Ухвала суду № 59108698, 13.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2016 р. м. Київ К/800/25045/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі №2а-3621/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23 липня 2012 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року №156981502.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважена особа контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України провела камеральну перевірку декларації позивача з ПДВ за ІІ квартал 2011 року, про що склала акт від 03 листопада 2011 року №306/1502/32670462, яким встановила порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за другий квартал 2011 року у розмірі 9 310 140,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року №15698, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 310 140,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу щодо необхідності включення від`ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого суб`єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від`ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанцій виходив з відсутності законодавчих обмежень щодо відображення у декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року від`ємного значення об`єкту оподаткування, сформованого за підсумками першого кварталу 2011 року, з урахуванням збитків минулих періодів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що підпункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не дозволяє враховувати від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01 січня 2011 року, у складі валових витрат при обчисленні бази оподаткування цим податком у ІІ кварталі 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за другий квартал 2011 року, у якій до складу рядка 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року)» включено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів у розмірі 9 869 186,00 грн., з яких 9 310 140,00 грн. - від'ємне значення, отримане за попередні періоди до 01 січня 2011 року.

Отже, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування позивачем приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначені особливості застосування у 2011-2012 роках пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 рік здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статті 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.

При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2011 року так і суми, які виникли у попередніх роках.

У свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.

Виходячи з викладеного, вірними є висновки суду першої інстанції відносно того, що складовою частиною валових витрат першого кварталу 2011 року згідно пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було від'ємне значення минулих податкових періодів.

За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що з урахуванням законодавчо визначеного єдиного принципу відображення єдиного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток минулих років наростаючим підсумком, у складі витрат у наступних податкових періодах, закріпленого статтею 150 Податкового кодексу, у 2011 році (включаючи перший квартал) позивачем правомірно було сформовано об`єкт оподаткування наростаючим підсумком на підставі даних декларації з податку на прибуток за 2010 рік та перший квартал 2011 року.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем у другому кварталі 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9 310 140,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи

За змістом частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак, вбачає наявність правових підстав для його скасування.

З огляду на викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції в цій частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №2а-3621/12/2670 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2012 року у справі №2а-3621/12/2670 - залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.