Ухвала суду № 59082027, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/53216/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області - Самохвала

А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 806/1259/14 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Євроголд Індестріз ЛТД" Повного Товариства „Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко." Торгове агентство" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірне підприємство „Євроголд Індестріз ЛТД" Повного Товариства Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко. Торгове агентство" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000292201 від 13.02.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1218599 грн.: (основний платіж 1022312 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 196287 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 13.02.2014, в частині основного платежу у сумі 1004649 грн., штрафних фінансових санкцій 196287 грн.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник - Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області) звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 до 31.12.2012 та складено акт №415/22-01/32265502 від 29.01.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 13.02.2014, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1022312 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 196287 грн.

Відповідачем збільшено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.07.2011 до 31.12.2012 у сумі 1022312 грн., за II-IV квартали 2011 року - 629739 грн., за 2012 рік - 392573 грн.

Відповідно із п. 6 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Фінансова санкція в розмірі 50 відсотків застосована лише від суми нарахованого податкового зобов'язання за 2012 рік та становила 196287 грн. (392573*0,5).

Відповідачем донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року у зв'язку із заниженням позивачем показників доходів у сумі 2646353 грн.: неврахування в складі інших доходів суми позитивних курсових різниць від перерахунку заборгованостей в іноземній валюті - 2637891 грн.; заниження доходів від продажу продукції через помилку при визначенні обсягів реалізації в рахунок авансів покупців станом на 01.04.2011 - 8259 грн.; неврахування в складі інших доходів отриманих відсотків банку, нарахованих на залишки коштів на рахунку в сумі 203 грн.

Завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у сумі 71044 грн.: завищено амортизацію основних фондах, які отримано від ТОВ „Єва плюс 2010" - 10299 грн.; не визнано вартість отриманих від ПП ОСОБА_2 послуг із контролю якості товару у момент його приймання та контроль за процесом відвантаження, допомогу та контроль при оформленні та передачі супровідних документів - 60745 грн.

Податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем за II-IV квартали 2011 року об'єкту оподаткування у сумі 2737994 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 629739 грн.

Судами встановлено, що податковим органом не враховано за II-IV квартали 2011 року обсягів показників декларації у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)".

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Сума грошового зобов'язання, яка зазначається у податковій декларації визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених ст. 54 ПК України.

Судами встановлено, що регістрами бухгалтерського обліку позивача ("Обороти по рахунку (головна книга)" та регістри "Аналіз рахунку") підтверджується собівартість реалізованих продукції, товарів та інших запасів позивачем у сумі 136260214, 22 грн.

При цьому, у складі собівартості реалізованої готової продукції та напівфабрикатів за 3 квартал фактична собівартість готової продукції, яка виготовлена до 01.04.2011, становила 1217 639, 11 грн.; у складі собівартості реалізованої готової продукції та напівфабрикатів за 4 квартал фактична собівартість готової продукції становить 617431 грн.

Враховуючи, що частка матеріальних затрат у залишках готової продукції на 31.03.2011 року складала 70,418014%, необхідно було відкоригувати собівартість реалізованої продукції/товарів за 3-4 кв. 2011 року в сторону зменшення на 542 850,18 грн., тобто на частку нематеріальних витрат у складі собівартості готової продукції, які були враховані у валових витратах згідно законодавства, яке діяло до введення в дію Податкового кодексу України, в періодах до 31.03.2011.

Врахуванню в декларації за 3-4 кв. 2011 року підлягав показник собівартості реалізованої продукції, товарів та інших запасів в сумі 135717364, 04 грн.

Податковим органом враховано лише 133147805 грн., однак перевіркою не враховані витрати у сумі 2569559 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом фактично повторена помилка підприємства та не враховані витрати в сумі 2569559 грн., а позивачем занижено об'єкт оподаткування у сумі 76794 грн. і податок на прибуток у сумі 17663 грн.

Стосовно висновків податкового органу про безпідставне врахування у складі витрат нарахованої амортизації з обладнання, яке було отримане від ТОВ „Єва плюс 2010" та послуг від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, встановлено, що 11.09.2012 державним реєстратором був внесений запис про припинення ТОВ „Єва плюс 2010" на підставі судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Господарські операції між позивачем та „Єва плюс 2010" були здійснені у листопаді 2011 року за 11 місяців до дати припинення державної реєстрації контрагента.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отримане позивачем від ТОВ „Єва плюс 2010" обладнання введене в експлуатацію і використовується у його господарській діяльності та відображено у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності.

Поставки позивачу обладнання підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

На підставі первинних бухгалтерських документів позивачем оприбутковано придбане обладнання в бухгалтерському обліку як актив.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Судами встановлено, що позивачем були придбані у ПП ОСОБА_2 послуги, які забезпечують функціонування діяльності позивача в сфері стимулювання збуту продукції.

Доказом фактичного належного виконання ПП ОСОБА_2 договірних зобов'язань є факт ритмічних поставок металопрокату, що забезпечило виробництво продукції.

Представляючи інтереси позивача безпосередньо на ТОВ „Метінвест -Україна" та ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" ПП ОСОБА_2 сприяв оперативному коригуванню заявок позивача шляхом укладання додаткових угод, специфікацій, надавав інформацію про хід виконання договору поставки.

Зазначені послуги пов'язані із господарською діяльністю позивача, а їх придбання підтверджується актами виконаних робіт, платіжними документами.

Виконання вказаних послуг підтверджується наявними у справі актами здачі-прийняття наданих робіт (послуг), які відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість.

При цьому, з цих документів вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорі, що відповідає виробничій діяльності позивача.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи із специфіки послуги як предмета господарської операції, акти здачі-прийняття наданих робіт (послуг) з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Щодо віднесення підприємством до складу витрат вартість отриманих юридичних послуг від ПП ОСОБА_3

Судами встановлено, що надані послуги підтверджується письмовими правовими довідками та висновками, проектами документів, які були розроблені фахівцем у галузі права, рішеннями судів, які були прийняті на користь позивача, за участі ПП ОСОБА_3

Види наданих послуг, порядок їх надання та час їх надання відображено у складених звітах, які затверджено позивачем.

Розрахунки за отримані послуги здійснені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що придбані послуги за договором юридичних послуг використовувались позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Оскільки позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення операцій за правочинами і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг в господарській діяльності, суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.