Рішення № 5912489, 17.07.2006, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2006 р.Справа № 11/3359 За позовом Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів

до Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Старокостянтинів

про стягнення 1819,51 грн.

Суддя Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача Мініх І.М. представник за довіреністю №302 від 26.06.2006р.

від відповідача не зявився

Позивач державне підприємство «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»м. Старокостянтинів звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів на свою користь заборгованості в розмірі 1 819, 51 грн., що утворилася через неналежне виконання договірних зобовязань, що склалися між сторонами в 2003 році.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2006 року порушено провадження у справі № 11/3359. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №570472, з датою вручення 16.06.2006р.

В судовому засіданні 17.06.2006р. повноважний представник позивача заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що він заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 17 червня 2006р. не зявився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

На протязі 2003 року між сторонами по справі склалися договірні зобовязання, в результаті яких позивачем поставлено, а відповідачем 31.10.2003року прийнято по накладній №995а та довіреності н отримання товару серія ГАГ №411215 від 01.10.2003р. дизпаливо в кількості 730 літрів вартістю 1357, 80 грн.

24 грудня 2003 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято по накладній №1159 та довіреності на отримання товару серія ГАГ №411214 від 01.12.2003р. дизпаливо в кількості 300 літрів вартістю 540, 00 грн.

Загальна вартість отриманого відповідачем у позивача дизпалива становить 1897, 80 грн.

У відповідності до укладеного між сторонами договору №6 від 28.01.2003р. відповідачем надано позивачу послуги по перевезенню щебеню власним автотранспортом, вартість яких становить 78, 29 грн. Позивачем проведено взаємозалік заборгованості, зарахувавши вартість наданих послуг як погашення заборгованості за поставлене дизпаливо. В результаті цього заборгованість відповідача станом на 01.01.2004 року становила 1819, 51 грн.

Однак свої зобовязання щодо оплати отриманого дизпалива відповідачем залишено без виконання і на момент звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права заборгованість відповідача становить 1819, 5119 грн.

19.12.2005р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про відшкодування заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належним доказами і підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень передбачається, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договірних зобовязань за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 538, п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»м. Старокостянтинів до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів про стягнення 1 819 грн. 51 коп. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»м. Старокостянтинів, вул.. Ворошилова, 22 (код ЄДРПОУ 00282553) заборгованість в розмірі 1 819, 51 грн., витрати по оплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Видати наказ.

СуддяД.І. Радченя