Рішення № 58955367, 13.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2016 Справа № 905/1151/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Кучерявої О.О., Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціо нерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк

до відповідача 2: Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1256457912,19 японських єн та 182749224,20 грн.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача 1: ОСОБА_3 - за довіреністю;

від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю.

В судових засіданнях оголошувалась

перерва з 16.05.2016 по 25.05.2016 та з

16.06.2016 по 30.06.2016

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк та Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1414950000,00 японських єн та 219647726,29 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1414950000,00 японських єн, заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн., пені в розмірі 164372785,49 грн., пені за порушення строків сплати процентів (комісії) в розмірі 18376438,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами умов договору про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 та договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009.

Ухвалою від 16.03.2016 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/1151/16.

Від позивача 15.04.2016 через канцелярію суду надійшла заява №140-0-0-00/8/1170 від 13.04.2016 про забезпечення позову, відповідно до якої позивач, з посиланням на ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, просить суд винести ухвалу про накладання арешту на все майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Алчевський металургійний комбінат" та Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", що буде виявлене державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій з виконання ухвали про арешт майна, в межах суми стягнення 1414950000,00 японських єн та 219647726,29 грн.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.04.2016 відмовив з задоволенні заяви №140-0-0-00/8/1170 від 13.04.2016 про забезпечення позову.

Від відповідача 1, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк через канцелярію суду 27.04.2016 надійшов відзив на позовну заяву від 20.04.2016, в якому відповідач 1 підтвердив наявність станом на дату подачі позову загальної заборгованості за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 в розмірі 1414950000,00 японських єн, заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн. Відповідач 1 у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені з посиланням на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та просить суд застосувати позовну давність в 1 рік щодо будь-яких претензій зі сплати пені.

Від відповідача 2, Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ через канцелярію суду 27.04.2016 надійшов відзив на позовну заяву від 20.04.2016, в якому відповідач 2 заперечує проти задоволення позову в повному обсязі посилаючись на те, що порука є припиненою, оскільки додатковою угодою №1 до договору про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 внесені зміни, які змінюють умови основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

04.07.2016 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 22 червня 2016 року списані в договірному порядку грошові кошти на загальну суму 75000000,00 грн. та були направлені на часткове погашення заборгованості за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009, з яких погашена заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 158492087,81 японських єн; заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн. Таким чином, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн, пеню за порушення строків сплати кредиту (акредитив) в розмірі 164372785,49 грн., пеню за порушення строків сплати процентів (комісії) в розмірі 18376438,71 грн.

Відповідач 1, Публічне акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк 29.06.2016 до суду надав додаткові пояснення, відповідно до яких підтвердив факт договірного списання грошових коштів з його поточного рахунку на загальну суму 75000000,00 грн. та просить в цій частині припинити провадження по справі.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про припинення провадження по справі з частині погашеної заборгованості, оскільки позивач зменшив розмір позовних вимог на цю суму.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору, в яких кожна сторона наполягала на своєї правової позиції.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Клопотання позивача (вих. №140/8/2004 від 29.06.2016) про продовження строку розгляду спору не підлягає задоволенню у звязку з безпідставністю.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.05.2016 визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Кучерява О.О., Кротінова О.В. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2016 у звязку з перебуванням судді Кротінової О.В. у відпустці визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Кучерява О.О., Левшина Г.В.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідачів було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що між Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк (назву було змінено на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", відповідач 1, покупець) та Корпорацією Сумитомо (продавець) був укладений контракт № SC-АМК-070802 від 02.08.2007 (контракт), у відповідності до якого покупець погоджується набути у продавця, а продавець погоджується поставити покупцю контрактне обладнання, технічну документацію, технічні послуги та навчання відповідно до умов контракту (п. 2.1 контракту).

