Рішення № 58992612, 18.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6857/15-ц 18.07.2016 18.07.2016 18.07.2016

Провадження №22-ц/784/1577/16

Справа №487/6857/15ц

Провадження № 22ц/784/1577/16 Головуючий у 1-ї інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Гавор В.Б.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»,

інтереси якого представляє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра»

(далі - ПАТ КБ «Надра»)

до ОСОБА_2, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

і за зустрічним позовом

ОСОБА_2

до ПАТ КБ «Надра»

про встановлення нікчемності окремих умов договору та визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

28 серпня 2015 року ПАТ КБ «Надра», інтереси якого представляє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», звернулося до суду з позовом до позичальника ОСОБА_2 і поручителів ОСОБА_4, та ОСОБА_5 про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 57 967,57 доларів США, що еквівалентно 1239659 грн. 14 коп..

У січні та березні 2016 року позичальник ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом та заявою про зміну його предмету до ПАТ КБ «Надра» про встановлення нікчемності умов кредитного договору №08/08/2008/840К-1523, укладеного 13 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та нею, в частині графіку платежів та визнання його недійсним у повному обсязі.

Позичальниця вказувала, що обумовлений кредитний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а тому такий правочин укладено з використанням нечесної підприємницької практики, та введенням її в оману як споживача банківських послуг.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 49 565 доларів США, що еквівалентно 1060195 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 15 902 грн. 93 коп. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на те, що викладені в рішенні суду висновки не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам, які встановлені по справі, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким її вимоги задовольнити, відмовив у задоволенні позову банка.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в належній формі, з наданням необхідній інформації перед укладенням договору та вільного волевиявлення сторін, яке було спрямоване на реальне настання, передбачених у ньому наслідків. При складанні договору сторони встановили дати та періоди внесення сукупних платежів по кредиту, та визначили усі складові вартості кредиту, а саме: тіло кредиту, проценти, комісію, пеню та штраф за порушення зобов'язань. А тому суд першій інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у встановлені нікчемності окремих умов договору та визнанні його недійсним за зустрічною позовною заявою.

Доводи відповідачки в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.

Так, зміст кредитного договору №08/08/2008/840К-1523, укладеного 13 серпня 2008 року, підписаний сторонами, за якими позичальниця отримала кредит в сумі 84 625,66 доларів США строком до 12 серпня 2023 року під 14,49% річних зі сплатою 3,6% комісії від суми виданих коштів. За прострочення повернення кредитних коштів позичальниця ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок по сплаті на користь банка пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочення, та на вимогу банка достроково повернути кредит.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 13 серпня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4, а також між банком та відповідачем ОСОБА_5, укладено окремі договори поруки, за якими кожен із поручителів взяв на себе обов'язок нести солідарну відповідальність з позичальником.

Відповідачка ОСОБА_2 особисто була ознайомлена з умовами кредитування, подала заяву про укладення договору саме з такими умовами (а.с.89-91), сплачувала щомісячні платежі відповідно до умов договору без будь-якого встановленого письмового графіку, які фактично відповідали розміру виданого банком кредиту та 14,49% ставки (а.с.7). Для роз'яснення порядку здійснення платежів або укладення додатку до договору позичальниця із заявою до кредитора не зверталася.

За таких обставин, наявні у справі докази, свідчать про те, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитного договору, які були укладені у письмовій формі встановленої законом та волевиявлення сторін при їх підписанні було вільним.

Тому посилання відповідачки ОСОБА_2 про введення її в оману щодо змісту договірних прав і обов'язків, та вартості отриманого нею кредиту в іноземній валюті, що завдало їй шкоду як споживачу кредитних послуг, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджені достеменними доказами.

Крім цього, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Станом на 13 серпня 2015 року заборгованість відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором склала 57 967,57 доларів США, що еквівалентно 1 239 659 грн. 14коп., з яких: 29 297,67 доларів США - сума боргу за кредитом, 17 567,92 доларів США - заборгованість за процентами, 2 699,41 доларів США - сума пені, розрахована за період з 13 серпня 2014 року по 13 липня 2015 року, та 8 462, 57 доларів США - сума штрафу.

Письмову вимогу від ПАТ КБ «Надра» про усунення порушень умов кредитного договору відповідачам направлено двічі 19 лютого 2010 року і 18 вересня 2014 року.

Отже, задовольняючи вимоги ПАТ КБ «Надра» частково, суд вірно виходив з того, що позичальниця порушила умови договору і у відповідності до ст.ст. 526, 533, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України є усі підстави для дострокового стягнення з неї заборгованості, нарахованої банком відповідно до п.п.3.3, 3.5, 4.2.4, 5.2 кредитного договору.

При цьому, місцевий суд вважав, що підстави для стягнення з позичальниці штрафних санкцій згідно до змісту частини 2 статті 549 ЦК України відсутні, так як банком не надано доказів порушення нею таких умов договору.

За такого, суд першої інстанції стягнув з відповідачки ОСОБА_2 солідарно з поручителями на користь банку заборгованість у загальному розмірі 49 565 доларів США, що еквівалентно 1 060 195 грн. 35 коп. без врахування суми штрафу, яку вважав недоведеною.

Одночасно, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що позивачкою у відповідності до статей 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» за допомогою належних доказів не доведено наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним, а його умов щодо графіку платежів нікчемними. Усі твердження позичальниці та її представника ґрунтуються тільки на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу для задоволення її позовних вимог.

Таким чином, висновки місцевого суду про достатність правових підстав для дострокового стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за кредитом є мотивованими та обґрунтованими, а тому виходячи із меж та доводів апеляційної скарги, яка подана тільки позичальницею, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачається.

Щодо змісту апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_2, то вона не містить перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Разом з тим, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат згідно до статті 88 ЦПК України підлягає зміні, зі зміною загальної суми витрат до 10 601 грн. 95 коп., та виключенням її солідарного стягнення із відповідачів на користь банка.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшити суму судових витрат з 15 902 грн. 93 коп. до 10 601 грн. 95 коп., та виключити із резолютивної частини рішення посилання на її солідарне стягнення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді