., тобто на загальну суму 406,20 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 60,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з приміщення площею 20 кв.м., що знаходиться в к. АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Словянський дім»(04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, ідентифікаційний код 20043069) 32120 (тридцять дві тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 406 (чотириста шість) грн. 20 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству «Словянський дім»(04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, ідентифікаційний код 20043069) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 07.09.09 р.