Ухвала суду № 59123831, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7894/14-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/746/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 3 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: Капічон О.М.,

суддів: Костенко І.В., Гриненка О.І.,

секретаря: Яреми К.О.,

за участю прокурора: Ляшенка Р.О.,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих: ОСОБА_4,

обвинуваченого: ОСОБА_5,

захисника: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12014110200001241 за апеляційними скаргами прокурора, захисника та обвинуваченого на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді 15 (пятнадцяти) років позбавлення волі; постановлено стягнути з обвинуваченого: на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по 300000 грн. кожному моральної шкоди; на користь держави процесуальні витрати. Цим же вироком вирішено питання про речові докази та арешт майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 12 травня 2014 року близько 02 години ОСОБА_5, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки із громадянкою ОСОБА_8, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час спільного розпиття спиртних напоїв, маючи умисел на позбавлення життя останньої, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність життя людини, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопив зі столу кухонного ножа, яким в короткий проміжок часу наніс потерпілій ОСОБА_8 щонайменше 57 ударів по тілу, шиї та обличчю, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді множинних (57) колото-різаних поранень обличчя, шиї, передньої лівої та задньої поверхні грудей (з них 13 проникаючих поранень з пошкодженням правої та лівої легені, серця, печінки), крововтрати: рідка кров в порожнинах тіла (700 мл.), знижене кровонаповнення внутрішніх органів, три садна передньої поверхні грудей зліва, три різані рани правого передпліччя і лівої кисті, подряпини обличчя, синці лобної ділянки, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя, садно правого променево-запясного суглобу, від яких ОСОБА_8 померла на місці.

Смерть ОСОБА_8 наступила від множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати.

Умисно нанесені ОСОБА_5 проникаючі колото різані поранення грудей та живота ОСОБА_8 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному звязку з настанням смерті, яка настала близько другої години 12 травня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, просить вирок Києво-Святошинського районного суду від 07 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити в звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову; задовольнити цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_3 під час досудового розслідування та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 500000 грн., в решті вирок залишити без змін. Вимоги обґрунтовує тим, що потерпілим ОСОБА_3 під час досудового розслідування було заявлено цивільний позов на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн., проте, судом першої інстанції при ухваленні вироку не вирішено питання щодо задоволення або відмови в задоволенні вказаного позову.

- захисник ОСОБА_6 просить вирок Києво-Святошинського районного суду від 07 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого, як помилково кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України та зменшити суми моральної шкоди, присудженої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_7, так як сума по 300000 грн. кожному, є занадто великою. Свої вимоги обгрунтовує тим, що оскаржуваний вирок не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи ОСОБА_5 показань на давав, пославшись на упередженість і необєктивність слідства та суду, а матеріалами справи встановлено, що очевидців вчинення вбивства не було. В своїй апеляційній скарзі захисник посилається на пояснення обставин вчинення злочину, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, відповідно до яких його дії стали результатом неправомірної поведінки потерпілої, яка стала наносити йому удари ножем. На думку захисника, викладені в поясненнях ОСОБА_5 обставини узгоджуються з дослідженими судом доказами, зокрема, свідченнями свідка ОСОБА_9І, потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, висновком судово-медичної експертизи №75 від 12 травня 2014 року про наявність у ОСОБА_5 різаної рани лівої кисті та колото-різаного поранення лівого передпліччя. На думку апелянта, версії обвинуваченого про те, що потерпіла була ініціатором конфлікту, принижувала його гідність, спричинила йому тілесні ушкодження і він змушений був захищатися від неправомірних дій потерпілої взагалі, а ні органом досудового слідства, а ні судом не розглядалися та не досліджувалися експертами судово-психіатричної експертизи. Окрім того, захисник зазначає, що мотив злочину судом не встановлювався та у вироку не вказаний.

- обвинувачений просить вирок Києво-Святошинського районного суду щодо нього змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, зменшити суму моральної шкоди, присудженої йому на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_7, так як сума по 300000 грн. кожному, є занадто великою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваний вирок є не повністю законним, оскільки ґрунтується на припущеннях слідчого та суду, його пояснення ніхто не хотів слухати, а чоловік загиблої та інші її родичі погрожували йому розправою. Обвинувачений вказує, що в нього з потерпілою були певні відносини, і в день вчинення злочину, після того, як чоловік потерпілої пішов спати ОСОБА_5 залишився із ОСОБА_8 наодинці, остання запропонувала йому вступити в статеві стосунки, від чого обвинувачений відмовився, внаслідок чого потерпіла розлютилася й почала ображати його, а потім взяла зі столу ніж і вдарила його в ліву руку. Від болю обвинувачений розлютився, відібрав у потерпілої ніж і почав наносити їй удари. Апелянт зазначає, що тоді він не розумів, що з ним сталося. Обвинувачений зазначає, що мотиву вбивства ОСОБА_8 у нього не було, у них весь час були дуже добрі стосунки, і якби не її поведінка відносно нього, то він би ніколи такого не вчинив.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого та захисника представник потерпілих ОСОБА_10 просить апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення. Свою позицію обґрунтовує тим, що під час судового розгляду кримінального провадження було доведено вину обвинуваченого ОСОБА_5 у нанесенні потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, від яких вона померла, а тому потерпілі просили застосувати до обвинуваченого максимальну у даному випадку міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років. Представник потерпілих зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини кримінального провадження та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та показаннях потерпілих і свідків.

Заслухавши доповідача, прокурора, який повністю підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника заперечував; захисника ОСОБА_6, який підтримав подану ним та його підзахисним апеляційні скарги, уточнивши, що підтримує позицію ОСОБА_5 в частині перекваліфікаціїї його дій на ст.116 КК України, при цьому заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; обвинуваченого, який в дебатах та останньому слові підтримав подану ним та захисником апеляційні скарги, проти задоволення апеляційної скарги прокурора зареречував; потерпілих та їх представника, які підтримали подану прокурором апеляційну скаргу, заперечуючи проти апеляційних скарг захисника та обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції обвинувачений відмовився давати показання по суті предявленого йому обвинувачення, а в останньому слові заявив, що не вбивав ОСОБА_8 та не має ніякого відношеня до її смерті. За його версією, ОСОБА_8 вбили сепаратисти на подвірї будинку, а потім затягли до квартири. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, де пояснив, що в нього з ОСОБА_8 буди певні відносини. 12.05.2014 року, знаходячись в квартирі ОСОБА_8, після спільного розпиття спиртних напоїв ОСОБА_3 пішов спати, а вони з ОСОБА_8 залишилися вдвох. Загибла почала скаржитися на чоловіка, що він не приділяє їй достатньо уваги та стала пропонувати йому вступити з нею в статеві стосунки, при цьому вона знаходилася в стані сильного алкогольного сп»яніння. Оскільки ОСОБА_3 спав в сусідній кімнаті, то він їй вімовив та ліг спочивати на дивані в кухні. Ірину це розізлило, вона стала ображати його непристойними словами, а потім взяла зі столу ніж та дварила його в ліву руку. Від болю він розлютився та щоб остання більше не нанесла йому тілесних ушкоджень, вирвав у неї з рук ніж і у відповідь почав наносити їй удари в різні частини тіла. ОСОБА_8 впала на підлогу і він більше до неї не підходив. Коли прийшов до тями, то побачив, що ОСОБА_8 не рухається, зрозумів, що вона не жива, злякався та продовжував сидіти на кухні. Коли вийшов ОСОБА_3, то викликав міліцію. Вважає, що такі його дії слід кваліфікувати за ст.116 КК України, як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілої.

Аналогічну позицію підтримав захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6

Колегія суддів з такими доводами обвинуваченого та захисника не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до роз»яснень, що містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» суб»єктивна сторона вбивства, відповідальність за яке передбачена статтею 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеною статтею є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Як убачається з акту амбулаторної комісійної комплексної судової психолого психіатричної експертизи № 230 від 17.07.2014 року, ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності і в стані патологічного спяніння, а перебував в стані простого алкогольного спяніння. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього не виявлено. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує.

ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність, не перебував. Про це свідчить відсутність характерної динаміки розвитку цих станів. Крім того, він перебував в стані алкогольного спяніння, що не дозволяє кваліфікувати його стан як фізіологічний / том 3 а.п. 99 100 /, а тому апеляційний суд не вбачає законних підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч.1 ст.115 на ст.116 КК України.

Разом з тим, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, підтверджується наявними в провадженні письмовими доказами, які належним чином досліджені судом, а саме:

- витягом з кримінального провадження, з якого слідує, що 12.05.2014 року до ЭРДР за № 12014110200001241 були внесені відомості за повідомленням чергового лікаря ШМД про те, що 12.05.2014 року в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області в квартирі АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з численними ножовими пораненнями спини, грудної клітки, обличчя /том 2 а.п. 1 /;

- протоколом огляду місця події від 12.05.2014 року - квартири АДРЕСА_3, де на підлозі кухонної кімнати між столом та диваном знаходиться труп ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. На момент огляду місця події в кухонній кімнаті на стільчику знаходиться ОСОБА_5, ліва рука якого в районі ліктя перемотана бинтом, через який просочується пляма бурого кольору, схожа на кров /том 2 а.п. 13-37/;

- висновком експерта № 291/МГЕ від 07.07.2014 року з якого вбачається, що у наданому на дослідження змиві з дверей ванної кімнати виявлена кров людини та встановлені її генетичні ознаки (ДНК-профіль), які є змішаними та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_5 та генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 /том 2 а.п. 166-169/;

- висновком експерта № 288/МГЕ від 07.07.2014 року відповідно до якого у наданому на дослідження предметі, схожому на ніж, виявлена кров людини та встановлені її генетичні ознаки (ДНК-профіль), які є змішаними та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_5 та генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 /том 2 а.п. 173-176/;

- висновком експерта № 296/МГЕ від 07.07.2014 року з якого вбачається, що на наданій на дослідження футболці, вилученій при ОМП у ОСОБА_5, виявлена кров людини, в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові на футболці; при цьому генетичні ознаки слідів крові на футболці в обєкті № 1 (вирізки з передньої частини футболки) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_8 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_5, походження вищевказаних слідів крові від ОСОБА_5 виключається; генетичні ознаки слідів крові на футболці в обєкті № 2 (вирізки з лівого рукава футболки) збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_5 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_8, походження вищевказаних слідів крові від ОСОБА_8 виключається /том 2 а.п. 180-183/;

- висновком експерта № 290/МГЕ від 07.07.2014 року, відповідно до якого на наданому на дослідження змиві РБК з умивальника виявлена кров людини; в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові у змиві РБК з умивальника, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5, походження вищевказаних слідів крові від ОСОБА_5 виключається /том 2 а.п. 187-190/.

- висновком експерта № 295/МГЕ від 07.07.2014 року згідно з яким у піднігтьовому вмісті правої та лівої руки ОСОБА_5 виявлені клітини та кров людини; в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові та клітин людини у піднігтьовому вмісті правої та лівої руки ОСОБА_5, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 Походження вищевказаних слідів крові та клітин від потерпілої ОСОБА_8 виключається /том 2 а.п. 208-211/;

- висновком експерта № 293/МГЕ від 07.07.2014 року, відповідно до якого на наданих на дослідження змивах з рук ОСОБА_8 кров не виявлена /том 2 а.п. 235-237/;

- лікарським свідоцтвом про смерть № 223 (остаточним) від 13.05.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 померла 12.05.2014 року у віці 37 років, причина смерті множинні проникаючі поранення грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів / том 2 а.п. 49/;

- висновком експерта № 75 від 13.05.2014 року, відповідно до якого при судово-медичному огляді 12.05.2014 року у ОСОБА_5 були виявлені: поверхнева різана рана тилу лівої кисті, колото-різане поранення верхньої третини лівого передпліччя. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії гострого предмету (гострих предметів), за давністю можуть відповідати 12.05.2014 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, судово-медичних даних для відповіді на запитання про те, чи могли дані тілесні ушкодження виникнути під час бійки, немає. Згідно обставин справи, викладених експертом у вказаному висновку зі слів обстежуваного 11.05.2014 року близько 23 години він разом з другом та його дружиною, повертаючись додому, зайшов до них в гості; там він сидів біля дверей, почув як двері відкрились і одразу відчув удар в потилицю, від якого втратив свідомість, хто його вдарив, не бачив, коли прийшов до тями жінка друга була мертва /том 2 а.п. 72/;

- висновком експерта № 143/Д від 18.06.2014 року, з якого вбачається, що при судово-медичному огляді 12.05.2014 року у ОСОБА_5 були виявлені: поверхнева різана рана тилу лівої кисті, колото-різане поранення верхньої третини лівого передпліччя; інших тілесних ушкоджень, в тому числі в районі голови, шиї та спини у ОСОБА_5 виявлено не було; виявлені рани лівої кисті та передпліччя знаходяться в місці, доступному для спричинення власною рукою /том 2 а.п. 146/;

- висновком експерта № 223 від 04.08.2014 року, № 142/Д/223 від 04.08.2014 року, відповідно до яких при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено: множинні (57) колото-різані поранення обличчя, шиї, передньої, лівої та задньої поверхні грудей (з них 13 проникаючих поранень з пошкодженням правої та лівої легені, серця, печінки); крововтрата: рідка кров в порожнинах тіла (700 мл), знижене кровонаповнення внутрішніх органів; 3 садна передньої поверхні грудей зліва; 3 різані рани правого передпліччя і лівої кисті; подряпина обличчя; синці лобної ділянки, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя, садно правого променево-запясного суглобу, синці та садно нижніх кінцівок. Смерть ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, наступила від множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати. Проникаючі колото-різані поранення грудей та живота відносяться до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному звязку з настанням смерті / том 2 а.п. 74 77, 143 144/.

Крім того слід зазначити, що сам обвинувачений не заперечує нанесення загиблій численних ударів ножем та спростував свою попередню версію про вбивство ОСОБА_8 іншими особами, які ніби то завдали і йому тілесних ушкоджень.

Суд першої інстанції, проаналізувавши зібрані докази дійшов вірного висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 12.05.2014 року діяв з чітко спрямованим умислом на позбавлення життя ОСОБА_8

Враховуючи в сукупності спосіб заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій, кількість, характер і їх локалізацію /проникаючі колото-ріжучі поранення життєво важливих органів/, колегія суддів вважає доведеним те, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і бажав настання смерті ОСОБА_8

Посилання захисника на нез»ясування слідством та судом мотиву у ОСОБА_5 для позбавлення життя ОСОБА_8 не грунтується на матеріалах кримінального провадження, оскільки як в обвинувальному акті, так і у вироку зазначено, що обвинувачений вчинив дії в ході сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на позбавлення життя останньої.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого з приводу зменшення розміру моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред»явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, який вчинив суспільно небезпечне діяння.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

Суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь потерпілих врахував, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а тому він повинен відшкодовувати завдану потерпілим моральну шкоду.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди судом враховано, що протиправні дії обвинуваченого призвели до незворотних змін їхнього життя та нанесли їм глибоку психологічну травму.

Потерпілими в позовних заявах було наведено в чому полягала, на їх думку, заподіяна їм моральна шкода, а тому стягнення по 300000 грн. моральної шкоди на користь кожного потерпілого грунтується, на думку колегії суддів, на вимогах розумності та справделивості.

Що стосується апеляційної скарги прокурора з приводу зміни вироку суду для задоволення цивільного позову ОСОБА_3, то слід зазначити, що апеляційний суд позбавлений такої можливості, оскільки зазначений цивільний позов не був предметом розгляду судом першої інстанції, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

При цьому колегія суддів зазначає, що відмова в задоволенні апеляційної скарги прокурора не позбавляє потерпілого ОСОБА_3 можливості звернутися до суду з позовом про відшкодувння заподіяної йому шкоди в порядку цивільного судочинства.

З приводу призначеного обвинуваченому покарання, то відповідно до ч. 1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті / санкції частини статті/ Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 КК України; відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України та з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують та обтяжують покарання.

При призначенні ОСОБА_5 покарання судом першої інстанції вірно враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив особливо тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відстутність помякшуючих його вину обставин, обставину, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп»яніння; думку потерпілих з приводу призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Дії ОСОБА_5 вірно квіліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б тягли за собою скасування вироку, не виявлено.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не ставлять під сумнів законність та обгрунтованість вироку, а тому до задоволення вони не підлягають.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_5 за вироком Києво Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2016 року, слід зарахувати строк попереднього увязнення з 07 квітня 2015 року по 21 липня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, захисника та обвинуваченого залишити без задоволення.

Вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року, зарахувати ОСОБА_5 до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 07 квітня 2016 року по 21 липня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

С У Д Д І :

_____ ______ ____

О.М. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Гриненко