На виконання зобовязань відповідача 1 по контракту № SC-АМК-070802 від 02.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ (назву банку було змінено на Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 ОСОБА_2, м.Київ, банк, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк (назву було змінено на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, підприємство, відповідач 1) 19.01.2009 було укладено договір про надання акредитиву № 019/01-12/453 (договір про надання акредитиву), за умовами якого сторони договору визначають, що банк на умовах цього договору відкриває по розпорядженню підприємства підтверджений першокласним світовим банком (надалі підтверджуючий банк) документальний резервний акредитив у розмірі 1414950000,00 японських єн для виконання зобовязань підприємства по контракту № SC-АМК-070802 від 02.08.2007, підписаному між підприємством, що виступає по ньому покупцем та Sumitomo Corporation, 1-8-11, Harumi Chuo-ku,Tokyo, Japan (надалі бенефіціар) терміном дії до 30 листопада 2009 року. При цьому акредитив відкривається банком на підставі письмової заяви підприємства на його відкриття (п. 1.1 договору про надання акредитиву).

Сторони договору визначають, що за надання акредитиву підприємство повинно до надання акредитиву сплатити банку разовим авансовим платежем комісію в розмірі 4,0% річних від суми гарантії (але не менше, ніж мінімальна комісія за надання гарантії згідно діючих відповідних тарифів ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2»), за фактичну кількість календарних днів дії акредитиву з дати його відкриття (згідно письмової заяви підприємства про відкриття акредитиву), на рахунок №36008358 в Луганській обласній дирекції ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» МФО 304007. Сторони договору визначають, що комісія може сплачуватись підприємством банку не разовим платежем, як передбачено вище, а щомісячно, авансовими платежами, причому перший із цих платежів здійснюється підприємством до надання акредитиву в розмірі плати за період з дня видачі акредитиву по останній день кварталу, в якому було відкрито акредитив. Кожний з подальших платежів здійснюється підприємством не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця, в якому діє акредитив, в розмірі плати за фактичну кількість днів наступного місяця, причому розмір останнього з платежів складає плату за період з першого дня останнього місяця, в якому діє акредитив, по останній день дії акредитиву. У випадку, якщо з дати видачі акредитиву до закінчення місяця залишається пять або менше банківських днів, розмір першого із вищезазначених платежів, що сплачуються банку підприємством має складати плату за період з дня відкриття акредитива по останній день наступного місяця або по останній день дії акредитива у разі, якщо термін його дії закінчується в наступному місяці. При цьому банк може додатково надавати підприємству письмові повідомлення про настання строку здійснення підприємством відповідних платежів із зазначенням сум та кінцевих термінів сплати комісії (п. 2.1 договору про надання акредитиву).

Банк зобовязується на умовах положень цього договору надати підприємству акредитив (п. 3.3 договору про надання акредитиву).

Сторони договору встановлюють, що в разі порушення строків виплати комісії за надання акредитиву, передбаченої п.2.1. даного договору, підприємство виплачує банку пеню в розмірі 0,1% від невиплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1 договору про надання акредитиву).

У відповідності до п. 4.2 договору про надання акредитиву сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків повернення банку сум, списаних по акредитиву, передбачених п.3.4. а) даного Договору, підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення .

Сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків надання банку документів, передбачених п.3.4 в) даного Договору, підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1% від суми акредитива за кожний день прострочення (п.4.3. договору про надання акредитиву).

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву:

- п.1.1 договору доповнено третім абзацом наступного змісту: «Акредитив, що відкривається банком на підставі цього договору є непокритим»;

- п. 2.7 викладений в наступній редакції: «Сторони договору визначають, що підприємство зобовязане сплатити банку комісію за обслуговування та супроводження заборгованості у розмірі 13,0% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п.3.3 «в» цього договору. Комісія нараховується в дату підписання цієї угоди та розраховується за період з 03 вересня 2009 року до дати закінчення строку дії договору, та сплачується підприємством не пізніше 30 листопада 2009 р. шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на дату нарахування комісії, на рахунок №35787272 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007. При цьому банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03 вересня 2009 року до дати підписання цієї угоди»;

