Ухвала суду № 59202954, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/35557/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Карася О.В.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступник Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2013

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 802/375/13-а Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюк-08»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2013 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012: № 0000041505 та № 0000061505, від 27.11.2012: № 0000111505 та № 0000121505.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 скасовано, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012 № 0000061505 та від 27.11.2012 № 0000111505 та № 0000121505.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю, а постанову апеляційного суду у частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та залишити в силі постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування із ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), відмови у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.08.2012 № 268/15/36199198. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 2364220, 00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2010 року, зокрема: 1) 2338416,67 грн. за операціями з поставки від ТОВ «Дюк-01» підрядних послуг (будівництво об'єкта «Коригування ПКД газопроводу високого тиску»), які не мали реального характеру з огляду на ненадання проектної, кошторисної, будівельно-технічної документації, яка б підтверджувала об'єми, кількісні та вартісні показники, та використання актів прийому виконаних робіт не затвердженої форми; 2) 19832,00 грн. за операціями, пов'язаними з експлуатацією та утриманням автомобіля, орендованого у ТОВ «Єврокон України», що не мають зв'язку з господарською діяльностю позивача. У результаті цих порушень ТОВ «Дюк-08» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів по податковій декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року на 2933157,00 грн.; завищило від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за 4 квартал 2010 року на 541893,00 грн.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного узгодження ОДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012: № 0000041505 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 2933157,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 733289,00 грн., № 0000061505 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 541893,00 грн., від 27.11.2012: № 0000111505 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 1823609,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 455902,00 грн., № 0000121505 - про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за 4-й квартал 2010 року в сумі 1109548,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 24.04.2009 між ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Дюк-08» укладено довгостроковий договір (контракт) на будівництво газопроводу відповідно до робочого проекту об'єкта «Коригування ПКД газопроводу високого тиску для здійснення газопостачання до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ Якушинське, АРЗ СП Вінницького району» (т.1, а.с. 68-72). За наслідками виконання вказаного договору сторони підписали акти приймання наданих послуг, постачальник виписав на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких останній сформував податковий кредит з податкових деклараціях з податку на додану вартість за вище вказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, задекларованої у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Дюк-01», ОДПІ посилається на відсутність реального характеру господарських операцій за договором від 24.04.2009. Такий висновок обґрунтовано недотриманням ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Дюк-08» нормативно встановленої форми актів приймання виконаних підрядних робіт, а також ненаданням ТОВ «Дюк-08» під час перевірки проектної, кошторисної, будівельно-технічної документації, яка б підтверджувала об'єми, кількісні та вартісні показники виконаних робіт.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору від 24.04.2009, укладеного між ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Дюк-08», актів приймання наданих послуг, довідок про вартість наданих послуг, підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту), акту приймання-передачі від 30.12.2010, за яким ТОВ «Дюк-01» передав ТОВ «Дюк-08» побудований газопровід, оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу вказаним контрагентом підрядних послуг, і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні цих послуг до податкового кредиту. При цьому, судами було правильно оцінено недотримання сторонами договору від 24.04.2009 встановленої форми актів приймання виконаних підрядних робіт як таке, що не може свідчити про відсутність реального характеру поставки за відсутності з боку ОДПІ доказів на спростування фактичної поставки послуг. До справи приєднані копії договорів підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 16.04.2007, від 10.04.2009, від 26.02.2009, від 09.03.2009, від 30.10.2009, між КДПВІ «Вінницяагропроект» (виконавець) та ТОВ «Дюк-01» (замовник) про виконання проектно-пошукових робіт по корегуванню ПКД газопроводу високого тиску до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ «Якушинецьке», АРЗ СП Вінницького району; договору підряду в будівництві від 01.10.2008 між ТОВ «Дюк-01» (замовник) та ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд» про виконання відповідно до проектної документації будівельно-монтажних робіт з коригування ПКД газопроводу високого тиску до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ «Якушинецьке», АРЗ СП Вінницького району; довідок про вартість виконаних підрядних робіт та підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних підрядних робіт, складених між ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд» по об'єкту будівництва «Коригування ПКД газопроводу високого тиску до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ «Якушинецьке», АРЗ СП Вінницького району»; договору найму (оренди) від 01.07.2011 про передачу ТОВ «Дюк-08» (наймодавець) ТОВ «Газпостачсервіс» (наймач) в оренду газопроводу високого тиску, газопроводу середнього тиску, газороздільного пункту блочного, станції катодного захисту, вузла обліку тиску , актів приймання-передачі вище переліченого майна; відомості обліку газопроводу до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки (територія м. Вінниці, Стрижавської селищної та Якушинецької сільської ради Вінницького району); паспортів колодязя газової мережі. Ці докази підтверджують довід позивача, що ТОВ «Дюк-01» виконало всі функції щодо організації будівництва газопровідної мережі, тоді як позивач здійснив фінансування будівництва, що і було передбачено умовами договору від 24.04.2009. Та обставина, що ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Дюк-08» мають спільних засновників, на що також посилається ОДПІ в обґрунтування доводу про відсутність реальних господарських операцій між цими товариствами, не є безумовним свідченням останнього, оскільки чинним законодавством не встановлено заборону господарських операцій між юридичними особами, які мають спільного засновника (засновників). За змістом норм частини 1, 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, якими встановлено, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Дюк-08» є самостійними учасниками господарської діяльності з обсягом правоздатності, встановлених законом.

Встановивши у судовому процесі обставини щодо використання ТОВ «Дюк-08» отриманого від ТОВ «Єврокон України» автомобіля «Тойота Корола» при здійсненні господарської діяльності, суди зробили правильний висновок про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості експлуатаційних послуг, палива. Такий висновок судами був зроблений на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій подорожних листів службового легкового автомобіля, актів про надання послуг з оренди автомобіля, платіжних доручень про сплату орендної плати, актів прийому-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

У відповідності до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписІ.О. Бухтіярова підписО.В. Карась