Постанова № 59163481, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20719/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов А.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Аліменка В.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2016 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування рішення задоволено повністю, скасовано рішення ГУ ДФС у м.Києві №000049/26-57-21-30 від 12 травня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем порушено норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2015 року співробітниками ГУ ДФС у м.Києві проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка проводилась в кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Перевіркою, що проводилась в присутності продавця ОСОБА_3, встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що зафіксовано в акті перевірки позивача від 10 квітня 2015 року №26/238/21/НОМЕР_1.

Відповідно до акту опису залишків продукції, яка знаходиться у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_1, виявлено пляшку горілки «Перепелка» міцністю 40%, ємністю 1 л, вартістю 98,00 грн., а також пляшку горілки «Спиртпром» міцністю 40%, ємністю 0,5 л, вартістю 45,00 грн., всього на загальну суму 143,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки позивача ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30, згідно якого встановлено порушення положень абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання алкогольних напоїв з метою подальшої реалізації без марок акцизного податку встановленого зразка, згідно з абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішення про застосування фінансових санкцій рішеннями ГУ ДФС у м.Києві від 15 липня 2015 року №2016/С/26-15-10-08-16 та ДФС України від 04 серпня 2015 року №7559/С/99-99-10-01-02-25 залишено без змін рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30, а скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку відповідача, викладеного в акті перевірки, про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому у відповідача були відсутні належні правові підстави для застосування до позивача рішенням від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30 штрафних санкцій у розмірі 17000,00 гривень, у зв'язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у якому визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених зазначеним пунктом.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

В силу ст.16 вищезазначеного Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно п.226.11 ст.226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Відповідно до п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів. У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Пунктом 20 вказаного Положення визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Пунктами 21-22 Положення встановлено, що для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г- подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Рак») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

В силу п.228.9 ст.228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідно до абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

В силу вимог ч.6 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на невідкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість, у разі реалізації у закладах громадського харчування алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності марки акцизного збору на такій пляшці або іншій тарі.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Водночас, єдиною підставою для прийняття органом державної фіскальної служби рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є зафіксовані актом перевірки порушення вимог відповідних положень чинного законодавства. В свою чергу, в акті перевірки не зазначено місця зберігання пляшок без марки акцизного податку, не вказано, чи призначались вони для продажу або знаходились в реалізації на розлив.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на момент проведення перевірки мала право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за місцем здійснення торгової діяльності - АДРЕСА_1, відповідно до ліцензії серії НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року, термін дії якої з 31 березня 2015 року по 30 березня 2016 року.

Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 06 березня 2007 року №08.03/1074.В об'єкт експертизи кафетерій фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, сфера застосування - громадське харчування, відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений (затверджений).

З наведеного вбачається, що позивач має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в тому числі на розлив для споживання на місці, яку позивач здійснює через кафетерій за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, пунктами 2, 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, яким визначено форму такого рішення у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій.

Однак, відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28 листопада 2012 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» встановлено, що з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Згідно вказаного Порядку замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.5.2 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що органи державної фіскальної служби, реалізовуючи надану компетенцію в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинні складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами ДФС за результатами перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи.

Разом з тим, предметом оскарження у даній справі є рішення про застосування фінансових санкцій від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30, яке прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, в той час, як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано позов до ГУ ДФС у м.Києві, яке не приймало спірного рішення та не являється належним відповідачем у даній справі.

У відповідності до ст.52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що процесуальним законодавством не наділено суд апеляційної інстанції повноваженнями щодо заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30 прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, позовні вимоги до якої не заявлялись та яка до участі у справі не залучалась, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до ГУ ДФС у м.Києві.

Частиною 2 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З вищевикладеного вбачається, що суд присуджує саме з іншої сторони всі здійснені субєктом владних повноважень витрати виключно пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, процесуальним законодавством не передбачено розподілу судових витрат шляхом стягнення судових витрат у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги з Державного бюджету України на користь суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.О.Аліменко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Аліменко В.О.

Лічевецький І.О.