Постанова № 59042620, 18.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.

Справа № 923/325/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: С.В. Таран, І.Г. Філінюка

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р.

по справі №923/325/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка"

про стягнення 70751 грн. 43 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" про стягнення 21726 грн. 70 коп. пені, 45493 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 3531 грн. 29 коп. 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу № 1810/14-ТЕ-33 від 09.12.2013 року.

Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.12.2013р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1840/14-ТЕ-33, за умовами якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» поставило ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" природний газ на загальну суму 958827,97 грн. На момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, в зв’язку з чим позивачем відповідачу були нараховані пеня, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3% річних.

З посиланням на норми ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22,193,231 ГК України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.05.2016р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив суд зменшити розмір неустойки - пені до мінімального можливого розміру (1 грн.), яку позивач заявляє до стягнення.

Відповідач зазначив, що порушення виконання зобов’язання пов’язано з тяжким фінансовим становищем, спричиненим різницею в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, а також невиконання населенням, бюджетними організаціями зобов’язань по оплаті наданих послуг, що є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. (суддя Ярошенко В.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 44826 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 3531 грн. 29 коп. 3% річних, 2172 грн. 67 коп. пені та 984 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 526, 530, ч.3 ст.551, 625, ЦК України, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України та вмотивовано тим, що оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими.

Суд перевіривши розрахунок нарахованих відповідачу 3% річних встановив, що він здійснений позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню у сумі 3531 грн. 29 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 45493 грн. 44 коп., то суд, перевіривши, нарахування позивачем до стягнення суми на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, дійшов висновку, що останнім невірно встановлені розміри інфляційних, які за перерахунком суду становлять 44826 грн. 12 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення умов п. 7.2 Договору в розмірі 21726 грн. 70 коп., за несвоєчасне виконання зобов'язань, то суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені за порушення строків оплати природного газу на 90 % - до 2172,67 грн. та стягнув зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені на 19 554,03 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 19 554,03 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. у справі №923/325/16 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення в частині відмови у позові прийнято з порушенням норм матеріального, ст. 233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України, та процесуального, ст.ст.4-2, 43, 83, 84 ГПК України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав:

- місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи;

- пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 передбачено, що п.3 ст.83 ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 ГК України. Отже господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

- Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України. Дана позиція підтверджується постановами по справам: №921/186/13-г, 904/1610/13-г, 5023/4891/12, 5023/5210/12, 5023/5038/12, 5010/1076/201-2/56, 10/526/1270/2012.

11.07.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що господарський суд в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, надав вірну юридичну оцінку представленим сторонами доказами, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обґрунтоване і законне рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 09.12.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1810/14-ТЕ-33 (надалі Договір від 09.12.2013р.), згідно п.1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 Договору від 09.12.2013р. сторони визначили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 990 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м).

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору від 09.12.2013р. обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно із п.3.1 Договору від 09.12.2013р. Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання – передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою,або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору від 28.01.2014р. ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ – 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ – 1 309,20 грн.

Згідно із пунктами 5.3, 5.5 Договору від 09.12.2013р. у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення її в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору від 09.12.2013р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли під покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3 договору).

Відповідно до пунктів 6.4,6.5 Договору від 09.12.2013р. у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені,штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашаються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Договору від 09.12.2013р. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. п. 6.1. цього продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п.6.1. умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пунктів 9.2, 9.3 Договору від 09.12.2013р. у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно із розділом 11 Договору від 09.12.2013р. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами неодноразово укладалися до договору додаткові угоди, якими змінювалась ціна за 1000 куб м газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 09.12.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом січня-грудня 2014 р. було поставлено, а ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" прийнято природного газу на загальну суму 958827,97 грн., що підтверджується оформленими та підписаними без зауважень наступними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 року б/н за січень на суму 246 925,60 грн.;

- від 28.02.2014 року б/н за лютий на суму 220 615,91 грн.;

- від 31.03.2014 року б/н за березень на суму 141 614,86 грн.;

- від 30.04.2014 року б/н за квітень на суму 13 831,70 грн.;

- від 30.05.2014 року б/н за травень на суму 2 882,85 грн.;

- від 30.06.2014 року б/н за червень на суму 2 712,66 грн.;

- від 31.07.2014 року б/н за липень на суму 2 478,31 грн.;

- від 31.10.2014 року б/н за жовтень на суму 2 021,40 грн.;

- від 30.11.2014 року б/н за листопад на суму 142 917,52 грн.;

- від 31.12.2014 року б/н за грудень на суму 182 827,16 грн.;

Позивач зазначає, що ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" на момент подачі позову в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений газ проводились невчасно, у зв’язку із чим позивачем були нараховані відповідачу пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилалось на порушення Покупцем умов Договору від 09.12.2013р., яке виразилось у несвоєчасному здійсненні розрахунків за поставлений природний газ у січні - грудні 2014 року.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом січня-грудня 2014 року було поставлено ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" природний газ на загальну суму 958 827,97 грн.

Станом на дату подачі позову сума основного боргу ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" була сплачена в повному обсязі.

Зобов'язання щодо оплати спожитого газу відповідач виконав повністю, але з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору згідно з яким був зобов'язаний здійснювати 100% поточну оплату протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок - до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка".

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило про неналежне виконання ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" своїх зобов’язань за Договором від 09.12.2013р. з оплати природного газу, поставленого в січні - грудні 2014 року, у зв’язку із чим відповідно до умов п.7.2 договору позивачем нараховано ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" свої зобов’язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вартість поставленого в січні-грудні 2014 року природного газу за актами приймання-передачі в сумі 958 827,97 грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат.

Позивач на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 3 531,29 грн. та 45 493,44 грн. - суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» додано розрахунок заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за договором від 09.12.2013р.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення 3% річних у сумі 3531 грн. 29 коп. та часткове задоволення інфляційних втрат у сумі 44826 грн. 12 коп.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення умов п.7.2 договору від 09.12.2013р. в розмірі 21 726,70 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, місцевий суд врахував, фактичні обставини, зокрема: в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення, через низьку платіжну дисципліну споживачів відповідач має значну дебіторську заборгованість; його майновий та фінансовий стан в період економічної кризи не може забезпечити прибутковість підприємства, що відображено в наданому звіті про фінансові результати. Крім того, в процесі розгляду справи було встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача всю суму основного боргу.

Враховуючи вищезазначені обставини, судом на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, котрими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення, було зменшено розмір пені на 90% і задоволено в цій частині вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у сумі 2172,67 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України, у п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснив, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов’язання щодо оплати за наданий природний газ згідно спірного договору №1810/14-ТЕ-33 від 09.12.2013р. виконані у повному обсязі.

Місцевий господарський суд при розгляді даної справи врахував фактичні обставини справи, а саме:

- інтереси сторін правочину;

- те, що заборгованість за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем відсутня;

- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором;

- складний фінансовий стан відповідача.

Отже, колегія суддів в цілому погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені по даній справі на 90%, встановивши її розмір в сумі 2172,67 грн. та вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо винятковості обставин в розумінні ст. 203 ГК України, яка надає підстави для зменшення неустойки.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Твердження скаржника про те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарський суд Херсонської області, зазначив про врахування ним, зокрема, обставин: сплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ; ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором; складність фінансового стану відповідача.

Посилання ПАТ «НАК «Нафтогаз» в апеляційній скарзі на іншу правову позицію, ніж зазначена в оскаржуваному рішенні, яка викладена в низці постанов Вищого господарського суду, колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до положень ст.111-28 ГПК України лише рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суд першої інстанції зазначив, що за наявності певних умов положення ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України застосовуються на розсуд суду, тобто в кожній конкретній справі суд, керуючись ст.43 ГПК України, оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає та має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. у справі 923/325/16 – без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран

Суддя І.Г. Філінюк