Постанова № 59163024, 11.07.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 р. Справа №818/671/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який його представники з урахуванням уточнень підтримали в судовому засіданні, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.04.2016 р. ТОВ "СІЕЙТІ" подало до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, згідно з якою сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, складає 2 000 000,00 грн. До декларації було додано розрахунок коригування суми ПДВ, розрахунок бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за встановленою формою.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.7, 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Також, за наявності підстав, передбачених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку. Однак, така перевірка не проводилась. Отже, на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою за результатами камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, згідно з повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок із зазначеною сумою, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не надавався.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, позивач подав декларацію з дотриманням вимог Податкового кодексу України, проведена ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області камеральна перевірка не виявила порушень в розрахунку суми бюджетного відшкодування та висновок про суми відшкодування ПДВ не було подано до ГУ ДКСУ у Сумській області, у свою чергу, ГУ ДКСУ у Сумській області не перерахувало кошти на банківський рахунок позивача.

Перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку мало відбутися по декларації за березень 2016 року - не пізніше 03 червня 2016 року. Однак, у визначені чинним законодавством України строки відшкодування ПДВ на рахунок позивача здійснено не було.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У зв'язку з тим, що станом на день розгляду справи заборгованість бюджету з податку на додану вартість позивачу не сплачена, ТОВ "СІЕЙТІ" відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України нарахувало пеню в загальній сумі 96560,00 грн, у т.ч.: у розмірі 65400,00 грн за період з 07.05.2016 р. по 30.06.2016 р. за непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у розмірі 2 000 000,00 грн у встановлений строк за лютий 2016 року та в розмірі 31160,00 грн за період з 04.06.2016 р. по 30.06.2016 р. за непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у розмірі 2 000 000,00 грн за березень 2016 року.

Всупереч вказаних норм відповідач не надав до ГУ ДКСУ у Сумській області висновку про відшкодування суми ПДВ. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та зазначає, що оскільки право на бюджетне відшкодування суми ПДВ виникло у ТОВ "СІЕЙТІ" на підставі декларації за березень 2016 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, у позивача є всі підстави для стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 2 000 000,00 грн. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник ДПІ у м. Сумах позов не визнав, зазначив, що відповідно до позиції Верховного суду України, яка висловлена в постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таким чином, позивач неправильно визначив спосіб захисту своїх порушених прав, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 4.7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України 19.06.2012 N 522, довідка "А1" про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ складається на підтверджену суму з урахуванням положень Регламенту формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ у розрізі декларацій 100 тис. грн. і більше стосовно платників, які мають право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 23 Регламенту формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ по платниках, які мають право на бюджетне відшкодування, затвердженого наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області від 13.06.2013 № 48, формування довідок про підтвердження сум ПДВ до відшкодування здійснюється по сумам після отримання узагальнених матеріалів від ДПС регіонального рівня

Станом на 16.06.2016 р. ДПІ у м. Сумах не отримувала від ДФС України узагальнених матеріалів щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за березень 2016 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представник ГУ ДКСУ у Сумській області не прибув, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до Податкового кодексу України уповноваженими державними органами щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість є органи Державної фіскальної служби України. У свою чергу, до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не належить здійснення відшкодування податку на додану вартість та стягнення пені за рішенням суду, тому вважає, що Головне управління є неналежним відповідачем у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.04.2016 р. ТОВ "СІЕЙТІ" подало до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, згідно з якою сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, складає 2 000 000,00 грн. До декларації було додано розрахунок коригування суми ПДВ, розрахунок бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за встановленою формою (а.с.23-32).

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Всупереч вказаній нормі ДПІ у м. Сумах не підготувала та не подала органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд вважає таку бездіяльність контролюючого органу протиправною з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 200.7, 200.10, 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, підставами для бюджетного відшкодування суми податку є подання контролюючому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, що, у свою чергу, зобов'язує контролюючий орган подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У даному випадку позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Водночас відповідачем не виявлені та не встановлені будь-які дані про невідповідність заявленої суми для бюджетного відшкодування (яка зазначається у заяві про повернення коштів) сумі, заявленій в податковій декларації.

Відтак, платник податків має право на повернення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з розрахунком загальний розмір пені складає 96560,00 грн (а.с.60).

ДПІ у м. Сумах передбачені законом дії для повернення пені не проводилися, будь-яких доказів вчинення таких дій відповідачем не надано.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість бюджету з податку на додану вартість позивачу не сплачена, на користь ТОВ "СІЕЙТІ" відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України підлягає стягненню пеня в загальній сумі 96560,00 грн.

Що стосується твердження відповідача щодо обраного позивачем неналежного способу захисту своїх прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, у даному випадку судом встановлено та підтверджено матеріалами справи право платника податків на бюджетне відшкодування та невчинення контролюючим органом належних дій до сплати йому відповідної суми, в результаті чого невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

При цьому з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає і протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання не притаманних суду повноважень державного органу, а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини п'ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність. Ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У даному випадку, заперечуючи проти позову, ДПІ у м. Сумах посилається на висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України у Донецькій області, ГУ ДКСУ в Донецькій області, УДКС у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, за яким стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у даній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податкового органу надати висновок про суму бюджетного відшкодування.

У свою чергу, у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед платником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право в повному обсязі. До того ж наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми бюджетного відшкодування в разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість за декларацією за березень 2016 року на суму 2 000 000,00 грн не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вбачає підстави для визнання її протиправною та стягнення вказаної суми бюджетної заборгованості, та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області 32826,41 грн в рахунок повернення судового збору (а.с.3,4,61).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості та пені - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області щодо ненадання до управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" за декларацією за березень 2016 року на загальну суму 2 000 000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р 26001463978 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 грн (два мільйони грн), та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року, в розмірі 96 560,00 грн (дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" 32826,41 грн в рахунок повернення судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

З оригіналом згідно

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складено 18 липня 2016 року.