Ухвала суду № 59108696, 13.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ К/800/22677/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року

у справі №808/2044/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2012 року №0000910025. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2012 року, про що склали акт від 05 жовтня 2012 року №409/25-2/14307794, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абз. «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року у розмірі 4 947 000,00 грн.; підпункту 4.1 пункту 4 розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у результаті чого занижено обсяг придбання товару, ввезеного із застосуванням звільнення від ПДВ (р.23 декларації з ПДВ) на суму 1 604 768,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2012 року №0000910025, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 947 000,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 473 500,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового - повідомлення рішення, слугували висновки податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, у зв'язку з непідтвердженням заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та відсутності підстав для здійснення коригування кількісних та вартісних показників на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Гранум-Еліт».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за спірний період, що вплинув на віднесення сум ПДВ спірного періоду до від'ємного значення та на заявлену до відшкодування суму ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 24 січня 2012 року №240101 ФОП ОСОБА_4 поставив позивачу товар (підшипники Ш6, підшипники Ш8 та комплектуючі до вогнегасника) на загальну на суму 73 734,00 грн.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної від 28 лютого 2012 року, специфікації від 24 січня 2012 року, податкової накладної від 08 лютого 2012 року, платіжного доручення від 08 лютого 2012 року №171.

Крім того, поставка товару здійснювалась на склад покупця автотранспортом постачальника (автомобілем DAEWOO LANOS НОМЕР_1).

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

З наявних у матеріалах справі доказів вбачається реальність вчинення господарських взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеним контрагентом.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями, за наявності інших належним чином складених первинних документів.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відносно того, що доводи податкового органу про неможливість проведення перевірки господарської діяльності контрагента позивача, як підстави неправомірності формування податкового кредиту, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у цій частині, ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеним контрагентом.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані у ФОП ОСОБА_4 товари використовувались позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать копії приходних ордерів, карток складського обліку матеріалів, вимоги про видачу у виробництво придбаних ТМЦ.

Зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ФОП ОСОБА_4, а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, є безпідставними висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2012 року у розмірі 3 333,00 грн.

Суд касаційної інстанції також погоджується з судами попередніх судових інстанцій щодо протиправності зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року, у зв'язку з коригуванням позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року слугували висновки контролюючого органу про відсутність правових підстав для проведення позивачем розрахунків коригування та зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гранум-Еліт», оскільки у спірний період не відбулась заміна суми компенсації вартості після постачання товарів, та не відбулось повернення постачальнику суми попередньої оплати товарів включаючи ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гранум-Еліт» були підписані попередні договори купівлі-продажу від 11 квітня 2012 року №5186/12-К, №5352/12-К від 23 березня 2012 року №4487/12-К, на виконання яких ТОВ «Гранум-Еліт» перераховувало у березні та квітні 2012 року, частковими платежами грошові кошти, у зв'язку з чим, на підставі статті 187 та пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

Згодом, сторони дійшли згоди про розірвання вказаних попередніх договорів купівлі-продажу у результаті чого, 12 червня 2012 року було укладено додаткові угоди та протоколи розбіжностей до них, на підставі яких позивач у липні 2012 року здійснив часткове повернення коштів ТОВ «Гранум-Еліт» та виписав розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які були виписані у березні, квітні 2012 року, на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, при поверненні часткової попередньої оплати позивач у полі «призначення платежу» допустив помилку, вказавши суми повернення без ПДВ, про що повідомив контрагента листом від 04 вересня 2012 року №28801 вказавши суми повернення з ПДВ.

Позивачем здійснено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних, виписаних у березні та квітні 2012 року, на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Гранум-Еліт» у розмірі 29 662 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4 943 666,67 грн. Вказані розрахунки позивач відобразив у декларації з ПДВ за липень 2012 року (рядки 8.1, 8, 9).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, згідно підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно із пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Виходячи з положень зазначених правових норм, вбачається, що норми податкового законодавства не обмежують позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному контролюючим органом, результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача відносно кваліфікації спірних договірних відносин між позивачем та ТОВ «Гранум-Еліт» як позики, оскільки предметом договору позики є оборот коштів, а у випадку укладених попередніх договорів купівлі-продажу, перераховані позивачем кошти були авансом, який зараховувався у повний розрахунок під час укладення основного договору, що свідчить про правомірність коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у разі зміни сум компенсації, повернення товарів або авансових оплат, які регламентовано статтею 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо вчинення платником податків порушень податкового законодавства на підставі яких позивачу визначено податкове зобов'язання, що оскаржується, не узгоджуються з нормами матеріального права та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі №808/2044/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.