- п. 3.3 доповнений підпунктом в), який викладений в наступній редакції: «По настанні дати платежу сплатити суму, зазначену в документах представлених для отримання платежу по акредитиву, а також усі технічні комісії, що виникають внаслідок платежу по акредитиву, та направити клієнту відповідне повідомлення із зазначенням сум платежу. Внаслідок сплати банком власних грошових коштів на виконання акредитиву, підприємство вважається таким, що отримало кредит у сумі сплачених банком за акредитивом коштів»;

- пункт б) пункту 3.4 розділу «Права та обовязки сторін договору» викладений в наступній редакції: «У строк до 30.11.2009 року повністю відшкодувати банку сплачені по акредитиву (заборгованість підприємства, згідно п.3.3 «в» цього договору), шляхом перерахування коштів на рахунок №206292984 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007;

- пункт 4.2 розділу 4 «Відповідальність сторін» викладений у наступній редакції: «При порушенні строку відшкодування заборгованості по виплачених сумах по акредитиву, вказаних в підпункті б) пункту 3.4 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день здійснення оплати)»;

- доповнено розділ 4 «Відповідальність сторін» пунктом 4.6, який викладений в наступній редакції: «При порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення».

Додатковими угодами № 2 №38 за період з 30 листопада 2009 року по 01 лютого 2013 року до договору про надання акредитиву сторони вносили зміни до п.п. 2.7, 3.4.

У відповідності до додаткової угоди № 39 від 01.03.2013 пункт 2.7 розділ 2 договору «Умови надання акредитиву» викладений в наступній редакції: «а) Сторони договору визначають, що підприємство зобовязане сплатити банку комісію за обслуговування та супроводження заборгованості у розмірі 13,0% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п. 3.3 «в» цього договору; б) Комісія нараховується в дату підписання цієї угоди та розраховується за період з 02 березня 2013 року до дати повного погашення заборгованості підприємтва перед банком, та сплачується підприємством щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №3648825 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007. Підпункт б) пункту 3.4 розділу «Права та обовязки сторін договору» викладений в наступній редакції: «У строк до 01.04.2013 включно повністю відшкодувати банку сплачені по акредитиву суми (заборгованість підприємства, згідно п.3.3 «в» цього договору), шляхом перерахування коштів на рахунок №206292984 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою спрямований на врегулювання правовідносин з розрахунків за акредитивом та підпадає під правове регулювання норм §3 глави 74 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003.

Як вбачається зі змісту договору про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ (назву банку було змінено на Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ, банк, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк (назву було змінено на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, підприємство, відповідач 1) було укладено (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач має право здійснювати валютні операції на підставі отриманих від Національного банку України банківських ліцензій та дозволів.

Згідно з приписами ст.ст. 1088, 1093 Цивільного кодексу України, акредитив є одним з видів безготівкових розрахунків, за яким банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 банком відкритий резервний акредитив за заявою № 1 від 19.01.2009 на суму 1414950000,00 японських єн, для виконання платіжних зобовязань за контрактом №SC-АМК-070802 від 02.08.2007, бенефіціаром за яким виступає Sumitomo Corporation.

Позивачем до матеріалів справи надані суду надані заяви відповідача 1 на відкриття резервного акредитиву від 16.01.2009 №047/010-22, клопотання на отримання кредиту для рефінансування непокритого документального резервного акредитиву від 21.08.2009 №047/10-295, SWIFT - повідомлення з приводу акредитиву, переклад яких на українську мову, засвідчений нотаріально, а саме: SWIFT - повідомлення на підтвердження видачі акредитиву, SWIFT - повідомлення про встановлення резервного акредитиву №SB002LUGI09I від 20.01.2009, SWIFT - повідомлення Deutsche Bank AG від 18.08.2009 про отримання вимоги від бенефіціара Sumitomo Corporation та необхідність сплати банком коштів за акредитивом, Повідомлення Deutsche Bank від 18.08.2009; SWIFT- повідомлення АТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» про сплату банком 1414950000,00 японських єн; SWIFT- повідомлення АТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» про сплату банком витрат 4264900 японських єн.

