Постанова № 59111609, 18.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.Справа № 914/724/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Сосула О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність № 308/2015 від 11.11.2015 р.);

від відповідача не зявився;

від третьої особи не зявився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» б/н від 10.05.2016

на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016, суддя Кидисюк Р.А.,

у справі № 914/724/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Дрогобич

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення 58 141,13 доларів США заборгованості задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване невиконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань за генеральним кредитним договором щодо вчасного погашення на вимогу банку заборгованості за кредитом, а також сплати на користь банку процентів в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених кредитним договором, а також невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» як поручителя за генеральним кредитним договором вимоги про усунення порушень кредитного договору та невиконанням поручителем зобовязань позичальника.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з поданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 16.02.2016, прострочення кредитного зобовязання виникло починаючи з 01.05.2014, у звязку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та відсотків за користування ним. Вказує на те, що якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна даність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду про стягнення заборгованості за договором поруки. Також зазначає, що закінчення строку, встановленого договором, так як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

В судових засіданнях представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Після відкладення розгляду справи в судове засідання 18.07.2016 зявився представник позивача. Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені, а тому неявку суд розцінює як без поважних причин, відсутні процесуальні перешкоди в розгляді справи, вважає за можливе розглянути спір за наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року в справі №914/724/16 без змін, апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_4 (далі ОСОБА_3М.) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL1593 (а.с.27-33)(далі кредитний договір).

За умовами кредитного договору, ПАТ «Універсал Банк» (кредитор) зобовязується надавати ОСОБА_3 (позичальнику) кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 59 500,00 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі (п.1.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобовязань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору в формі окремої індивідуальної угоди, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2.1. кредитного договору, позичальник повинен виконати свої зобовязання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01.02.2028, і виконати всі зобовязання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобовязань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобовязань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору, за надання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невідємною частиною цього договору.

01.02.2008 між позичальником та банком укладено додаткову угоду № BL1593/ BL1593-К до генерального договору (індивідуальна угода)(а.с.35-36), відповідно до п. 1. якої банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 59500,00 дол. США на споживчі потреби.

Згідно з п. 3.1. індивідуальної угоди за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 11,50 % річних.

Додатком № 1 до додаткової угоди № BL1593/ BL1593-К до генерального договору (а.с.38-41) сторонами погоджено графік виконання зобовязань за індивідуальним договором.

01.07.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL1593 від 01.02.2008 року (а.с.42-45), у відповідності до п.1.1. якої сторони домовились, що Позичальник зобовязується виконувати свої зобовязання за Договором та Додатковою угодою BL1593/ BL1593-К від 01.02.2008 року з урахуванням наступного:

1.1.1. Підписанням цієї Додаткової угоди Позичальник підтверджує правомірність нарахування Банком процентів за користування кредитом та факт їх оплати Позичальником в добровільному порядку на підставі Договору та вищевказаної Індивідуальної угоди в будь-яких попередніх редакціях, включаючи факти сплати за зміненими процентними ставками, а саме: в період з 26 серпня 2008 року по 30 червня 2009 року включно Позичальник підтверджує правомірність нарахування Банком процентів за користування кредитом за наступними ставками:

- процентна ставка 13,5 (тринадцять цілих пять десятих) % річних («базова процентна ставка»);

- за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) процентна ставка в розмірі 27 (двадцять сім) % («підвищена процентна ставка»). Розмір підвищеної процентної ставки за користування Кредитом понад встановлені цим Договором терміни сплати щомісячних платежів застосовувався до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника.

1.1.2. Починаючи з 01 липня 2009 року сплачувати Банку за користування кредитом проценти у наступному розмірі:

- базова процентна ставка 11,5 (одинадцять цілих пять десятих) % річних.

- підвищена процентна ставка 23 (двадцять три) % річних.

07.10.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» (Банк) та гр. ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Додаткову угоду №3 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL1593 від 01.02.2008 року (а.с.48-54), у відповідності до п.1.1. якої сторони домовились, що Позичальник зобовязується виконувати свої зобовязання за Договором з урахуванням наступного:

1.1. Сторони підтверджують, у відповідності до Додаткової угоди №BL1593/ BL1593-К від 01.02.2008 року (Індивідуальна угода кредит без відстрочення) до Договору (Індивідуальна угода) Банк надав Позичальнику, а Позичальник отримав кредит в сумі 59500,00 (пятдесят девять тисяч пятсот) доларів США 00 центів.

1.2. Станом на 07 жовтня 2014 року фактична заборгованість Позичальника за Індивідуальною угодою становить 53879,30 (пятдесят три тисячі вісімсот сімдесят девять) доларів США 30 центів, при цьому: заборгованість минулих періодів Позичальника становить 1817,28 доларів США (з них: 390,24 дол. США загальна сума заборгованості минулих періодів по Кредиту, 1427,04 дол. США сума заборгованості минулих періодів за процентами, в т.ч. нарахованих за базовою та підвищеною ставкою)), строкова заборгованість Позичальника у відповідності до Індивідуальної угоди становить 52062,02 дол. США (з них: 52001,35 дол. США сума Кредиту, 60,67 дол. США сума нарахованих процентів, в т.ч. нарахованих за базовою та підвищеною ставкою).

Згідно з п.1.3.2.1. Додаткової угоди № 3 від 07.10.2014 року за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування за цією Додатковою угодою встановлюється наступна процентна ставка («базова процентна ставка»:

-з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно встановлюється процентна ставка в розмірі 7,0 % річних;

-починаючи з 01 січня 2015 року встановлюється процентна ставка в розмірі 11,5 % річних.

Починаючи з 01 лютого 2015 року пункт 1.3.2.2.1 втрачає чинність, а за користування кредитними коштами понад строк встановлюється процентна ставка в розмірі 23,0 % річних («підвищена процентна ставка») (п.1.3.2.2.2. Додаткової угоди №3 від 07.10.2014 року).

Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 до генерального договору (а.с.46-47) сторонами погоджено графік виконання зобовязань за додатковою угодою № 1.

Судами встановлено, що позивач у позовній заяві, внаслідок неналежного виконання Позичальником (третьою особою у спорі) взятих на себе зобовязань згідно Генерального договору щодо вчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в нього виникла заборгованість перед позивачем, що станом на 16.02.2016 року становить 58141,13 доларів США, з яких: 51864,90 доларів США основний борг, 6153,15 доларів США відсотки, 123,08 доларів США підвищені відсотки.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення 58 141,13 доларів США заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1593/BL1593-K від 01.02.2008 року подано представником позивача через канцелярію суду 16.03.2016 року. Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2016 року 2688,5419 грн. за 100 доларів США сума заборгованості становить: 51864,90 доларів США основного боргу 1394409,57 грн., 6153,15 доларів США відсотків 165430,02 грн., 123,08 доларів США підвищених відсотків 3309,06 грн., загальна сума боргу становить 1563148,65 грн.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1593 від 01.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк, яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Універсал Банк (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма ЛЕ-В-КО (Поручитель) укладено Договір поруки від 07.10.2014 року (а.с.59-64), відповідно до п.1.1. якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ОСОБА_3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки (ідентифікаційний номер за ДРФО) НОМЕР_1 (Боржник) усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1593 від 01.02.2008 року (Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, та і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобовязання Боржником.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобовязання між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк, яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Універсал Банк (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма ЛЕ-В-КО (Поручитель) Договору поруки від 07.10.2014 року, відповідно до п.1.1. якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 (Боржник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1593 від 01.02.2008 року (Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 345 ГК України, у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.4.2. Генерального договору встановлено обовязок Позичальника у строк, визначений цим Договором та окремими Індивідуальними угодами, виконати свої зобовязання по своєчасному поверненню заборгованості Позичальника перед Банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги на рахунок Банку відповідно до умов цього Договору та Індивідуальних угод, що є невідємною частиною цього Договору.

Всупереч взятим на себе зобовязанням за Генеральним кредитним договором гр. ОСОБА_3 не виконав його умов щодо вчасного погашення на вимогу Банку заборгованості за Кредитом, а також сплати на користь Банку процентів в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Кредитним договором.

Як вбачається з розрахунків позивача (а.с.23-26), а також не заперечується відповідачем та третьою особою, порушення основного зобовязання (кредитного договору) у вигляді прострочення оплати чергового платежу згідно встановленого договором графіку платежів, ОСОБА_3 відбулось 01.05.2014.

У звязку з невиконанням протягом тривалого часу боржником (третьою особою) своїх зобовязань за Генеральним договором 19.08.2015 р. ПАТ Універсал Банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ЛЕ-В-КО із вимогою (а.с.69) до Поручителя усунути порушення основного Кредитного договору та виконання Поручителем зобовязань Позичальника в сумі 55740,81 доларів США за Кредитним договором, а саме: з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за Кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобовязань. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на час прийняття рішення заборгованість боржника не погашена, доказів протилежного сторонами не надано, про наявність таких суд не повідомлено.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 в справі № 6-1844цс15, порука це строкове зобовязання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобовязання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обовязок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобовязання має бути предявлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки було предявлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Згідно з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 в справі № 6-2662цс15, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобовязаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обовязок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобовязань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобовязання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «предявлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості предявити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобовязання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обовязок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобовязання за договором поруки слід предявити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Аналогічні обставини проаналізовані та викладені в правовому висновку Верховного суду в постанові від 16.03.2016 у справі № 6-1301цс15, де зазначено, що обґрунтовуючи обставини, визначені пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-106цс14). У цій постанові міститься правовий висновок про те, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У справі, яка переглядається, умовами договорів поруки встановлено строк їх дії до повного виконання зобовязань за кредитним договором, при цьому також передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункти 11, 12 кредитних договорів, а.с. 20, 21).

Унаслідок порушення боржником виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ «КБ «Приватбанк» 13 серпня 2013 року предявило вимогу до боржника і поручителів про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних з ним платежів, що відповідає вимогам частини другої статті 1050 ЦК України та умовам кредитного договору й договорів поруки. Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. У справі, яка переглядається, ПАТ «КБ «Приватбанк» предявило позов до боржника і поручителів 11 листопада 2013 року, тобто у шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, тому цей строк банком не пропущено, а поруку не припинено.

Як вбачається з п. 4.2 договору поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного зобовязання за основним договором не предявить вимоги до поручителя.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, а також того, що строк дії поруки діє з моменту порушення господарського зобовязання, а саме з 01.05.2014 до 01.05.2017, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач звернувся за судовим захистом порушеного права в межах строку дії поруки, що спростовує доводи апеляційної скарги про пропуск звернення позивача з позовом до суду про стягнення суми боргу з поручителя.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум заборгованості по сумі кредиту, відсотків та підвищених відсотків у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням графіку здійснення платежів за кредитним договором та з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобовязання (01.05.2014), погодився з розрахунками місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача як поручителя третьої особи за Договором поруки від 07.10.2014 року заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1593 01.02.2008 року в розмірі 58141,13 доларів США, з яких: 51864,90 доларів США основний борг, що еквівалентно 1394409,57 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2016 року 2688,5419 грн. за 100 доларів США, 6153,15 доларів США заборгованість по процентах, що еквівалентно 165430,02 грн., 123,08 доларів США заборгованість по підвищених відсотках, що еквівалентно 3309,06 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про недоведеність апеляційної скарги, а тому рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються на відповідачеві.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі №914/724/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ-В-КО» б/н від 10.05.2016 залишити без задоволення.

Місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т. Б.

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 18.07.2016