Постанова № 59043247, 12.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року № 813/6369/15

об 13 год. 30 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6369/15 за адміністративним

позовом ОСОБА_1, представник ОСОБА_2до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, представник - ОСОБА_3 Бориславського МВ ГУМВС у Львівській області, представник не прибувпро визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Бориславського МВ ГУМВС у Львівській області із адміністративним позовом в якому із врахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:

- скасувати наказ № 848 о/с від 06.11.2015 року начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області, та поновити на роботі;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає його звільнення із займаної посади незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем при підписанні спірного наказу не було дотримано вимог Конституції України, та ст. 49 КЗпП України. Також відповідачем порушено порядок застосування переваг, передбачених законодавством України, для залишення на роботі, оскільки позивач згідно заяви від 06.11.2016 року виявив бажання працювати в поліції.

Позивач, представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задоволити повністю.

Позиція Відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області викладена у запереченні на адміністративний позов. Відповідач, просив в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що через зміни в організації діяльності ГУМВС України у Львівській області, а саме скорочення штату чисельності працівників у звязку із ліквідацією, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом позивача звільнено за п. 64 «г», через скорочення штатів. Приписами п. 9 XI Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим же Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього ж Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі поліції.

Також, для забезпечення вимог чинного законодавства, Бориславським МВ ГУМВС України у Львівській області повідомлено про заплановане масове вивільнення працівників центр зайнятості.

Представник вказаного відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Відповідач - Бориславський МВ ГУМВС України у Львівській області в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, заперечень на позовну заяву та заяви про розгляд справи без його участі не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

06.11.2015 року начальником ГУМВС України у Львівській області прийнято наказ № 848 о/с, яким згідно положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України: старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-148060/, оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 січня до 06 листопада 2015 року в кількості 22 календарних днів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Згідно ст. 42 цього ж Кодексу, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ст. 49-2 цього ж Кодексу, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно п. 8 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції чинній на день звільнення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються подання чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування наказу № 848 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області, за пунктом 64 «г», через скорочення штатів, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість подальшого використання позивача на службі, не врахував заяв позивача про прийняття на роботу.

Позивач виявив бажання проходити службу в поліції, що підтверджується наявними у справі копіями рапорту за вх. № 4752 від 06.11.2015 року начальникові ГУ МВС України у Львівській області та заяви за вх. № 4753 від 06.11.2015 року т.в.о. начальникові ГУ МВС України у Львівській області, відповідач жодними доказами не спростував відповідності позивача вимогам до поліцейських, визначеним вказаним вище Законом.

Крім цього, позивач як працівник міліції, не відмовлявся від проходження служби в поліції, а відтак у відповідача не було правових підстав звільняти його зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом також враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області, оскільки у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частина 1 статті 235 КЗпП України передбачає обов'язок суду в разі встановлення факту звільнення працівника без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку поновити його на попередній роботі й, при цьому, не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав.

Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією ВАС України викладеною в ухвалі від 11.02.2016 року у справі № К/800/38707/15 та із позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача у вказаній частині позовних вимог, оскільки не зважаючи, що відповідач ГУ УМВС України у Львівській області перебуває в стані припинення, суд, як орган який розглядає трудовий спір не наділений повноваженнями обрання іншого способу захисту трудових прав ніж встановлених ч. 1 ст. 235 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області зобовязане нарахувати та виплатити позивачу, середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З цих же підстав судом не враховуються надані відповідачем - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області докази на підтвердження заперечень проти позову, оскільки відповідачем не підтверджено правомірність звільнення позивача із займаної посади.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області середного заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, оскільки позивачем на вимогу суду не надано належних та допустимих доказів розміру отриманого ним доходу з дня звільнення. Відсутність вказаних доказів у справі унеможливлює вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З врахуванням повноважень суду встановлених ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, відтак слід зобовязати Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області нарахувати і виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із врахуванням коштів отриманих позивачем за цей же період.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, зобовязання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати наказ № 848 о/с від 06.11.2015 року начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області.

4. Зобовязати Бориславський міський відділ ГУМВС у Львівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з врахуванням отриманих коштів.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2932,24 грн. підлягає негайному виконанню.

7. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Котляревського, 2а, м. Борислав, Львівська область) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 18.07.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.