Рішення № 59111172, 21.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2016 р. Справа № 911/3733/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

2) Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Вишгородського районного комунального підприємства Вишгородтепломережа

про стягнення 674 864, 30 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення №043542 від 29.06.2016);

від позивача-1: не зявились;

від позивача-2: ОСОБА_2 (довіреність №14-90 від 18.04.2014);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №552/08 від 05.04.2016).

Обставини справи:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва (далі прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі позивач 1), публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач 2) до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (далі відповідач) про стягнення 237 283,12 грн пені, 22 377,05 грн інфляційних втрат, 59 123,19 грн 3 % річних та 356 080,94 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем 2 природний газ згідно договору № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі 911/3733/14 (суддя Бацуца В.М.) позов заступника прокурора Деснянського району м. Києва задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача-2 пені у розмірі 235 482,54 грн, 22 223,60 грн інфляційних втрат, 58 707,73 грн 3 % річних, 356 080,94 грн штрафу, в задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 по справі № 911/3733/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 та рішення господарського суду Київської області 06.11.2014 у даній справі скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2015 (суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів: головуючий Руденко М.А., суддя Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача-2 пені у розмірі 233 829,81 грн, 356 080,94 грн штрафу, 1 643,32 грн інфляційних втрат та 56 691,34 грн 3% річних, в задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства Вишгородтепломережа задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 по справі №911/3733/14 та рішення господарського суду Київської області від 26.08.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями від 19.05.2016 справу № 911/3733/14 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2016 справу №911/3733/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.06.2016.

16.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення №1107/08 від 16.06.2016 (вх. №12741/16).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2016 розгляд справи відкладено на 14.07.2016.

14.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача-2 надійшло клопотання б/н від 13.07.2016 (вх. №14627/16) про продовження строку та відкладення розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2016 розгляд справи відкладено на 21.07.2016.

20.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача 2 надійшли додаткові пояснення від 19.07.2016 (вх. №15038/16), згідно яких позивач 2 надав додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.05.2016 та надав уточнений розрахунок пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого просив стягнути 207 546,14 грн пені, 356 080,94 грн 7% штрафу, 4 074,71 грн інфляційних втрат та 50 703,34 грн 3% річних.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав зазначену заяву про зменшення позовних вимог.

Відтак, суд оцінює надані додаткові пояснення від 19.07.2016 (вх. №15038/16 від 20.07.2016) з доданим до них розрахунком позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеного уточненого розрахунку.

В судовому засіданні 21.07.2016 представник прокуратури та представник позивача 2, з урахуванням наданого ним додаткового розрахунку, підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представник позивача 1 в судове засідання 21.07.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка позивача 1 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника позивача 1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача 2 та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупець) було укладено договір № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 5450, 00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): липень 0, серпень 0, вересень 0, жовтень 950,00, листопад 1700,00, грудень 2800,00. III квартал 0, IV квартал 5 450,00.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору НАК "Нафтогаз України" у період жовтень-грудень 2012 року було передано у власність відповідачу природний газ на загальну суму 5 222 791,54 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 27.11.2012 на суму 697 467,13 грн, за листопад від 25.12.2012 на суму 1 652 550,79 грн та за грудень від 31.12.2012 на суму 2 872 773,62 грн, однак відповідач за отриманий природний газ повністю розрахувався лише 01.04.2014, з порушенням встановлених п. 6.1 договору строків оплати.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" 24.12.2012 між НАК "Нафтогаз України", Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної державної адміністрації та Фінансовим управлінням Вишгородської райдержадміністрації було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 1324/517з (договір 1), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 на суму 833 388,00 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 10 та п. 15 зазначеного договору з метою виконання договору сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до платіжного доручення № 6 від 27.12.2012 відповідач перерахував позивачу - 2, 833 388,00 грн з призначенням платежу: "погашення заборгованості за спожитий природний газ в 2012 згідно з договором від 28.08.2012 № 12/704-ТЕ-17 згідно ПКМУ № 517 від 11.06.2012 р. та ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет на 2012р." договір № 1324/517з від 24.12.2012 р.".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між НАК "Нафтогаз України" 14.02.2014 між Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Вишгородської райдержадміністрації та Вишгородською районною державною адміністрацією було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 (договір 2), предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 на суму 442 742,20 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 11 та п. 16 зазначеного договору з метою виконання договору сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Платіжним дорученням № 5 від 01.04.2014 відповідач перерахував позивачу- 2 442 742,20 грн. з призначенням платежу: "за природній газ 2012 р. по договору від 28.08.2012 р. № 12/704-ТЕ-17, згідно договору № 212/30 від 14.02.2014".

Крім того, повторно скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 11.05.2016 зазначив, що суди попередніх інстанцій всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили наявні у матеріалах справи Спільні протокольні рішення "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" щодо проведення розрахунків відповідачем за спожитий в 2012 році природний газ за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, сторонами яких є у тому числі позивач та відповідач та не зясували чи на підставі вказаних протокольних рішень та постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 відбувалося погашення частини заборгованості за договором, на яку позивачем нараховано пеню та штраф..

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак, судом встановлено, що спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №544 від 20.02.2013, №744 від 20.03.2013, №981 від 18.04.2013, №1159 від 21.05.2013, №1556 від 21.08.2013, №1599 від 16.09.2013 та №1830 від 18.10.2013, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної держадміністрації, Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», погоджено порядок проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» з погашення заборгованості за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 у розмірі 534 500,00 грн, 455 100,00 грн, 492 100,00 грн, 323 850,00 грн, 167 500,00 грн, 54 000,00 грн, 54 400,00 грн відповідно.

Платіжними дорученнями №3 від 26.02.2013, №5 від 27.03.2013, №9 від 01.07.2013, №9 від 30.07.2013, №17 від 29.10.2013 перераховано кошти на рахунок позивача 2 в рахунок погашення заборгованості за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 та на виконання постанови КМУ від 11.01.2005 №20.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи вищезазначне, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу №№12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 та застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків №1324/517з від 24.12.2012, договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 від 14.02.2014 та вищезазначені спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк виконання зобовязань за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, який пов'язаний з моментом перерахування коштів з Державного бюджету на рахунок відповідача.

Виходячи з того, що умови з оплати природного газу згідно спірного договору поставки сторонами було змінено, прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень відповідачем не допущено, то у позові про стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення указаної суми, передбачених п. 7.2 договру та відповідно до вимог ст.ст. 604, 624, 625 ЦК України слід відмовити.

Аналогічна правова позиція міститься в Постановах Верховного Суду України №5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 09.09.2014, № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30.09.14, № 5011-35/1271-2012 від 23.09.14, № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.14 та № 924/1230/14 від 01.07.15.

Відповідно ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, суд звертає увагу і про відсутність підстав для нарахувань пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на часткову оплату відповідачем природного газу, поставленого за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 власними коштами, які не були зазначені у договорах про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішеннях, оскільки, підписуючи зазначені договора про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення, позивач погодився з усіма його умовами, відповідно до яких з метою виконання договору сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а після його виконання вони не мають одна до одної претензій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2015 у справі №911/593/15.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги, з урахуванням уточненого розрахунку, Заступника прокурора Деснянського району м. Києва, який звертався з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 207 546,14 грн пені, 356 080,94 грн 7% штрафу, 4 074,71 грн інфляційних втрат та 50 703,34 грн 3% річних є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 30; ідентифікаційний код 37471933) в доход Державного бюджету України 6 184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні) 05 коп. судового збору.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Націнальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) в доход Державного бюджету України 6 184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні) 05 коп. судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 22.07.2016

Суддя В.М. Антонова