Ухвала суду № 59130144, 26.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6426/15 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/2447/16 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М.Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Богонюка М.Я.,

суддів: Бермеса І.В., Ванівського О.М.,

при: секретарі судового засідання: Жукровській Х.І.,

з участю: представників позивача - Жарського І.Р., Гнатишака О.,

відповідача - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Пат КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року позов Пат КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2) в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 12502, 63 дол. США заборгованості за кредитним договором та вирішено питання судових витрат. В цій частині, позивач погоджується із рішенням суду та не оскаржує такого.

Рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення: простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 2079,28 доларів США; простроченої заборгованості по комісії в розмірі 235,30 доларів США та пені за несвоєчасність виконання кредитних зобов'язань в розмірі 801,92 доларів США, оскаржено ПАТ КБ "Приватбанк". В апеляційній скарзі покликається на неповне з'ясування судом усіх обставин справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідача, ОСОБА_4 виникла заборгованість в сумі 14617,17 дол. США, яка складається з тіла кредиту, заборгованості по процентам, заборгованості по комісії, пені та штрафу. Вказує, що задовольняючи позов частково суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що прострочені проценти та прострочена комісія є неустойкою. Апелянт вважає, що відповідно до ст. 549 ЦК України прострочені проценти та прострочена комісія не відносяться до неустойки так як дана заборгованість виникла в результаті неповно та не своєчасного погашення відповідачем заборгованості по кредиту, а тому вказані суми підлягаю до стягнення у повному розмірі. Крім того, згідно з п.5.1. , п.5.3 кредитного договору ОСОБА_4 було нараховано пеню та штраф, які теж підлягають стягненню у повному обсязі. Проте суд першої інстанції не мотивував підстави для відмови у стягнені штрафів та пені, а також зменшення заборгованості за кредитом. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року змінити в частині зменшення заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісії, відмови у стягненні пені, штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення від 02 лютого 2016 року, в частині, що оскаржується, суд першої інстанції виходив з того, що за порушення грошового зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема сплата неустойки. Кредитним договором передбачено сплату неустойки у формі штрафу за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків. Відтак, на підставі ст.549 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по відсотках, простроченої заборгованості по комісії та пені за несвоєчасність виконання кредитних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається із умов кредитного договору (п.5.1., 5.3), укладеного між сторонами, на підставі умов якого, позивач звернувся із цим позовом, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту або порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, позичальник сплачує банку неустойку.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з положень ч.2 ст.1054 ЦК України та норми ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом, простроченої заборгованості по комісії та пені за несвоєчасність виконання кредитних зобов'язань, оскільки стягнення зазначених сум одночасно із стягненням штрафу за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню за договором (п.5.3 кредитного договору) призведе по подвійного стягнення та подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж порушення.

Аналогічна правові висновки неодноразово висловлювалася і Верховним Судом України у численних постановах, які згідно абз.1 ч.2 ст.214 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

При цьому, згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині що оскаржується, ухвалено на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а відтак оскаржене рішення в цій частині є законним та обґрунтованим відповідно до вимог ст.213 ЦПК України і апеляційну скаргу слід відхилити, а таке рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.Я. Богонюк

Судді: І.В.Бермес

О.М. Ванівський