Ухвала суду № 59123818, 13.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/322/16-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/3478/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 13.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілов О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення позики,-

У С Т А Н О В И Л А :

Заявник подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту на майно у виді вантажного автомобіля марки та моделі «МАН Л 2000 8.145».

Заяву обґрунтував тими обставинами, що невжиття заходів забезпечення позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач не має бажання повертати борг.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про повернення позики задовольнити частково.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню належного йому на праві приватної власності майна.

Вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно залишити без задоволення.

Не погодившись з висновками суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно до суду першої інстанції.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, приймаючи зазначену ухвалу обґрунтована визначив законодавство, яке вирішує питання щодо забезпечення позову, натомість допустився процесуальної помилки, у зв'язку з чим, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

У статті 152 ЦПК України закріплено види забезпечення позову та обмеження щодо їх застосування. Згідно з положеннями частини 1 статті 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд також повинен керуватися конкретними обставинами справи, враховуючи також і обґрунтування своєї заяви ініціатором забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вказав причини, у зв'язку з якими потрібно його забезпечити.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 березня 2016 року позивач звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій заявив вимоги про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 176908,20 грн.

Між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Ціна позову становить 176908,20 грн.

Захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно може бути застосовано щодо майна чи коштів, які належать відповідачу і знаходяться в нього або в інших осіб.

Суд також прийшов до висновку, що заявник зазначив майно, на яке просить накласти арешт, проте не надав докази його наявності у відповідача на час вирішення питання про арешт, не зазначив вартість майна, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо забезпечення позову з урахуванням співмірності позовних вимог.

Натомість, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повинен був базувати свої процесуальні висновку на доданій до заяви про забезпечення позову реєстраційна картка ТЗ, за змістом якої вантажний автомобіль марки та моделі «МАН Л 2000 8.145» був зареєстрований за відповідачем 26 серпня 2014 року, та повинен був пересвідчитись чи є це належним та допустимим доказом належності відповідачу на праві власності вказаного нерухомого майна на даний час.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивачем виконанні процесуальні вимоги щодо надання доказів наявності певного майна у відповідача, натомість оцінка зазначених доказів є прерогативою суду.

Разом з тим, колегія суддів також прийшла до висновку, що часткове задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову не відповідає обставинам справи та зібраним по справі доказам.

Так, з резолютивної частини ухвали суду першої інстанції є незрозумілим на яке саме майно, що знаходиться у власності апелянта, розповсюджується заборона ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню належного йому на праві приватної власності майна, що порушує права апелянта та охоронювані в судовому порядку його права.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням до того ж суду для вирішення питання про новий судовий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: