Ухвала суду № 59145873, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/87/16 Справа № 201/8863/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Джерелейко О.Є., Коваленко Н.В.

за участю:

секретаря Лісіна С.В.

прокурора Дідікової А.О., ДяченкоА.С.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_9, захисника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_11, представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_12 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засудженого за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. 290 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України йому призначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 2 роки позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання 1 рік 9 місяців 16 днів - час перебування ОСОБА_2 під вартою.

Звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Виправданого за ч.3 ст.286 КК України у зв'язку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ним.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимого,

засудженого за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання 1 рік 7 місяців 11 днів позбавлення волі - час перебування його під вартою.

Звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Виправданого за ч. 3 ст. 286 КК України у зв'язку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ним.

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані вироком суду винними та засуджені, а також виправдані за вчинення злочинів, як це вказується дослівно, за таких обставин.

В період часу з 20-00 години 16.04.2013 року по 07-00 години 17.04.2013 року, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 1 по вулиці Промислова в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 2008 р.в., який належить ОСОБА_8, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_8, які на час заволодіння знаходились у багажнику автомобіля «Toyota Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_2, а саме:

- саб-буфером імпортного виробництва «Піонер» вартістю 3200 гривен;

- трьома купюро приймачами «Саsh Code MSM» для терміналів вартістю 4000 гривен кожний всього на суму 12000 гривен;

- залізним ящиком з інструментами, вартістю 700 гривен;

- щіткою-шкребком для снігу вартістю 30 гривен;

- пластиковим ящиком-органайзером з ключами вартістю 100 гривен;

- компресором «Ураган» вартістю 300 гривен з керівництвом по експлуатації;

- одним сенсорним екраном для терміналу з логотипом фірми виробника «і-toush» вартістю 800 гривен.

Згідно висновку експерта № 70/05-21 від 17.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12) СоmfortАТ, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки Toyota Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12), державний номер НОМЕР_2, 2008 року виписку, бежевого кольору, який належить ОСОБА_8 станом на 16.04.2013 року складає 265 420 гривен 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у багажнику автомобіля складає 17 130 гривен. Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерпілому ОСОБА_8 завдано великої матеріальної шкоди на суму 282 550 гривень 70 копійок, яка перевищує 492,67 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що вони в період часу з 00-30 год. 20.04.2013 року по 12-00 годину 20.04.2013 року, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 21 на проспекті ОСОБА_13 в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Лексус РХ350», 2007 р.в., державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом.

Згідно висновку експерта № 70/05-23 від 22.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Lexus RX3500 (ХU3) 4АТ» 2007 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Lexus RX3500 (ХU3)», державний номер НОМЕР_4, 2007 року виписку, чорного кольору, який належить ОСОБА_10, станом на 20.04.2013 року складає 277 770 гривень 40 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерпілому ОСОБА_10, завдано великої матеріальної шкоди на суму 277 770 гривень 40 копійок, яка перевищує 484,32 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що вони 30.05.2013 року в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля другого під'їзду будинку № 60 на вулиці Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_5, який належить ОСОБА_14, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_15 і які на час заволодіння знаходились у автомобілі НОМЕР_6, а саме:

- дитячим автомобільним кріслом Indу, що було у використанні, вартістю 3000 грн;

- ножем багатофункціональним, виробництва Швейцарія, у картонній упаковці (з інструкцією) фірми «Rehau», вартістю 300 грн;

- лотком з автомобільною косметикою, в який входить поліролі для металу, шкіри, поверхні салону та інше, загальною вартістю 200 грн.;

- буксирувальним тросом, вартістю 60 грн.;

- рюкзаком шкіряним, що був у використанні, вартістю 250 грн.;

- 2 чохлами із компакт- дисками, що були у використанні, загальною вартістю 60 грн.;

- знаком аварійної зупинки, вартістю 30 грн.;

- вогнегасником вартістю 60 грн.;

- рюкзаком шкіряним з надписом «Rehau» та курткою зимовою з надписом «Сізам», що не мають матеріальної цінності.

Згідно висновку експерта № 70/05-25 від 24.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Land Cruiser Prado», 4.0iV8 5dr (J12) Comfort5AT, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Toyota Land Cruiser Prado», 4.0iV8 5dr (J12), д/н НОМЕР_5, 2008 року виписку, чорного кольору, VIN-JTEBU29J1051333319, який належить ОСОБА_14 станом на 30.05.2013 року складає 265 420 гривен 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у автомобілі складає 3 960 гривень.

Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_14 завдано великої матеріальної шкоди на суму 269 380 гривень 70 копійок, яка перевищує 469, 71 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що 27.09.2013 року приблизно о 07.30 годині, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_16, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом. Згідно висновку експерта № 70/05-26 від 25.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної, аналогічного КТЗ марки «Тоуоta Sequoia 5/7iV8 Рlatinum EditionAT», державний номер НОМЕР_7, 2008 року випуску, білого кольору, VIN-5ТDBY67А78S012724, який належить ОСОБА_16 станом на 27.09.2013 року складає 341 331 гривна 70 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_16 завдано великої матеріальної шкоди на суму 341 331 гривна 70 копійок, яка перевищує 595,17 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що 16.11.2013 року, біля 02.30 годин, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., державний номер НОМЕР_8, який належить ОСОБА_17, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину. Згідно висновку експерта № 08/12 від 11.12.2013 року середня ринкова вартість автомобіля «Тoyota Land Cruiser 200», державний номер НОМЕР_8, 2008 року виписку, чорного кольору, VIN JTMHY05J785000864, який належить ОСОБА_17 станом на 16.11.2013 року складає 520 020 (п'ятсот двадцять тисяч двадцять гривен), 00 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_18 завдано великої матеріальної шкоди на суму 520 020 гривень 00 копійок, яка перевищує 906,74 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що в період часу з 21.00 годин 29.11.2013 року до 07.15 годин 30.11.2013 року діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля другого під'їзду будинку № 28 на вулиці Електричній в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Prado», 2008 р.в. державний номер НОМЕР_9, який належить ОСОБА_19 та ОСОБА_11 і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3 ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи cвої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_19 та ОСОБА_11 і які на час заволодіння знаходились у автомобілі «Toyota Prado», державний номер НОМЕР_9, а саме:

- дитячим кріслом, вартістю 1000 гривен;

- компресором імпортного виробництва, вартістю 1000 грн.,

- телевізором автомобільним «Панасонік», виробництва ОСОБА_13, вартістю 1000 грн;

- відеореєстратором імпортного виробництва вартістю 700 грн; -.

