Ухвала суду № 59193210, 11.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2016 року

справа № 808/7805/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року у справі № 808/7805/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 125110008/2015/010072/2 від 08.06.2015 року та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110008/2015/00029 від 08.06.2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що ним надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином, на думку позивача, відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації по формі МД-2 № 125110008/2015 (додатковий реєстраційний номер митниці 00029) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 13.05.2015, ТОВ “КЛІОН” зареєстровано, як юридичну особу 27 серпня 2004 року за адресою: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Скворцова, буд. 236, код ЄДРПОУ 33134908.

30.04.2015 року між Пелагос П/Ф, що є юридичною особою за законодавством Фарерських островів – “Продавець”, з однієї сторони, та ТОВ “КЛІОН” м. Запоріжжя, Україна, що є юридичною особою за законодавством України - “Покупець”, з іншої сторони, укладено контракт № 188F/2015P.(а.с. 14-21)

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Контракту № 188F/2015P, в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти у власність від продавця заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти – “товари”.

Для здійснення митного оформлення товару 08.06.2015 року позивачем по електронній системі “MD Office™. MDDeclaration” до м/п “Східний термінал” Київської митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 № 125110008/2015 довідковий № 8808 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 470253,62 грн. (тобто 24,12 грн. або 1,15 USD за 1 кг). Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно частини десятої статті 58 Mитного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків – 461253,62 грн. (21937,50 USD х 21,025806 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України – 9000,00 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД позивачем надані наступні документи: контракт № 188F/2015P від 30.04.2015; інвойс № SDA140319.2 від 29.05.2015; калькуляція постачальника від 29.05.2015; прайс-лист від 27.05.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна № 4553 від 04.06.2015; довідка про транспорті витрати б/н від 04.06.2015; договір доручення № 30-10/14 від 30.10.2014; Дублікат ветеринарного свідоцтва від 08.06.2015 серії ЄРД-00 № 203068; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 04.06.2015 № LT0176476/LW-5827; сертифікат походження № ВС 29052 від 29.05.2015; сертифікат якості №51-2015 від 29.05.2015; експертна декларація № 15LTLUB000EK00C922 від 27.05.2015; експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-238 від 14.05.2015.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Київська митниця повідомила декларанта про те, що під час перевірки МД АСАУР сформовані обов’язкові ризики 105-2. Враховуючі висновки форматологічного контролю МД стосовно перевірки достовірності рівня митної вартості та вищевикладене, позивачу, з урахуванням пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, 8 червня 2015 року позивачу пред’явлена вимога надати до митного органу додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

08.06.2015 року позивач надав відповідачу лист № 06/02-516, в якому повідомив про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.

08.06.2015 року митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 125110008/2015/010072/2, відповідно до графи 31 якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним шостим методом.

При цьому у п. 33 вказаного рішення відповідач зазначив перелік документів, за умови надання яких заявлена позивачем митна вартість може бути визнана митним органом, проте цей перелік містить за змістом не відповідає переліку документів, які вимагались відповідачем в повідомленні позивачу від 08.06.2015 і містить нові вимоги, а саме: 1) договір з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; 2) висновок експертної організації про вартість товарів та/або сировини; 3) відповідна бухгалтерська документація. (а.с. 9).

Того ж дня відповідачем в оформлені МД № 125110008/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 109065, довідковий № 8808) від 08.06.2015 року позивачу відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110008/2015/00029.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості. (а.с. 10).

09.06.2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №125110008/2015/109083, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 91270 грн. 66 коп.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

06.07.2015 року позивач додатково надав відповідачу експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015; лист № 06/02-650 від 06.07.2015 про договори, укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/1Т від 02.01.2015; рахунок № 647 від 09.06.2015; лист постачальника від 02.07.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

Розглянувши вказані документи, відповідачем прийнято рішення про відсутність підстав для визнання заявленої позивачем митної вартості вказаного товару, про що позивача повідомлено листом від 14.07.2015 № 5807/5/10-70-60-02-47.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Київська митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності та невідповідності, а саме:

1). Положеннями розділу 2 договору на перевезення від 02.01.2015 № 2015МЭ/3М “организация перевозок” передбачено оформлення заявки на перевезення із зазначенням відомостей щодо обсягів вантажу та вартості перевезення. Проте, вказана заявка для підтвердження числового значення митної вартості товару до митниці не подавалась.

2). В ході опрацювання документів виявлено невідповідність між сумами транспортних витрат зазначених в довідці про транспортні витрати від 04.06.2014 б/н та рахунку на оплату перевезення від 09.06.2015 №647.

3). Відомості, вказані в рахунку на оплату перевезення від 09.06.2015 №647, містять суперечливу інформацію щодо вартості перевезення. Так, відповідно до пунктів 1, 3, 5 вказаного рахунку, загальна вартість транспортних послуг з перевезення вантажу за маршрутом: м. Клайпеда – пункт пропуску на державному кордоні України Ягодин (відстань 741 км) складає 9044,68 грн. Разом з цим, відповідно до пунктів 2, 4, 6 вказаного рахунку, загальна вартість перевезення за маршрутом: пункт пропуску Ягодин – м. Київ (відстань близько 500 км.) складає непропорційно більшу суму, а саме: 26955,32 грн.

4). Згідно з інформацією, що міститься в експертному висновку ТПП від 08.06.2015 №ОИ-287, ринкову вартість вказаного товару визначено на умовах FСА-Клайпеда (Литва), без врахування транспортних витрат до кордону України.

Враховуючи розбіжності в наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товару та не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, митницею прийняте рішення про неможливість застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. (а.с. 51-52).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України (далі – МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, Митним кодексом визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару від 8 червня 2015 року були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач вважав, що надані до митного оформлення документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем до митного органу не надано: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, у переліку документів, зазначеному в частині 2 статті 53 МК України, такі документи як копія митної декларації країни виробника та висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформація біржових організацій про вартість товару, відсутні.

До того ж, як правильно вказав суд першої інстанції, вказані документи не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Щодо витребування митним органом у позивача платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару), то суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 Митного кодексу України такі документи можуть бути надані лише за наявності у декларанта.

Незважаючи на те, що відповідач взагалі не зазначив у своєму рішенні жодної розбіжності у поданих документах, позивачем було надано наявні у нього додаткові документи, а саме,: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015; лист № 06/02-650 від 06.07.2015 про договори, укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЄ/1Т від 02.01.2015; рахунок № 647 від 09.06.2015; лист постачальника від 02.07.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані документи мають всі необхідні дані для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, після розгляду додатково наданих документів відповідач зазначив, що ці документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки містять розбіжності та невідповідності. По-перше, позивачем надано договір на перевезення, але не надано заявку до договору. По-друге, відповідачем виявлено невідповідність між сумами транспортних витрат зазначених в довідці про транспортні витрати та рахунку на оплату перевезення. По-третє, згідно рахунків вартість перевезення по території України вища ніж, за межами України хоча відстань менша. По-четверте, експертний висновок ТПП складено на умовах FСА Клайпеда, без врахування транспортних витрат до кордону України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Митний орган витребував в якості додаткових документів договір із третіми особами і позивач надав на вимогу договір міжнародного транспортного експедирування. Надання заявок не передбачено ані вимогою відповідача, а ні приписами МК України. Теж саме стосується і платіжного документа про сплату транспортних послуг.

Вартість перевезення за межами території України підтверджена довідкою перевізника наданою декларантом як додатковий документ на власний розсуд. Крім того, партія товару поставлялась на умовах FСА Клайпеда, отже і ринкову вартість товару експерт визначав на даних умовах, що не є невідповідністю.

Таким чином, фактично всі сумніви відповідача є лише його припущеннями та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, у зв’язку з чим є безпідставними та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або неможливість визначити митну вартість товару за ціною договору.

Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Поданням документів позивачем в повному обсязі виконано вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

Частина перша статті 64 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, Київською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати рішень про коригування митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, колегія суддів вважає що відповідачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 125110008/2015/010072/2 від 08.06.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110008/2015/00029 від 08.06.2015, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Крім того, відповідно до ухвали суду від 13 травня 2016 року Київській митниці ДФС відстрочено сплату судового збору до ухвалення остаточного судового рішення у справі, у зв’язку з чим відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме, 1339,8 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року у справі № 808/7805/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС .

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко