Ухвала суду № 58990903, 18.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6982/16-ц

Провадження 2/127/4013/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.

при секретарі Бородіч О.О.

за участю позивачаОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2016 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про відвід судді Ан О.В., мотивована тим, щро суддя позбавила позивача конституційного права на захист своїх інтересів.

В судовому засіданні позивач та її предстаник підтримали заяву про відвід та наполягали на її задоволенні.

Досліивши матеріали справи, суд установив, що 05.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 епро стягнення боргу за договором позики, при цьому вказала адресу відповідача с. Березина Вінницького району вул. Ярослава Мудрого 32.

06.04.2016 року ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. позовну заяву повернуто ОСОБА_1 для звернення до належного суду відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України ( за місцем проживання відповідача). Ухвалою апеляційного суду Вінницько області від 17.05.2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу судді Вінни цького міського суду Вінни цької області від 05.04.2016 року скасовано, матеріали цивільної справи повернуто до Вінницького міського суду Вінницької області для ви рішення питання про відкриття провадження, оскільки в договорі позики було визанчено місце виконання договору - м. Вінниця. Отже при визначенні підсудності справи було допущено помилку.

23.05.2016 року ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. провадження по справі відкрито.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив що головуючий суддя Ан О.В. не обмежив позивача у праві доступу до правосуддя, а лише помилково повернув позов з роз"ясненням права звернення до належного суду за місцем проживання відпоаідача ( ст. 3 ЦПК право звернення до суду за захистом) та виходив з згідно ст. 11ЦПК з диспозитивності цивільного судочинства. При цьому право на оскарження ухвали позивачу обмежено не було.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обовязків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див, справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства» , р ішення від 21 лютого 1975 р., серія А No 18, п. 28-36). ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див., між інших джерел, рішення у справі "Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 р., п. 33). Ухвала щодо прийнятності Заяви No 6778/05 «МПП "Голуб" проти України» від 18 жовтня 2005 р. У рішенні

«Меньшакова проти України» ( Menshakova v. Ukraine, заява No 377/02) від 8 квітня 2010 року, ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду. ЕСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обовязків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» ( Kutic v. Croatia), заява No 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). У цій справі ЄСПЛ визнав, що не було порушення статті 6 Конвенції щодо скарги заявниці на відсутність доступу до суду. Станом на 11 квітня 2013 року Європейським судом з прав людини було визнано 13 порушень права на доступ до суду , зокрема у таких справах, як-от: «Балацький проти України» (Balatskyy v. Ukraine , заява No 34786/03), рішення від 25 жовтня 2007 року, коли ЄСПЛ визнав порушення з огляду на непостановлення національними судовими органами остаточного процесуального рішення у справі заявника, обмежившись повідомленням у позапроцесуальному порядку, а саме листом, що не могло бути оскаржено; «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine, заява No 8863/06), рішення від 18 листопада 2010 року . ЕСПЛ звернув увагу на доступ юридичний і фактичний, зокрема, в контексті спорів між юрисдикціями: - Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, серія A, No 333-Б, ст. 42 .

Отже позивач не була обмежена в оскарженні ухвали, не була обмежена в інших процессуальних правах. Тому суд вважає, що позивач не була позбавлена права на судовий захист, про те суддею Ан О.В. при визначенні підсудності справи було допущено помилку.

Тому у позивача та її представника існує недовіра до головуючого та невіра в належний розгляд справи.

За вказаних обставин суд вважає що подальший розгляд справи суддею Ан О.В. в умовах недовири з боку позивача та його представника не можливий.

Тому суд вважає за можливе задовольнити заяву про відвід.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 20, 22, 209, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ан О.В. задовольнити. Відвести суддю Ан О.В. відрозгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стяогнення боргу за договором позики .

Цивільну справи на правити в канцелярію Вінницького міського суду Вінницької області для повторного авторозподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В.Ан