Ухвала суду № 59202955, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/14092/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Чалого С.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про знесення самочинної спорудженої прибудови,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про знесення самочинної спорудженої прибудови.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України було задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно споруджену прибудову до квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даним рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2014 року на адресу позивача надійшло звернення директора Департаменту містобудування та архітектури про перевірку дотримання вимог чинного законодавства з приводу добудови до квартири АДРЕСА_1.

09.12.2014 року головним державним інспектором Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 самочинно здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_1 без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушив пункт 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З метою усунення виявлених перевіркою порушень, 09.12.2014 року позивачем винесено припис з вимогою до 09.05.2015 року усунути порушення шляхом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або знести самочинну прибудову.

Постановою від 16.12.2014 року № 350 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 6800,00 грн.

22.06.2015 року позивачем проведено перевірку виконання ОСОБА_2 припису та встановлено, що припис не виконано, будь-яких дій для узаконення самочинного будівництва чи приведення його у відповідність до містобудівного законодавства не вчинено.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про основи містобудування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно із статтею 5 Закону Законом України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідногодокумента, який даєправо виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Як встановлено судом, відповідачем не дотримано вищезазначений порядок та розпочато будівельні роботи без дозвільного документа, який дає право на виконання будівельних робіт.

ОСОБА_2 надавався термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених порушень у сфері містобудування; органами уповноваженими на здійснення контролю за забудовою вживались всі необхідні заходи до відповідача з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства.

Враховуючи, що ОСОБА_2 порушено вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та те, що позивачем надавався термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених порушень та вживались всі необхідні заходи з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, однак відповідачем не було усунуто виявлені порушення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, зобов'язавши відповідача за власний рахунок знести самочинно споруджену прибудову до квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про знесення самочинної спорудженої прибудови - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

С.А. Горбатюк

С.Я. Чалий