- навігатором імпортного виробництва «Піонер» вартістю 1050 грн.

- автомобільною газовою установкою, вартістю 11000 гривень;

- автомобільною сигналізацією «Пантера», вартістю 1600 гривень.

Згідно висновку експерта № 70/05-22 від 22.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Cruiser Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12) Соmfort5АТ, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Toyota Cruiser Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12), державний номер НОМЕР_9, 2008 року виписку, сірого кольору, який належить ОСОБА_19 та ОСОБА_11 станом на 29.11.2013 року складає 266 656 (двісті шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у автомобілі складає 4750 гривен. Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_19 завдано великої матеріальної шкоди на суму 284006 гривень 70 копійок, яка перевищує 495,21 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що в період часу між 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року вони, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_10, що належить ОСОБА_20, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину.

Згідно із висновку експерта № 70/05-24 від 23.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації ««Toyota Land Cruiser 200», 4.7iV8 (720),2010 року випуску, аналогічного КТЗ марки ««Toyota Land Cruiser 200», 4.7iV8 (120), державний номер АЕ 6699НН, 2010 року виписку, чорного кольору, VIN-JTMHT05J504036545, який належить ОСОБА_20 станом на 15.12.2013 року складає 545508 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень), 60 копійок.

13.01.2014 року близько 18-30 на перехресті вулиць Запорізьке шосе та Старокодацька в м. Дніпропетровську ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ОСОБА_21 Крузер 200» державний номер НОМЕР_11, не справився з управлінням і допустив дорожньо-транспортну пригоду, після чого при спробі втекти з місця пригоди його було затримано співробітниками БМОП «Беркут», а також в подальшому встановлено, що автомобіль, на якому ОСОБА_2 скоїв ДТП, насправді зареєстрований на державний знак НОМЕР_10 і його було викрадено у ОСОБА_20 в ніч з 15.12.2013 на 16.12.2013 року

Таким чином умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_20 завдано великої матеріальної шкоди на суму 545 508 гривень 60 копійок, яка перевищує 951,19 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 в період до 13.01.2014 року, більш точний час встановити не представилось можливим, на території гаражу, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дружби, 1, який ОСОБА_2 використовував у якості станції технічного обслуговування автомобілів, умисно, з метою використання деталей, придбаних у невстановлених осіб, для відновлення автомобіля НОМЕР_12, видалив ідентифікаційні номери (VIV) на деталях кузова, шасі автомобіля, видалив номер двигуна, встановлений на автомобілі, а також закріпив кустарним способом деталь на якій закріплена табличка з номером VIV- 5TBDV58197S466927 за яким рахується автомобіль НОМЕР_13 2007 року випуску, власником якого є ОСОБА_2

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в період з 27.09.2013 року по 13.01.2014 року, діючи за змовою з невстановленою слідством особою, перегнав автомобіль «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_16, і яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа незаконно заволоділи 27.09.2013 року, на територію гаражу, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дружби, 1, який ОСОБА_2 використовував у якості станції технічного обслуговування автомобілів, де, з метою унеможливлювання ідентифікації автомобіля видалили ідентифікаційні номери (VIN) та номер двигуна на автомобілі «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, та закріпили кустарним способом деталь на якій закріплена табличка з номером VIN 5TBDV58197S466927, за яким рахується автомобіль «Toyota Tundra» білого кольору д/n АЕ 30 33 ЕМ 2007 р.в., власником якого є ОСОБА_2В

ОСОБА_3 в період з 20.04.2013 року по 06.02.2014 року, більш точну дату встановити не представилось можливим, знаходячись біля гаражу № 271 розташованому в АГК «Топольок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, діючи умисно, у невстановлений час у невстановлених осіб, заздалегідь не обіцяючи придбав майно одержане злочинним шляхом з метою його перепродажу, серед якого знаходився атлас автомобільних доріг України червоного кольору 1:500000 на обороті останнього аркушу якого виконано рукописний текст кульковою ручкою синього кольору: «067-240-99-07 дайвинг команда екс Тарханкут», який знаходився в автомобілі «Лексус РХ350», 2007 р.в., державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10, який було викрадено біля будинку № 21 на проспекті ОСОБА_13 в м. Дніпропетровську в період часу з 00-30 годину 20.04.2013 року по 12-00 годину 20.04.2013 року.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_3 в період з 30.05.2013 р. по 06.02.2014 р., більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, знаходячись біля гаражу № 271 розташованому в АГК «Топольок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, діючи умисно, у невстановлений час у невстановлених осіб придбав майно одержане злочинним шляхом з метою його перепродажу, серед якого знаходились: комплект держномерів АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_14 від 07.12.2012 р.; упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish», які знаходились в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_5, який належить ОСОБА_14, який було викрадено біля другого під'їзду будинку № 60 на вулиці Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин 30.05.2013 р.

ОСОБА_2 в період з 27.09.2013 року по 13.01.2014 року, більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою відновлення належного йому автомобіля НОМЕР_15, заздалегідь не обіцяючи придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, деталі кузова та салону автомобіля «Тоуоta Sequoia» д/н АЕ 2314ВР, який належить ОСОБА_16 та яким невстановлені особи незаконно заволоділи 27.09.2013 приблизно о 07.30 годині біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_2 в період з 16.11.2013 року по 13.01.2014 року, більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою подальшого продажу та отримання прибутку, заздалегідь не обіцяючи, придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., належний ОСОБА_17, яким невстановлені особи незаконно заволоділи 16.11.2013 р. приблизно о 02.30 годині біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м. Дніпропетровську. В подальшому ОСОБА_2, з метою реалізації цього автомобіля, зберігав автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200» в гаражі, розташованому в домоволодінні № 132 по вул. Томській в м. Дніпропетровську до 13.01.2014 р.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_2 13.01.2014 року, у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою подальшого продажу та отримання прибутку, заздалегідь не обіцяючи, придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., належний ОСОБА_20, яким невстановлені особи незаконно заволоділи в період часу з 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську.

В апеляційних скаргах:

-прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати у повному обсязі, у звязку з не обґрунтованістю виправдання останніх у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та збільшення обсягу обвинувачення зі ст.198 КК України на ст.289 КК України, з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущеними судом першої інстанції істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що вплинуло на незаконність вирішення питання про виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх визнання винуватими за ст.198 КК України, яка не підлягає застосуванню та за якою прокурором не висувалося обвинувачення та потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України та призначити покарання 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна, а також у вчиненні злочину, передбаченого ст.290 КК України та призначити покарання 2 роки обмеження волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.289 КК України та призначити покарання -12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, за його особистою участю просить дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які повязані зі вчиненням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, оскільки вони досліджені судом першої інстанції неповністю та з порушенням, для чого допитати обвинуваченого, свідків, дослідити речові та письмові докази сторони обвинувачення, які наявні у провадженні та зазначені у мотивувальній частині апеляційної скарги;

-захисник ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд, у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження щодо причетності ОСОБА_2 до викрадення автомобіля ОСОБА_10, з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були засуджені за ст.198 КК України, по якій їм не було предявлено обвинувачення та не було повідомлено про підозру ні в ході досудового слідства, ні в ході судового слідства;

-представник потерпілого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_22 просить скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність;

-потерпіла ОСОБА_11 просить вирок суду відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати в частині виправдання, ухвалити новий вирок, яким визнати їх винними у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.289 КК України і призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі. Позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити в повному обсязі. Вважає вирок суду в частині виправдання обвинувачених необґрунтованим та незаконним. Посилання суду на наявність у ОСОБА_2 безперечного алібі на час викрадення її автомобіля не відповідає встановленим у суді обставинам справи;

-потерпілий ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд, у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджується з думкою суду про те, що ОСОБА_2 не приймав участі у крадіжці його автомобіля, так як в матеріалах кримінального провадження містяться достатні докази, які мають істотне значення для висновків суду. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були засуджені за ст.198 КК України, по якій їм не було предявлено обвинувачення та не було повідомлено про підозру ні в ході досудового слідства, ні в ході судового слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення захисника ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_10, який просив вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд, пояснення адвоката ОСОБА_5, який просив скасувати вирок суду, пояснення адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_6, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

В цій же статті в ч.3 вказано, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, обвинувальний вирок повинен ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах, коли у кримінальному провадженні досліджено всі версії які мали місце, зясовані та оцінені всі суперечності.

Згідно зі ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Відповідно до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, встановити істину по справі, забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по даному кримінальному провадженні докази, колегія суддів прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції вимоги вищевказаних статей Кримінально-процесуального Кодексу України не були дотримані і з цих підстав доводи апеляційних скарг потерпілих, їх представників, а також прокурора є обґрунтованими і заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення відповідно до меж обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, керуючись ст.338 КПК України, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення але лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і недодержання положень цієї статті щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінально-процесуального закону, стати підставою для скасування вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органами досудового слідства умисні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сукупності отриманих доказів були кваліфіковані слідчим як злочини, передбачені ч.3 ст.289 КК України, тобто як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке завдало великої матеріальної шкоди. Дії ОСОБА_2 крім цього також були ще кваліфіковані за ст.290 КК України.

Як вбачається з резолютивної частини вироку суду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України були виправдані у звязку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ними, тобто у недоведеності вчинення ними порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.

Із цього вбачається, що за своїм змістом резолютивна частина оскаржуваного вироку повністю протирічить мотивувальній частині, у якій зазначено рішення суду про відсутність доказів причетності обвинувачених до незаконного заволодіння транспортними засобами.

Фактично обвинувачені були визнані судом виправданими за обвинуваченням за ч.3 ст.286 КК України, яке останнім не предявлялось в ході досудового розслідування і не підтримувалось прокурором в суді, чим істотно були порушені вимоги ст.337 КПК України.

Більш того, суд першої інстанції у порушення вимог ст.337 КПК України вийшов за межі висунутого прокурором обвинувачення, а саме самостійно сформулював обвинувачення ОСОБА_2В і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України придбання, отримання, зберігання майна, одержаного злочинним шляхом, яке стороною обвинувачення не предявлялось взагалі і за обєктом посягання істотно відрізняється від злочину передбаченого ст.289 ч.3 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом.

Із цього вбачається, що суд, в порушення вимог закону після прийняття рішення про виправдання обвинувачених за ч.3 ст.289 КК України, тобто за тими фактичними обставинами замість прокурора предявив нове обвинувачення ОСОБА_2В і ОСОБА_3 за результатами судового розгляду, у вчиненні ними іншого злочину, передбаченого ст.198 КК України, тобто суд за тими ж самими встановленими фактичними обставинами як виправдав обвинувачених у одному злочині, так самостійно і визнав їх винуватими у іншому злочині.

З цього вбачається, що суд першої інстанції перейняв на себе функцію обвинувачення, чим істотно порушив визначені у ст.ст.22,26 КПК України загальні засади змагальності сторін та диспозитивності.

Більш того, суд першої інстанції по кожному епізоду обвинувачення за ст.289 ч.3 КК України зазначив своє рішення про відсутність доказів причетності обвинувачених до незаконного заволодіння транспортними засобами і за кожним епізодом цього злочину виправдав обвинувачених, але всупереч вимогам ст.374 КПК України в мотивувальній частині вироку не зазначив чому предявлене ОСОБА_3 і ОСОБА_2 обвинувачення в цілому за ст.289 ч.3 КК України визнане судом недоведеним, як не зазначив підстав для виправдання обвинувачених і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Крім того, всупереч вимогам ст.374 п.1 ч.4 КПК України, суд першої інстанції в резолютивній частині взагалі не зазначив свого рішення про визнання обвинувачених невинуватими в інкримінованому їм обвинуваченні.

Зазначені у висновку суду першої інстанції підстави виправдання обвинувачених є суперечливими та непослідовними, так як суд то вказує на недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в предявленому обвинуваченні, то зазначає, що в їх діях вбачається склад злочину, передбачений ст.198 КК України.

Із тексту вироку неможливо зрозуміти, чи вважає суд підтвердженими даними судового провадження вчинення обвинуваченими тих дій, які їм інкримінуються чи робить висновок про наявність фактів заздалегідь не обіцяного придбання і зберігання ними майна завідомо одержаного злочинним шляхом але не ними, а якоюсь іншою особою або особами.

Суд першої інстанції фактично спотворив обєктивну та субєктивну сторони злочину, у іншій спосіб виклав у вироку місце, час, спосіб вчинення злочину та його наслідки, форму вини та мотиви злочину, всупереч встановленим створеного обвинувачення у провадженні фактичним обставинам, які мали вирішальне значення для зясування змісту і спрямованості умислу обвинувачених.

Висновки суду першої інстанції про невинуватість обвинувачених не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як вони не підтверджуються доказами, дослідженими в ході судового розгляду і містять істотні суперечності. Суд фактично взагалі не взяв до уваги докази обвинувачення, які могли істотно вплинути на його висновки.

Суд однобічно та упереджено дослідив обставини кримінального провадження і зробив висновки на користь обвинувачених.

Між тим, в ст.94 КПК України, вказано, що суд повинен, керуючись законом оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів з точи зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів, досліджених в судовому засіданні повинна переплітатися з їх перевіркою і жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч.1,ч.2 ст. 89 КПК України, суд повинен вирішувати питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визначає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні якщо таке дослідження було розпочато.

Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.3 КК України, суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону також не дотримався.

Суд першої інстанції однією з підстав для ухвалення виправдувального вироку зазначив порушення порядку проведення ряду слідчих дій, що на думку суду ставить під сумнів ті фактичні дані, що містяться в протоколах.

Такий висновок суду слід визнати помилковим, оскільки він зроблений без дотримання вимог ст.94 КПК України, згідно до яких оцінка доказів проводиться не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Очевидної недопустимості зазначених у вироку доказів в ході судового розгляду, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в тому числі зафіксованих технічними засобами судового провадження встановлено не було.

Між тим, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів вчинення обвинуваченими злочинів, передбачених ст.289 ч.3 КК України не відповідають матеріалам кримінального провадження і доказам по справі.

Так, по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_16, який належить ОСОБА_8, який був викрадений в період з 20.00 16.04.2013 року по 7.00 17.04.2013 року біля домоволодіння № 1 по

вул. Промисловій в м. Дніпропетровську, в ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що цей транспортний засіб був викрадений із особистими речами потерпілого ОСОБА_8, зокрема з купюроприймачем «Cash Code MSM», компресором «Ураган» з інструкцією по його експлуатації сенсорним склом-екраном для терміналу з логотипом фірми виробника « I-toush».

Із протоколу обшуку, який був проведений у приміщенні гаражу № 271, який розташований в АГК «Топольок», по вул. Джинчарадзе, будинок 12, в м. Дніпропетровську та який використовувався обвинуваченим ОСОБА_3 вбачається, що було знайдено та вилучено наряду з іншими речами пластиковий органайзер «Технікс», сенсорний екран прямокутної форми з логотипом «I-toush», інструкція по експлуатації автомобільного компресора «Ураган».

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що викрадені у нього речі належать йому особисто, він впізнав майно, яке було в його машині «Toyota Land Cruiser Prado», а саме сенсорний екран з логотипом «I-toush», який він використовував в своїй професійній діяльності, у вільному доступі зазначений предмет рідко зустрічається.

Оцінюючи виявлені під час обшуку предмети суд в порушення вимог ст.ст.229, 94 КПК України дав їм, на погляд колегії суддів, неправильну оцінку, надавши їм статусу недопустимого доказу.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України. Одночасно суд порушив Закон, посилаючись на необхідність дотримання вимог ст.229 КПК України при правильному складанні протоколу впізнання. Судом не правильно застосований закон, який повинен бути застосований.

Так, ч.3 ст.229 КПК України визначає, що якщо інших однорідних речей не існує, особі яка впізнає пропонується пояснити за якими ознаками вона впізнала річ, яка її предявляється в одному екземплярі.

Обовязкової вимоги щодо складання протоколу впізнання стосовно індивідуальної речі КПК України не містить.

Наряду з іншими свідками по справі в ході судового засідання, був допитаний свідок ОСОБА_23, який пояснив, що 15 квітня 2013 року вони з ОСОБА_2 їздили в м. Керч, АР Крим і повернулись в м. Дніпропетровськ лише 22.04.2013 року, надаючи алібі ОСОБА_2.

Аналогічні покази надала дружина обвинуваченого ОСОБА_24

Між тим, суд залишив поза увагою те, що в судовому обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що він використовував на той час для особистого звязку номер мобільного телефону 050-420-18-16. Даний факт підтвердили інші свідки кримінального провадження.

Суд першої інстанції, посилаючись на доводи обвинувачених, які повністю заперечили свою причетність до викрадення транспортного засобу-автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_16, який належить ОСОБА_8, на покази свідків, які надали алібі ОСОБА_2 та на підставі прийнятого рішення про неналежність доказів виявлених у ході обшуку гаражу № 271, розташованого в АГК «Топольок» прийняв рішення виправдати обвинувачених за ч.3 ст.289 КК України.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.94, 370 КПК України без урахування оглянутих судом речових доказів, а саме інформації оператора мобільного заявку за № 050-420-18-16, який використовувався ОСОБА_2, не надав оцінки тому, що відповідно до цього доказу ОСОБА_2 в період 9.00 15.04.2013 року по 22.04.2013 року знаходився в м. Дніпропетровську і з Дніпропетровської області не відлучався.

