Ухвала суду № 59106189, 18.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 липня 2016 року Справа № 910/104/2013 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 15.03.2016за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на діївідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№910/104/2013 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доПриватного акціонерного товариства "Автомобільна група "Віпос"простягнення заборгованості за генеральною кредитною угодою

ВСТАНОВИВ:

Подана 13.06.2016 (відповідно до штампу відділення поштового зв'язку проставленого на конверті) Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/104/2013 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилається на стислість строків передбачених ГПК України для подання апеляційних скарг на судові рішення та на те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється в межах відкритих асигнувань.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися підставою для відстрочки від такої сплати. До того ж, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Згідно із ст. 1118 ГПК України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

У свою чергу, скаржник в обґрунтування заявленого клопотання не надав будь - яких доказів того, що у нього на момент подання касаційної скарги відсутні кошти, для сплати судового збору, та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду касаційної скарги до прийняття постанови у справі.

За таких обставин, згадане клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва у справі №910/104/2013 задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження прийнятих у даній справі судових рішень, колегією суддів не розглядається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/104/2013.

2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/104/2013 повернути скаржнику без розгляду.

3. Справу №910/104/2013 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере