Рішення № 59213986, 18.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/739/16-ц Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/3239/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 «Приват Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_5, 10.05.2007 року був укладений кредитний договір №KIF0GK00833211, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Приват Банк» зобовязалося надати ОСОБА_5 кредит у розмірі 21 200,00 доларів США на термін до 10.05.2027 року.

ОСОБА_5 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, однак в порушення умов договору своїх зобовязань не виконала, у зв»язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 16 411,03 Доларів США, яку позивач просить стягнути з останньої та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 16 411,03 Доларів США, що за курсом 25,94 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.02.2016 року складає 425 702,12 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також матеріали справи та доводи апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судовою колегією встановлено, що 10.05.2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір № KIF0GK00833211.(а.с. 9-11).

Банк свої зобовязання, щодо надання ОСОБА_5 кредитних коштів, відповідно до Кредитного договору № KIF0GK00833211 виконав.

В позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_5 порушила умови договору і станом на 10.02.2016 року має заборгованість в загальній сумі 16 411,03 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 14 292,23 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 1 766,76 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 216,25 Доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 135,79 Доларів США, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором (а.с.4-7).

Відповідно до п. 2.2.7. Кредитного договору - Позичальник зобовязується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу . у разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобовязаний сплатити відсотки за її користування, відповідно даного Договору.

Разом з тим, згідно з п. 5.4. Кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених Кредитним договором більш ніж на 30 днів, ОСОБА_6 змушений буде звернутися до суду, у зв»язку з чим Позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 205 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. п. 7.4. та 7.5. Кредитного договору - згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобовязань по погашенню кредиту передбачених пп. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. даного договору. Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом у розмірі 2.16% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. При достроковому (як повному, так і частковому) погашені кредиту Позичальник додатково сплачує Банку за користування кредитом 0% від суми кредиту, що погашається достроково.

Відповідно до п.2.3.1. Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом. При цьому ОСОБА_6 надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував, що в порушення Кредитного договору, який ОСОБА_5 підписала, а отже погодилася з усіма умовами договору, вона не виконала свої зобовязання, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що починаючи у 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку підвищило відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 10,08% до 13,20%.

При цьому, в порушення п. 2.3.1 кредитного договору повідомлення про зміну процентної ставки боржнику позивач не направив.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд першої інстанції, при вирішенні спору, не звернув уваги на те, що банком не виконані умови договору п. 2.3.1, не встановлено підставу та не обґрунтований розмір збільшення процентної ставки, а також не надіслано повідомлення позичальнику про збільшення процентної ставки, що в свою чергу і стало причиною виникнення заборгованості, оскільки з наданої суду виписки про погашення кредиту (а.с. 45-47) вбачається, що відповідач щомісяця проводила відповідне погашення кредитних коштів, аж до звернення позивача до суду з даним позовом.

Тобто, у зв»язку з неповідомленням належним чином про збільшення відсотків ще у 2008 році, відповідач не могла знати, що сплачувані нею щомісячні платежі зараховуються банком на погашення збільшених відсотків, у зв»язку з чим шомісяця виникає недоплата, яка в свою чергу призводить до виникнення заборгованості.

За таких обставин колегія судів приходить до висновку про безпідставність збільшення відсоткової ставки банком з 10,08% до 13,20%, оскільки відповідне збільшення було проведено в порушення умов кредитного договору (п. 2.3.1).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням про кредитування, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246, кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Тіло кредиту визначається, як основна сума боргу за кредитом без відсотків.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобовязаня по кредитному договору, тому станом на 10.02.2016 року має прострочену заборгованість в розмірі 16 411,03 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 14 292,23 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 1 766,76 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 216,25 Доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 135,79 доларів США.

З поданого позивачем розрахунку (а.с.4-7) вбачається, що прострочена заборгованість станом на 10.02.2016 року за тілом креду складає всього 166,54 доларів США, за відсотками 99,77 доларів США і виникла вона внаслідок безпідставного збільшення відсотків, що було безспірно встановлено колегією суддів під час розгляу справи.

В той час, як заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 292,23 долари США та за відсотками в розмірі 1 666,76 доларів США є вимогою дострокового повернення кредитніх коштів, оскільки строк дії договору до 10 травня 2027 року, право на яке, на думку колегії суддів у банка не виникло (у зв»язку з наявністю простроченої заборгованості), оскільки невиконання умов договору відповідачем, щодо вчасного та в повному обсязі погашення платежів, виникло саме по вині позивача, який протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки не повідомив про це відповідача, як передбачено п 2.3.1. Договору.

Таким чином, на думку колегії суддів, банк сам не виконав належним чином умови кредитного договору, що і призвело до виникнення у відповідача незначної простроченої заборгованості.

Виходячи із вищевикладеного, та посилаючись на п. 17 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», із змінами від 07.02.2014 року, судова колегія вважає, що позивач, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надав жодних належних та допустимих доказів того, що нарахування простроченої заборгованості та вимоги дострокового повернення кредитних коштів є законними та обгрунтованими.

Не були такі докази надані позивачем і на вимогу апеляційного суду.

Під час розгляду справи апеляційним судом вживалися усі можливі заходи, щодо повного і всебічного розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався, оскільки належним чином повідомлений представник позивача не зявлявся до суду апеляційної інстанції.

21 червня 2016 року на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" апеляційним судом було направлено запит-повідомлення про необхідність направлення в судове засідання свого представника та подачу до суду необхідних документів (графік погашення щомісячних платежів), і розяснено ПАТ КБ "Приватбанк", що у разі невиконання вимог суду справу буде розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Запит отримано ПАТ КБ "Приватбанк" 24 червня 2016 року, проте жодного документу на адресу апеляційного суду не надійшло. Представник апелянта в судове засідання 18 липня 2016 року, також, не зявився.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки викладені в ній доводи є обгрунтованими та заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, в звязку із недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307-309, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 «Приват Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3