Вказані факти свідчать про спробу направити суд по хибному шляху з наміром ухилитися ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

У звязку з цим при повторному розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції даний факт повинен сприйматися судом критично, без посилання на нього як на належний та допустимий доказ, що виключає алібі останнього й доводить його причетність до злочинів у сукупності з іншими доказами по справі.

Також по епізоду незаконного заволодіння обвинуваченими транспортним засобом автомобілем «Lexus RX 350», державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_10, який був викрадений в період часу з 0.30 по 12.00. 20 квітня 2013 біля домоволодіння № 21 по пр-ту Героїв, в м. Дніпропетровську, в ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою причетність до цього злочину заперечує, не надавши ніяких свідчень, лише пояснив, що речі виявлені в гаражі № 271 в АГК «Топольок», який розташований по вул. Джинчарадзе, 12, в м. Дніпропетровську були придбані у невстановленої особи, але дату, місце, спосіб придбання, перелік предметів в суді не навів, що свідчить про бажання ухилитися від кримінального покарання.

По даному епізоду ОСОБА_2 свою причетність до викрадення транспортного засобу також не визнав, стверджував про його відсутність у м. Дніпропетровську на той період часу.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що у нього був викрадений автомобіль, в якому знаходилися також особисті індивідуальні речі, зокрема: спортивна сумка, атлас автомобільних доріг України, на якому на останній сторінці здійснено особистий напис його дружиною: « 067-240-99-07 дайвінг команда екс. Тархан кут».

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 підтвердила свідчення свого чоловіка та впізнала в ході огляду речових доказів в суді атлас автомобільних доріг з відповідним вищенаведеним записом її рукою.

Оцінюючи виявлені під час обшуку вищевказаного гаража предмети, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.94, 229 КПК України, дав неправильну оцінку цим доказам, надавши їм статусу неналежних і недопустимих доказів.

Відповідно до ст.ст.85,86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він був отриманий у порядку встановленому КПК України.

Неналежними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи не можливість використання інших доказів.

Суд в порушення вказаних норм проігнорував свідчення потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_26 про те, що визначені вище предмети знаходились у транспортному засобі автомобілі «Lexus RX 350», недостовірність їх свідчень у судовому засіданні не встановлено, стороною обвинувачення доведено наявність вказаних речей в автомобілі. Посилання суду на недоведеність стороною обвинувачення цього факту є незаконним і прийнятим в порушення ст.ст. 7,9,94, 370 КПК України.

Крім того, суд не законно посилається на необхідність дотримання вимог ст.229 КПК України в частині складання протоколу впізнання речі.

Так, частина 3 ст.229 КПК України, визначає, що якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає річ пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй предявляється в одному екземплярі і обовязкової вимоги щодо складання протоколу впізнання стосовно індивідуальної речі КПК не містить.

З цього вбачається, що вилучений у приміщенні гаражу, який використовував ОСОБА_3 атлас автомобільних доріг прямо вказує на причетність ОСОБА_3 до незаконного заволодіння транспортним засобом.

По даному епізоду в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_23, який пояснив, що ОСОБА_2 перебував з ним у м. Керч, АР Крим в період з 15.04.2013 року по 22.04.2013 року. Ці свідчення підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_27

Однак, в порушення вимог ст.ст.94, 370 КПК України, без урахування оглянутих судом речових доказів, а саме інформації оператора мобільного звязку за № 050-420-18-16, який використовувався обвинуваченим ОСОБА_2, суд не надавав оцінки тому, що відповідно до цього доказу, він в період з 09.00. 15.04.2013 року по 22.04.2013 року знаходився в м. Дніпропетровську і з Дніпропетровської області не відлучався. Вказані факти свідчать про спробу ввести суд в оману свідками, з метою ухилення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності і тому повинні сприйматися судом вкрай критично, без посилання на них як на належний та допустимий доказ, що виключає алібі ОСОБА_2 і доводить його причетність до скоєння злочинів у сукупності з іншими доказами по справі.

Також по епізоду незаконного заволодіння обвинуваченими транспортного засобу - автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_5, який належить потерпілому ОСОБА_14, який був викрадений у останнього в період часу з 2.00 по 09.00 годину 30 травня 2013 року від другого підїзду по вул. Запорізьке шосе, будинок 60, в м. Дніпропетровську.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 06.02.2014 року в гаражі № 271 в АГК «Топольок», по вул. Джинчарадзе, буд.12, в м. Дніпропетровську, яким користувався ОСОБА_3 під час проведення обшуку було знайдено та вилучено комплект державних знаків АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., які належать потерпілому ОСОБА_14, гарантійний талон та акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номера автомобіля НОМЕР_17 від 07.12.2012 року, упаковка від ножа, з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якої є рукописний запис «nightwish »

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 пояснив, що при викраденні його автомобіля в ньому знаходились вказані речі, а під час огляду їх в судовому засіданні зазначив, що саме ці речі знаходились в автомобілі на день його викрадення.

Вищевказані докази в своїй сукупності підтверджують з іншими доказами причетність ОСОБА_3 до незаконного заволодіння транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_5, який належав ОСОБА_14

Водночас, допитана в суді ОСОБА_24 пояснила, що 27.05.2013 року у неї був день народження і вона разом з ОСОБА_24, дочкою і матірю ОСОБА_28 поїхали святкувати на дачу в селище Кіровське. Наступного дня вона поїхала в м. Дніпропетровськ, а обвинувачений з дочкою та ОСОБА_28 залишились на дачі, де були до кінця тижня, приблизно до 31.05.2013 року ОСОБА_2 з дачі не відлучався, так як був без автомобіля. Покази ОСОБА_24 підтвердили свідки ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 і ОСОБА_27 із чого вбачається, що ОСОБА_27 начеб то має алібі, але як свідчать докази по справі, яким суд не дав ніякої оцінки щодо них, алібі обвинуваченого не підтверджується.

Суд першої інстанції також проігнорував факт виявлення в ході огляду квартири АДРЕСА_1 флеш накопичувача та паспорта громадянина України - ОСОБА_3

Належність вказаних доказів стороною захисту не спростовано, не вмотивоване судом, що дає підставу використання стороною обвинувачення.

Так, проведеним оглядом флеш накопичувача синього кольору і перевіркою його на вмістиме, судом встановлено, що в ньому знаходиться таблиця у форматі «Microsoft Office Exel 2007», в якій в лівих колонках надруковані номера автомобілів, а в правій колонці опис місцевості з привязкою до будинків та вулиць.

З роздруківки даної таблиці вбачається, що в ній мається запис « 2955+8849 Запорізьке шосе, 60», що відповідає державному номерному знаку автомобіля ОСОБА_14, який було викрадено саме з двору будинку № 60, по вул. Запорізьке шосе, в м. Дніпропетровську.

У звязку з чим сторона обвинувачення вважає це одним з непрямих доказів причетності ОСОБА_3 до вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_14

Що ж стосується посилання суду на покази свідка ОСОБА_31, то вони не мотивовані, не обґрунтовані, оскільки ОСОБА_3 після затримання ОСОБА_2 перейшов на нелегальне становище і скривався у м. Донецьку, де і був в подальшому затриманий працівниками міліції.

По справі мають місце і інші порушення кримінально- процесуального и кримінального права.

Органами досудового слідства умисні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були кваліфіковані слідчим як злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке завдало великої матеріальної шкоди, а дії ОСОБА_2 ще і за ст.290 КК України.

Обвинувачення за обвинувальним актом в суді повністю було підтримано прокурором, який надав належні і достатні докази вини обвинувачених і в судових дебатах просив суд визнати ОСОБА_32 і ОСОБА_3 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, а ОСОБА_2 також і за ст.290 КК України та призначити їм покарання.

Але, як вбачається з вироку, суд виправдав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, у звязку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ними, тобто у недоведеності вчинення цими обвинуваченими порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортом особами, які керують транспортними засобами, яким вони спричинили, загибель кількох осіб. При цьому за своїм змістом резолютивна частина оскаржуваного вироку повністю протирічить його мотивувальній частині, у якій зазначено рішення суду про відсутність доказів причетності обвинувачених до незаконного заволодіння транспортними засобами.

Із цього вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично, в результаті судового розгляду були визнані судом обвинуваченими за ч.3 ст.286 КК України, яке останнім не предявлялось в ході досудового розслідування та не підтримувалось прокурором в суді, чим істотно були порушені вимоги ст.337 КПК України.

Більш того, суд першої інстанції у порушення вимог ст.337 КПК України вийшов за межі висунутого обвинувачення прокурором, самостійно сформулював обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину проти власності, передбаченого ст.198 КК України, (заздалегідь не обіцяне придбання і зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом), яке стороною обвинувачення не предявлялось і не висувалося взагалі та за обєктом посягання істотно відрізняється від злочину проти безпеки руху, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Із цього вбачається, що суд першої інстанції після прийняття рішення про виправдання обвинувачених за ч.3 ст.289 КК України за тими ж фактичними обставинами замість прокурора сформулював за результатами судового розгляду нове обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними іншого злочину, передбаченого ст.198 КК України, тобто за тими ж самими встановленими фактичними обставинами, як виправдав обвинувачених у одному злочині так і самостійно визнав їх винуватими у іншому злочині.

Так по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем - «Тоуоta Sequoia», державний номер НОМЕР_18, який належить ОСОБА_16 і був викрадений поряд з домоволодінням № 73, по вул. Робоча, в м. Дніпропетровську, то колегія суддів приходить до наступного .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у скоєнні цього злочину не визнав і пояснив, що одним з його видів діяльності було те, що він купував «розбиті, не розмитнені та страхові автомобілі, ремонтував їх і перепродував». «Страхові» автомобілі це такі, які їх власники продають без документів і ключів, а потім заявляють вимоги до страхових компаній про викрадення цих автомобілів. Такі автомобілі він купував через мережу «Інтернет» зокрема в 2001 році придбав автомобіль «Тундра», який потребував відновлення після пожежі. З метою відновлення цього автомобіля він закупив запасні частини в різних місцях. Так, він в м. Одеса придбав двигун до автомобіля «Тоyota Tundra», а в м. Києві придбав «кузов» автомобіля «Тоуоta Sequoia» білого кольору в розібраному стані. Вказаний двигун він встановив на свій автомобіль «Тоyota Tundra» і частину кузова з «Тоуоta Sequoia» також встановив на свій автомобіль. Про походження і долю цього двигуна і кузова йому нічого не відомо.

Між тим, ні в ході досудового розслідування ні в ході судового розгляду ОСОБА_2 будь-яких фактичних відомостей щодо обставин придбання запчастин транспортного засобу не навів, фігурантів продажу і механізму придбання, також не назвав ніяких даних по «Інтернету», де б він міг взнати про такий автомобіль.

У звязку з цим, колегія суддів критично відноситься до цих свідчень і розцінює їх як намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 також не визнав себе винним у скоєнні даного злочину і пояснив, що з цього приводу йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що на момент незаконного заволодіння автомобілем в ньому знаходилися: радіокерований гвинтокрил, документи на автомобіль, страховка та інші документи, ключі, тимчасове посвідчення водія, яке йому видали після ДТП, яке мало місце у серпні. Також потерпілий пояснив що під час огляду автомобіля «Тоуоta Tundra», знайденого в боксі належному ОСОБА_2, він виявив на кузові і двигуні ознаки того, що ці речі належать йому, а саме:

-на передній панелі (телевізор), до якої кріпиться радіатор маються сліди рихтовки пошкодження, яке отримано внаслідок ДТП, що видно при відкритті капоту;

-на панелі приборів та на консолі маються сліди від скотчу за допомогою якого він кріпив резинові ущільнювачі для телефону;

-на кнопці відкривання дверей автомобіля в салоні маються подряпини від відкриття їх проволокою, яке мало місце до викрадення автомобіля;

-є пошкодження на передньому та задньому бампері, зокрема на світловідбивачах залишились сколи;

-сліди від «мухобійки» на капоті автомобіля.

-на двигуні є сліди від ГБО, який було у нього встановлено, так як потерпілий змінював газредуктор з «Сілвера» на «Голд» і свердлили дірку в двигуні, яку він запамятав.

Потерпілий ОСОБА_9 вважає, що саме його автомобіль знайшли в гаражі ОСОБА_2, розташованого по вул. Дружби, 1, в м. Дніпропетровську, однак його було перероблено в автомобіль «Тоуоta Tundra». Крім того, його п'яті дверцята та двоє задніх дверей від автомобіля «Тоуоta Sequoia» були знайдені в багажнику автомобіля «Тоуоta Tundra». Він впізнав пяті двері по зламаним кліпсам, а задні двері по слідам відкриття та по боковим вітровикам.

В судовому засіданні також було встановлено, що 14.01.2014 року під час обшуку автомобільних боксів, які ОСОБА_2 використовував у якості СТО, розташованих по вул. Дружби, 1, в м. Дніпропетровську, в другому боксі виявлено автомобіль «Тоуоta Tundra» білого кольору в розібраному виді, а у вагончику, розташованому на території виявлено задню кришку багажника білого кольору з позначкою «Тоуоta Sequoia».

24.04.2014 року в ході огляду автомобіля ,на підлозі в автомобілі виявлено підлокітник-бар, в який було вмонтовано електричний прикурювач зі слідами відламаної захисної кришки, яку, як пояснив ОСОБА_16 він відламав під час експлуатації свого автомобіля «Тоуоta Sequoia». Всередині підлокітника знаходиться речовий ящик, на якому маються сліди наклеюваного двостороннього скотчу, який, ОСОБА_9, з його слів клеїв для прикріплення антислизької ковдри. На верхній частині панелі приладів на повітряній решітці маються сліди скотчу, які згідно пояснень потерпілого ОСОБА_9 залишились після клеяння ним ковдри для мобільного телефону. Двигун його автомобіля має сліди раніше встановленого газового обладнання. Із цього вбачається, що виявлений транспортний засіб за виявленими характерними ознаками належав ОСОБА_9.

В ході судового слідства був проведений огляд автомобіля «Toyota Tundra», вилученого в ході обшуку боксів, розташованих по вул. Дружби, 1 в м. Дніпропетровську, в ході якого було проведено тестування автомобіля на оригінальному тестері «Тoyota Panasonic» в ході якого відобразився VIN код автомобіля 5ТDBY68А38S016994, який відповідає VIN коду автомобіля «Тоуоta Sequoia», який було викрадено в ніч з 21.08.2013 року на 22.08.2013 року у ОСОБА_9

Всі вищевказані докази стверджують про причетність ОСОБА_2 до незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем ОСОБА_9

В той самий час, суд першої інстанції проігнорував факт, що двигун, встановлений на автомобілі «Тоуоta Sequoia», державний номер НОМЕР_19, має ознаки газового обладнання, як стверджує потерпілий , але доказів зі строни захисту про наявність на двигуні автомобіля «Toyota Tundra», ГБО, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, суд не дослідив взагалі.

Що ж стосується пояснень свідка ОСОБА_24, яка показала, що на момент вчинення кримінального правопорушення в ніч на 27.09.2013 року її чоловік був вдома, а потім вирушив до м. Донецьк, на зустріч зі знайомим Шепіловим, то вони спростовуються інформацією оператора мобільного звязку, за № 050-420-18-16, яка була отримана під час досудового розслідування, яка спростовує пояснення як ОСОБА_24 так і свідка ОСОБА_24 про те, що у обвинуваченого є алібі на ці дні.

Ці свідчення ОСОБА_24, колегія суддів розцінює, як спробу ввести в оману колегію суддів, відвести ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні, в ході огляду речових доказів впізнав навушники та пульт дистанційного керування, які належать йому і які знаходились в момент скоєння злочину в його автомобілі, але про які він не заявляв взагалі спочатку.

Суд першої інстанції фактично не прийняв до уваги вищевикладене, визнавши незаконними впізнання ОСОБА_9 особистих речей із викраденого транспортного засобу, чим порушив вимоги закону.

Із вищенаведеного вбачається співучасть ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні незаконного заволодіння автомобілем «Тоуоta Sequoia»,державний номер НОМЕР_19, який належав ОСОБА_9

Також, що стосується епізоду за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser Prado»,державний номер НОМЕР_8, який належить ОСОБА_17 і був викрадений близько 2.30 годин 16 листопада 2013 року біля домоволодіння № 26, по вул. Ворошилова, у м. Дніпропетровську.

В судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб, марки «Toyota Land Cruiser Prado», який належить ОСОБА_17 був знайдений та вилучений у гаражі, який розташований на території домоволодіння родички обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_33, за адресою: вул. Томська, 134, в м. Дніпропетровську. Одночасно на ньому було виявлено шість слідів пальців рук, один з яких, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_2, а три сліди були залишені великим пальцем лівої руки та великим пальцем правої руки ОСОБА_3, згідно висновків експерта.

З цього вбачається їх взаємопричетність до вчинення вказаного злочину, а також за сукупністю доказів за фактами незаконного заволодіння іншими транспортними засобами.

Свідчення дружини ОСОБА_2 ОСОБА_24 про те, що її чоловік разом з ОСОБА_34 14.11.2013 року поїхали до м. Одеса, а повернувся 16.11.2013 року, повністю спростовується інформацією оператора мобільного звязку № 050-420-18-16, відповідно до якої в період часу з 14.11.2013 року по 16.11.2013 року, ОСОБА_2 знаходився в м. Дніпропетровську і до м. Одеси не виїжджав.

Це спростовує як алібі ОСОБА_2 так і покази свідків, які свідчили на користь ОСОБА_2, надаючи йому алібі.

Колегія суддів критично розцінює свідчення свідків, як такі, що мають на меті ціль ввести в оману суд з метою ухилення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин.

Також судом першої інстанції не було прийнято до уваги інформацію доказового характеру, що була надана оперативними працівниками щодо мобільних телефонів обвинувачених в кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_3, який використовував мобільний пристрій з сім-карткою за № 066-328-34-15 та реєструвався в 2.53 години 16 листопада 2013 року в зоні дії базової станції, яка обслуговує територію будинку, по вул. Ворошилова, будинок № 26, в м. Дніпропетровську.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.84,99,370 КПК України не прийняв до уваги докази причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до незаконного заволодіння транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_8, який належить ОСОБА_17

Що ж стосується епізоду за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем , марки «Toyota Prado 200», державний номер НОМЕР_9, який належить ОСОБА_35 і який був викрадений в період з 21.00 години 29.11.2013 року по 7.15 годину 30.11.2013 року біля домоволодіння по вул. Електричній, 28, в м. Дніпропетровську, то колегія суддів вважає встановленим наступне.

Будучи допитаною потерпіла ОСОБА_36, пояснила, що на момент викрадення їх транспортного засобу, в ньому знаходилися речі, а саме: дитяче крісло, компресор, реєстратор, навігатор «Pioner», телевізор, страховий поліс на автомобіль та медична книжка на колишнього її працівника ОСОБА_37

В ході обшуку гаража, який був розташований по вул. Томській, 134, в м. Дніпропетровську, який належить родичці обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_38, було виявлено та вилучено два номерних знаки АЕ 3157 СІ, страховий поліс на автомобіль «Toyota Prado 200» державний номер АЕ 3157СІ та медичну книжку на імя ОСОБА_37

З цього вбачається, що ОСОБА_2 має причетність до викрадення автомобіля, який належить потерпілому.

Водночас свідок ОСОБА_24, штучно створюючи алібі своєму чоловіку, дала суду свідчення про те, що ОСОБА_2 в період часу з 28.11.2013 року по 30.11.2013 року знаходився в м. Керч, АРК. і це підтверджується наданим квитком сполученням «Кривий Ріг Дніпропетровськ».

Колегія суддів вважає, що суд поспішно прийняв обґрунтованим поважність цього алібі, оскільки ці свідчення свідка ОСОБА_24 спростовується тим, що, по-перше, квиток не містить будь-якого запису щодо придбання цього квитка ОСОБА_2 в період вчинення кримінального провадження, по-друге те, що свідчення свідка повністю спростовуються інформацією оператора мобільного звязку за номером абонента, яким користувався ОСОБА_2 № 050-420-18-16, який реєструвався на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровської області, змінюючи свою дислокацію, що вказує на активне використання послуг мережі оператора мобільного звязку і не використовувався у зоні базових станцій м. Керч.

У звязку з цим, колегія суддів вважає свідчення свідка ОСОБА_24 голослівними, яка вводить в оману судові органи, з метою допомогти своєму чоловіку ухилитися від кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин.

Із вищевказаного вбачається, що у вироку суду не наведені безперечні і переконливі докази, які б свідчили, що висновки суду є обґрунтованими, вина обвинувачених не доказана, а кваліфікація дій засуджених, про що йде мова з вироку суду є правильною, а призначене покарання відповідає вимогам закону.

Наявність в гаражі ОСОБА_3 речей, які були в різних викрадених за часом автомобілях, відбитків пальців рук останнього на транспортному засобі, який був на території домоволодіння родичів ОСОБА_2, наявність майна ОСОБА_9, наявніст інших речей на територіїх місця роботи ОСОБА_2, наявність постійного спілкування між собою в цілому підтверджує єдиний умисел обвинувачених на незаконне заволодіння транспортними засобами потерпілих.

Крім того, судом в порушення вимог ст.ст.84,87,99 КПК України, не взято до уваги той факт, що будучи повідомленим про своє право не давати будь-які свідчення проти себе, ОСОБА_2 надав пояснення працівникам ОВС України у Дніпропетровській області від якого почалось отримання інформації про протиправну діяльність обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В цей же час ОСОБА_2 розповів про свою причетність до низки кримінальних правопорушень, повязаних з незаконним заволодінням транспортних засобів із змовою з ОСОБА_3

Вищевказане свідчить про істотне порушення судом вимог ст.22 КПК України щодо змагальності сторін, ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та належного мотивування судового рішення неправильного застосування замість ч.3 ст.289 КК України ст.198 КК України, що вплинуло на явну несправедливість призначеного обвинуваченим покарання внаслідок надмірної мякості і безпідставного застосування ст.75 КК України, іншим порушенням КПК і КК України, у звязку з чим вирок суду підлягає скасуванню.

Необхідно при новому розгляді кримінального провадження, в суді першої інстанції усунути вищевказані недоліки, так як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно виправити вищевказані недоліки, допущені судом першої інстанції та дослідити обставини, встановлені під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки такі клопотання у відповідності ч.3 ст.404 КПК України від учасників судового процесу не надходили.

Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального процесу, визначені в ч.1 ст.7 КПК України.

Приймаючи до уваги, що діючим кримінально-процесуальним кодексом України, з обного боку чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить проведення процесуальних дій, передбачених п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, ст.352 КПК України, які покладено саме на суд першої інстанції, з другого боку в перелік істотних порушень кримінального-процесуального законодавства, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції не входять вищезазначені порушення вимог чинного законодавства, виходячи з загальних засад кримінального права , а саме з вимог ст.7 КПК України, суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості винести свій вирок по справ у відповідності до вимог ст.420 КПК України, вказаний вирок підлягає скасуванню, у звязку з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону, неповноти, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінальних правопорушень, мякості покарання, з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції, в іншому складі суддів.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у надані доказів на підтвердження своїх позицій і доведені перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.

На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.9 КПК України, ст.7 КПК України, ч.3 ст.376, ст. 405, п.6 ч.1 ст. 407, ст.ст.409-411,418 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Апеляційні скарги захисника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_11, представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_12 задовольнити повністю.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, призначивши новий розгляд в кримінальному провадженні в тому ж суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: