Ухвала суду № 58962988, 13.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1713/15-ц 13.07.2016 13.07.2016 13.07.2016

Провадження №22-ц/784/1643/16

Справа 486/1713/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Савін О.І.

Провадження №22ц/784/1643/16 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Гордійчук С.С.,

за участі: ОСОБА_2 - представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

на рішення Южноукраїнського міського суду від 23 травня 2016 року у справі за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 28 лютого 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 36 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач також вказував, що цей договір складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою. Відповідач зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків, інших платежів у визначеному у договорірозмірі та у встановлений термін не вносив. У зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31 липня 2015 року складав 12838 грн. 42 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 3698 грн. 86 коп.; заборгованість за відсотками - 7032 грн. 45 коп.; заборгованість за комісією - 1257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 599 грн. 45 коп.

Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути на його користь з відповідача 12838 грн. 42 коп. заборгованості за кредитним договором.

В квітні 2016 року Банк уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути на його користь із ОСОБА_3 заборгованість за період з 01 листопада 2008 року по 31 липня 2015 року в сумі 8157 грн.72 коп., із якої: заборгованість за відсотками - 6273 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією - 1257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) 376 грн. 56 коп., зазначивши, що заборгованість за основним кредитом достроково стягнута судовим наказом від 26 листопада 2008 року.

Рішенням Южноукраїнського міського суду від 23 травня 2016 року Банку відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі. Банк посилається на помилковість висновку суду щодо наявності підстав для застосування позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;зміна умов зобов'язання;сплата неустойки;відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якої є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 800 грн. шляхом зарахування на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В заяві позичальника, підписаній відповідачем, також зазначено, що в разі порушення зобовязань за цим договором він зобовязався сплатити штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову. Разом з тим заява позичальника не містить відомостей про розмір та строки сплати кредиту.

Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, на які посилається Банк, обґрунтовуючи свої вимоги, теж не містять відомостей щодо строку дії картки, період внесення щомісячних платежів, а крім цього ці документи відповідачем не підписані.

Судом також встановлено, що наказом Южноукраїнського міського суду від 26 листопада 2008 року на користь Банку із ОСОБА_3 стягнута заборгованість за вказаним кредитом в розмірі 4457 грн. 81 коп. (а.с.32)

Постановою державного виконавця відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції від 18 вересня 2012 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням зазначеного судового наказу (а.с. 33).

Згідно уточненого розрахунку Банку заборгованість відповідачаза період з 01 листопада 2008 року по 31 липня 2015 року склала 8157 грн.72 коп., із якої: заборгованість за відсотками - 6273 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією - 1257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) 376 грн. 56 коп.(а.с. 82-85).

Встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність підстав, передбачених ст.ст. 526, 611, ч.2 ст. 1050 ЦК України, для стягнення на користь Банку із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Післяперериванняперебіг позовної давності починається заново (частин 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Із заяви відповідача як позичальника вбачається, що вона не містить умов про збільшення позовної давності, як це передбачено ч.1 ст. 259 ЦК України.

23 травня 2016 року відповідач звернувся до суду першої інстанції іззаявою про застосування позовної давності (а.с. 128).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки № 4149605371262221 02/12, виданої Банком відповідачу відповідно до умов кредитного договору, закінчився в лютому 2012 року, що підтверджується інформацією Банку від 29 березня 2016 року (а.с. 96).

Із наданої представником відповідача до апеляційного суду довідки Южноукраїнського обєднання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07 липня 2016 року видно, що виконання зазначеного судового наказу здійснювалось в примусовому порядку шляхом утримання 20% із пенсії відповідача щомісячно за період з лютого 2010 року по вересень 2012 року і останнє утримання здійснено 10 вересня 2012 року (а.с.161).

З даним позовом Банк звернувся до суду 10 вересня 2015 року, тобто за сплином загальної позовної давності у три роки, встановленої ст.257 ЦК України.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, суд обгрунтовано виходив із того, що оскільки позивач пропустив позовну давність, про застосування якого відповідачем було заявлено письмово, то це відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Тому доводи Банку про помилкове застосування судом позовної давності є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Із урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду від 23 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий К.О. Буренкова

Судді Т.З. Бондаренко

ОСОБА_4