Постанова № 59043239, 12.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Львів № 813/1565/16

16 год. 41 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21 від 23.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки від 28.01.2016 року з питань визначення повноти декларування податкових зобовязань по акцизному податку, в частині формування податкових зобовязань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року, в якому відповідач зазначив про порушення вимог п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок за січень-жовтень 2015 року.

Позивач з такими висновками не погоджується, вважає, що такі суперечать нормам податкового законодавства, що регулюють порядок сплати акцизного податку. Вказує, що оскільки обєктом оподаткування акцизним податком (реалізацією товарів (підакцизних товарів, продукції)) є продаж нафтопродуктів, скрапленого газу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, а операції з надання товарів у межах договору схову (відповідального зберігання) не є операціями з реалізації товарів громадянам та іншим кінцевим споживачам, а також за зазначеними операціями ПП «ОККО-Нафтопродукт» не може вважатися субєктом оподаткування акцизним податком.

Крім цього, просить врахувати висновки Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права у разі порушення контролюючим органом процедури проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, а податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (т. 1, а. с. 208), в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 28.01.2016 року № 41/09-19-21-11/36670361 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань визначення повноти декларування податкових зобовязань по акцизному податку, в частині формування податкових зобовязань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року, за наслідками якої встановлено порушення ПП «ОККО-Нафтопродукт» п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Зазначив, що податкові зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Відтак, вказує відповідач, ПП «ОККО-Нафтопродукт» не включено до складу податкових зобовязань по акцизному податку вартість реалізованого підакцизного пального через мережу АЗС уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого субєкта господарювання при предявленні ними смарт-карти, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів в сумі 259717969,50 грн., тому контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

Також представник відповідача зазначив, що скасування наказу на проведення перевірки після фактичного її проведення не може бути достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умов наявності фактів порушень податкового законодавства особою, що перевіряється.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

З 21.01.2016 року по 27.01.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань визначення повноти декларування податкових зобовязань по акцизному податку, в частині формування податкових зобовязань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року, за наслідками якої складено акт від 28.01.2016 року № 41/09-19-21-11/36670361 (далі - акт перевірки від 28.01.2016 року).

Під час перевірки відповідачем встановлено загальну вартість підакцизних товарів, реалізованих у роздріб через АЗС, які знаходяться в Івано-Франківській області, згідно даних реєстраторів розрахункових операцій (РРО), книг обліку розрахункових операцій (КОРО) та Z-звітів за період з січня по жовтень 2015 року в сумі 998697789,84 грн.

Згідно поданих декларацій з акцизного податку та додатків № 6 позивачем задекларовано вартість підакцизних товарів (нафтопродуктів та скрапленого газу) до оподаткування в сумі 738979830,86 грн. та суму податкових зобовязань, що підлягає сплаті до бюджету за січень-жовтень 2015 року в сумі 36948991,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП «ОККО-Нафтопродукт» не включено до складу податкових зобовязань по акцизному податку вартість реалізованого підакцизного пального через мережу АЗС уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого субєкта господарювання при предявленні ними смарт-карти, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів в сумі 259717969,50 грн.

У висновках акта перевірки від 28.01.2016 року відповідач зазначив про порушення ПП «ОККО-Нафтопродукт» п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено акцизний податок за січень-жовтень 2015 року в сумі 12985898,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21 від 23.02.2016 року, якими збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 12985899,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3246474,00 грн., всього на суму 16232373,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.

Порядок сплати акцизного податку регулює розділ VI Податкового кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України). Нормами вказаного розділу визначаються, зокрема, платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, підакцизні товари та ставки податку, дата виникнення податкових зобов'язань, порядок і строки сплати податку.

Поняття реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в цілях оподаткування визначено п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

В цілях оподаткування, поняття продажу визначено п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Обєктом оподаткування акцизним податком згідно п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України, є реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Щодо бази оподаткування, то згідно з підп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК Кодексу серед інших товарів зазначено нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Таким чином, з урахуванням того, що суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Як слідує з долучених до матеріалів справи договорів № 0/2-2-11/53 зберігання нафтопродуктів від 01 січня 2011 року, укладеного із ПП «ОККО-Бізнес» та № ОБК/1-2-15/19 зберігання нафтопродуктів від 30 січня 2015 року, укладеного з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», які виступають як «Поклажодавець», ПП «ОККО-Нафтопродукт» як «Зберігач». Зберігач забезпечує повернення нафтопродуктів зі зберігання (АЗС) негайно, на вимогу уповноважених представників Поклажодавця, в порядку визначеному відповідними Додатками до цього Договору, при предявленні уповноваженими представниками Поклажодавця смарт-картки, бланку-дозволу (талону), тощо.

Згідно з п. 22 ст. 1 Розділу 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Тому, придбаваючи товар (в тому числі зазначений у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України) субєкт господарювання не є споживачем, в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а реалізація (відпуск) підакцизного товару такому субєкту не є реалізацією кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, в розумінні ст.14 ПК України.

Таким чином, виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, не вважаються продажем (реалізацією), а, відтак, не є обєктом оподаткування акцизним податком, операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, в тому числі уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого субєкта господарювання при предявленні ними смарт-картки, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів.

Вказані норми не були враховані відповідачем при прийнятті спірних рішень, оцінка таким договорам не надана в акті перевірки від 28.01.2016 року.

Посилання відповідача на п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами є необґрунтованим, з огляду на те, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через АЗС не є єдиним виключним правом суб'єкта господарювання. Вказані Правила не регулюють правовідносини у сфері оптового продажу нафтопродуктів, та відповідно не можуть його забороняти.

Також суд звертає увагу на положення п. п. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004, відповідно до якого оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

Таким чином, суд погоджується з тим, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Крім того, відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів на АЗС можливий: за готівку; за відомостями; за талонами; за платіжними картками.

Відповідності до п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, зі змінами та доповненнями, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Аналіз наведених норм вказує, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти, відпуск яких здійснено, зокрема, за смарт-картками, бланками-дозволами (талонами), відомостями, тощо, не є розрахунковою операцією та не підпадає під регулювання нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Субєкт господарювання, який в залежності від змісту укладених цивільно-правових угод, безпосередньо здійснює з/через АЗС надання (відпуск, повернення) зазначених у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу товарів, зокрема, нафтопродуктів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, не є платником акцизного податку в розумінні п. п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України.

Тому висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.01.2016 року не узгоджуються із нормами податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, зокрема п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213 та п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Щодо процедури проведення контролюючим органом документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що невиїзна документальна перевірка ПП «ОККО-Нафтопродукт», за наслідками якої складено акт № 41/09-19-21-11/36670361 від 28.01.2016 року, була призначена на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 20 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» (код ЄДРПОУ 36670361) від 06.01.2016 року.

Винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало правовим наслідком висновків акту № 41/09-19-21-11/36670361 від 28.01.2016 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань визначення повноти декларування податкових зобовязань по акцизному податку в частині формування податкових зобовязань з реалізації підакцизного пального через АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року».

Постановою від 28.01.2016 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/120/16 задоволено повністю позов ПП «ОККО-Нафтопродукт», визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.01.2016 року № 20 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт», яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, зазначено: аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Тому судом не враховуються доводи відповідача, що скасування наказу на проведення перевірки після фактичного її проведення не може бути достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умов наявності фактів порушень податкового законодавства особою, що перевіряється.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо контролюючим органом не доведено інше.

Враховуючи наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить порушення ПП «ОККО-Нафтопродукт» податкового законодавства, а саме вимог п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України, є необґрунтованими і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 12985899,00 грн.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21 від 23.02.2016 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Враховуючи вимоги пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21 від 23.02.2016 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» (вул. Пластова, 1, м. Львів, 79056, код ЄДРПОУ 36670361) судовий збір у розмірі 243485 (двісті сорок три тисячі чотириста вісімдесят пять) грн. 61 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.07.2016 року.

Суддя Клименко О.М.