Рішення № 58988247, 14.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4052/16 Справа № 208/7942/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гібалюк Т. Я. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

При секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просить стягнути на його користь 87 097,71 доларі США, що еквівалентно 1 854 972,18 грн., яка складається із суми боргу за договором позики 54500 доларів США, еквівалентно 1 160 719,20 грн., три процента річних з простроченої суми боргу в розмірі 6826,68 доларів США що еквівалентно 145 391,89 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25771,03 доларів США, що еквівалентно 548 861,08 грн.

В судовому засіданні позивач свій позов змінив та збільшив ціну позову, та в останній редакції позову просив: стягнути різницю курсу суми боргу з часу винесення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 р. по до 9 березня 2016 р., в розмірі 738 316,95 грн., стягнути три процента річних з простроченої суми боргу в розмірі 7 458,28 доларів США що еквівалентно 197 622,79 грн., стягнути проценти за користування чужими грошима в розмірі 30 402,79 доларів США що еквівалентно 805 585,77 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три процента річних з простроченої суми боргу за договором позики у розмірі 2 257,64 доларів США, що еквівалентно 60595,05 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір 605,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3244 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 взяла 01 грудня 2010 року у борг у позивача грошові кошти у розмірі 54.500 доларів США, які вона зобов'язалась повернути до 01 лютого 2011 року, про що власноруч написала розписку.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 р., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті грошові кошти за договором позики в розмірі 72 820 доларів США, що еквівалентно 943 019 грн., що складається з: суми боргу за договором позики в розмірі 54500 доларів США, що еквівалентно 705775 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу в розмірі 5200,64 доларів США, що еквівалентно 67340 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13120,34 доларів США, що еквівалентно 169904 грн.(а.с. 13-16).

Заявлені вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів є наслідком невиконання відповідачем вищезазначеного судового рішення, яким на користь позивача вже були стягнуті з відповідача основна сума боргу в розмірі 54500 доларів, а також 3% річних з простроченої суми боргу в розмірі 5200,64 доларів і проценти за користування чужими грошима в розмірі 13120,34 доларів, розраховані по 16 січня 2014 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення різниці курсу суми боргу, суд правильно виходив з того, що основна сума боргу була стягнута в доларах США з зазначенням еквіваленту в гривнях, а тому стягнення різниці курсу призведе до подвійного стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу, що визначено попереднім судовим рішенням у іноземній валюті.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 3 % річних за період з 22 жовтня 2014 року по 09 березня 2016 року суд правильно виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_2, як кредитор, за наслідками невиконання ОСОБА_3 судового рішення від 22 жовтня 2014 р. має право вимагати з відповідача стягнення трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних за інший період. суд правильно дійшов висновку про те, що дана сума вже була стягнута за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 р., яке знаходиться на примусовому виконанні у ДВС.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення відсотків за користування коштами, суд виходив з того, що обсяг відповідальності божника за невиконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, визначений і обмежений вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України.

Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно статті 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтями 625, 1048 ЦК України.

Таким чином, позикодавець має право на одержання від позичальника сум, передбачених частиною другою статті 625 та частиною першою статті 1048 ЦК України.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-37цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Вирішуючи питання, суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та помилково дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування позикою.

Як видно з договору позики, розмір процентів за користування коштами не встановлено(а.с. 116), а тому, згідно ст. 1048 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсотками за користування коштами, згідно рівня облікової ставки НБУ, за період з 23 жовтня 2014 року по 09 березня 2016 року, вона становить 17 282,45 доларів США(а.с. 53-54), що за курсом НБУ станом на 09.03.2016 року - 26,4971, еквівалентно - 457 934,81 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування грошима скасувати та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 17 282,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.03.2016 року - 26,4971, еквівалентно - 457 934,81 грн.

Крім того, підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у сумі 605,15 грн., з ухваленням нового в цій частині, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору у сумі 10887,45 грн., яка складається з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви 5184,50 грн. та за подання апеляційної скарги 5702,95 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом неправомірно відмовлено у стягнення різниці курсу суми боргу, 3 % річних, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки основна сума боргу та 3 % річних були стягнуті в доларах США з зазначенням еквіваленту в гривнях за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року, а тому стягнення різниці курсу призведе до подвійного стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та пені, що визначено попереднім судовим рішенням у іноземній валюті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування грошима та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у сумі 605,15 грн. - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відсотки за користування грошима за договором позики за період з 23 жовтня 2014 року по 09 березня 2016 року у розмірі 17 282,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.03.2016 року - 26,4971, еквівалентно - 457 934,81 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 887,45 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: