Рішення № 59213969, 18.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3873/15-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В. О.Провадження № 22-ц/780/2319/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 ПАТ " Правекс-Банк " звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувало, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_5 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено Кредитний договір №159-003/08.

У відповідності до договору, з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується позивач надав відповідачу кредит в національній валюті на загальну суму 52500 (пятдесят дві тисячі пятсот) гривень.

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» вважає, що діями відповідачів порушені законні права позивача (зокрема на отримання основної суми кредиту, наданої ОСОБА_5 в тимчасове користування відповідно до умов кредитного договору, та відсотків за користування кредитом).

У звязку з тим, що позивач вичерпав можливість врегулювання питання погашення відповідачами існуючої заборгованості в добровільному порядку, а також враховуючи значний розмір кредитної заборгованості, позивачем було прийнято рішення звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Просило стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №159-003/08Р від 25 березня 2008 року в розмірі 86 602,74 грн., також стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 159-003/08Р від 25 березня 2008 року в розмірі 86 602,74 грн., та вирішити питання щодо судових витрат.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за Кредитним договором № 159-003/08Р від 25 березня 2008 року в розмірі 47 588,92 грн.

Вирішено питання щодо судового збору.

В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Правекс-Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог, а це є підставою для відмови в позові в цій частині.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 159-003/08.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується, позивач надав ОСОБА_5 кредит в національній валюті на загальну суму 52500 грн (а.с.13-18).

В якості забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором, між ПАТ КБ «Правекс-Банк» і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладені Договори поруки № 159-003/08 від 25 березня 2008 року (а.с.19-20, 21-22).

Згідно із умовами зазначених договорів поручитель зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобовязань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Термін дії договорів поруки до 25 березня 2018 року, що визначено у 4.1. вищевказаних договорів.

Також, на виконання зазначеного вище Кредитного договору між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 було укладено Договір застави транспортного засобу № 159-003/08 від 25 березня 2008 року, відповідно до умов якого в заставу Банку було передано рухоме майно, а саме: автомобіль марки СНЕRY, модель А15 AMULET, рік випуску 2008 (а.с.23-27).

Відповідач зобовязання кредитного договору належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку наданого ПАТ КБ «Правекс-Банк», станом на 18червня 2015 року становить 86 602,74 грн. і складається з: кредиту, в тому числі простроченого 28 729,40 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 23 006,64 грн.; відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочені 19 720,70грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків 15 146 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання щодо обчислення, зупинення, переривання та застосування строків позовної давності суд першої інстанції повинен був керуватися положеннями глави 19 ЦК України.

Зокрема, ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до розяснень викладених в абз. З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У правовому висновку до постанови №6-738цс15 Верховного суду України від 24 червня 2015 року зазначено, що виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Як вбачається з матеріалів справи та описової частини оскаржуваного рішення, відповідач про застосування позовної давності заяви не надавав, у зв'язку із чим, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування ст. 267 ЦК у даній справі.

Крім того, застосувавши до частини вимог строк позовної давності, суд першої інстанції не зазначив у рішенні, з якого моменту він вважає починає спливати строк позовної давності та яким чином вираховано суми до стягнення.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції всупереч вищенаведеним вимогам законодавства, які регулюють спірні правовідносини та у порушення наведених вище норм матеріального права та вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що суд відмовляє у задоволенні позову з підстав застосування строку позовної давності лише за заявою сторони у спорі, ухвалив незаконне рішення, яке не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів бере до уваги наступне.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилався на те, що суд неправильно застосував вимоги закону, оскільки суд відмовив у задоволенні позову частково застосувавши позовну давність з власної ініціативи, що заслуговує на увагу, оскільки згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що зі спливом строку позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову лише за заявою сторони у спорі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду у даній справі не сплив та зобовязання між сторонами не виконані, оскільки відповідні заяви від відповідачів до суду не надходили.

Колегія суддів, також, погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем, оскільки він не був спростований жодним належним та допустимим доказом.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, відповідно до поштових повідомлень (а.с.108,109) у судові засідання 13 червня 2016 року та 18 липня 2016 року не з»явилися, будь-яких заперечень та доказів, на спростування позовних вимог з їх боку не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вище наведене, колегія суддів вважає, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» є обгрунтованим та доведеним і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 159-003/08Р від 25 березня 2008 року в розмірі 86 602,74 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот дві гривні сімдесят чотири копійки).

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 159-003/08Р від 25 березня 2008 року в розмірі 86 602,74 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот дві гривні сімдесят чотири копійки).

Стягнути ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 866,03 (вісімсот шістдесят шість) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 433,02 грн. (чотириста тридцять три) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 433,02 грн. (чотириста тридцять три) грн. 02 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3