В матеріалах справи наявна копія меморіального ордеру № 5143 від 30.10.2009 про видачу кредиту за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 відповідачу 1, банківські виписки, та розрахунки заборгованості відповідно до яких відповідач 1 не виконав свої зобовязання за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 щодо відшкодування банку сплачених по акредитиву сум (кредиту) та сплати комісій.

У звязку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобовязань за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 позивач направив ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк вимогу (претензію) від 03.03.2016 №140-0-0-00/8/783 про повне погашення суми заборгованості за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009. Докази направлення на адресу відповідача 1 вимоги наявні в матеріалах справи.

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", м.Сєвєродонецьк у відзиві на позов від 20.04.2016 підтвердив наявність заборгованості перед банком за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 за тілом (акредитиву) в розмірі 1414950000,00 японських єн, заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн.

22 червня 2016 року банком списані в договірному порядку грошові кошти на загальну суму 75000000,00грн. з поточного рахунку відповідача 1, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 22.06.2016, кошти були направлені на часткове погашення заборгованості за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009, з яких погашена заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 158492087,81 японських єн; заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн. Докази погашення зазначеної заборгованості (банківські виписки, меморіальні ордери) наявні в матеріалах справи.

Позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідачів солідарно, в тому числі заборгованість за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн.

До прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості перед банком за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 за тілом (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк пені за порушення строків сплати кредиту (акредитив) в розмірі 164372785,49грн. за період з 09.02.2015 по 09.02.2016, пені за порушення строків сплати процентів (комісії) в розмірі 18376438,71 грн. за період з 09.02.2015 по 09.02.2016 суд зазначає наступне.

При порушенні строку відшкодування заборгованості по виплачених сумах по акредитиву, вказаних в підпункті б) пункту 3.4 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (пункт 4.2 договору про надання акредитиву).

При порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (п. 4.6 договору про надання акредитиву).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором про надання акредитиву не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобовязань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені стосовно за порушення строків сплати кредиту (акредитиву) повинно бути здійснено з 02.04.2013 протягом шість місяців, а не за період з 09.02.2015 по 09.02.2016. При розрахунку пені за порушення строків сплати процентів (комісії) позивачем також не враховані положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня за порушення строків сплати кредиту (акредитиву) ним була розрахована в японських єнах виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, а еквівалент в гривні визначений на день здійснення розрахунку, що порушує принципи, визначені Верховним судом України в постанові від 01.04.2015 справа № 3-29гс15.

Крім того, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до якого включено м. Сєвєродонецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач 1, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включене м. Сєвєродонецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач1. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження Кабінету міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем 1 ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві заявляє про застосування строків позовної давності щодо пені в один рік, однак зважаючи на те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, суд не застосовує позовну давність.

З метою належного виконання зобовязань за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009 між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ (назву банку було змінено на Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ, кредитор, позивач) та Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ, поручитель, відповідач 2) було укладено договір поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009 (договір поруки).

Згідно з п. 1.2 договору поруки, сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязанням боржника ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року, а саме: сума акредитиву 1414950000,00 японських єн, бенефіціарSumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC-АМК-070802 від 02.08.2007; строк дії акредитиву по 30 листопада 2009 року; сплатити комісійну винагороду в розмірі 4 відсотки річних від суми фактичної відповідальності кредитора, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором акредитиву, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (надалі «основне зобовязання).

Сторони договору встановлюють, що зобовязання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цих договором та вказаних в р 1, 2 договору акредитиву не потребують (п. 1.3 договору поруки).

Разом з підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями договору акредитиву, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобовязаннями боржника за договором акредитиву (п. 1.4 договору поруки).

Сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань за договором акредитиву, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобовязання за договором акредитиву, нарахованих комісій та неустойки (п. 2.1 договору поруки).

Поручитель приймає на себе зобовязання, у випадку невиконання боржником зобовязань за договором акредитиву здійснити виконання зобовязань боржника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобовязань. Виконання зобовязань здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково (п. 2.2 договору поруки).

Відповідно до п. 2.3 договору поруки кредитор та боржник мають право змінювати умови договору акредитиву тільки після повідомлення поручителя та отримання його письмової згоди.

Згідно п. 4.1 договору поруки сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобовязання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя (п.4 ст559 Цивільного кодексу України).

30.10.2009 між банком та поручителем укладена додаткова угода № 1 до договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009, відповідно до якої п. 1.2 договору поруки викладений в наступній редакції: «Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязанням боржника ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року: сума акредитиву 1414950000,00 японських єн, бенефіціар Sumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC АМК-070802 від 02.08.2007; строк дії акредитиву по 30 листопада 2009 р., сплатити комісійну винагороду в розмірі 13 % річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п. 3.3 «в» договору акредитива. Комісія нараховується в дату підписання цієї додаткової угоди та розраховується за період з 03 вересня 2009 р. до дати закінчення строку дії договору акредитива, та сплачується поручителем не пізніше 30 листопада 2009р. шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №35787272 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007. При цьому банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03.09.2009 до дати підписання цієї додаткової угоди».

За період з 30 листопада 2009 року по 01 березня 2013 року між банком та поручителем укладались додаткові угоди № 2 - №39, в яких сторони змінювали п. 1.2 договору поруки.

Згідно додаткової угоди №39 від 01 березня 2013 року п. 1.2 договору поруки викладений в наступній редакції: «Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязанням боржника ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року: сума акредитиву 1414950000,00 японських єн, бенефіціар Sumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC АМК-070802 від 02.08.2007; строк дії акредитиву по 01 квітня 2013 р., сплатити комісію за обслуговування та супроводження заборгованості в розмірі 13 % річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п. 3.3 «в» договору акредитива. Комісія нараховується щомісячно до дати повного погашення заборгованості підприємства перед банком на залишок заборгованості підприємства за кредитом відповідно до п. в) 3.3 протягом всього строку користування кредитом. Комісія сплачується підприємством щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №3648825 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 304007».

У звязку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобовязань за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 позивач направив поручителю вимогу (претензію) від 03.03.2016 №140-0-0-00/8/784 про повне погашення суми заборгованості за договором про надання акредитиву № 019/01-12/453 від 19.01.2009 у десятиденний строк з дня отримання вимоги. Докази направлення на адресу відповідача 2 вимоги наявні в матеріалах справи.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Під час вирішення справи про стягнення заборгованості з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.

Норма ч.1 ст.559 ЦК України є підставою для висновку про те, що поручитель не залишається зобов`язаний в такому випадку навіть на початкових умовах.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках від 01.07.2013 Верховного Суду України, а також в Постановах Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року справа № 6-112цс12, від 23 грудня 2014 року справа № 3-196гс14, від 21 травня 2012 року справа № 6-69цс11.

У відповідності до п. 4.2 договору про надання акредитиву сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків повернення банку сум, списаних по акредитиву, передбачених п.3.4 а) даного договору підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву сторони змінили розмір пені з 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення на подвійну облікову ставку Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (п. 4.2) та встановлений новий вид відповідальності: за порушення сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (п. 4.6).

Відповідачем 2 до матеріалів справи наданий порівняльний розрахунок пені за порушення строків сплати акредитиву за період з 10.02.2015 по 09.02.2016, у відповідності до якого сума пені з розрахунку за подвійною обліковою ставкою НБУ є більшою, ніж з розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за порушення строків сплати кредиту (акредитиву) повинно бути здійснено з 02.04.2013 протягом шість місяців, здійснивши перерахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ та з розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за зазначений період, суд дійшов висновку, що обсяг відповідальності у поручителя не збільшився.

Одночасно додатковою угодою № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву доповнено розділ 4 «Відповідальність сторін» пунктом 4.6 відповідно до якого при порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення.

Тобто, додатковою угодою № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву установлена неустойка, якої не було в редакції договору про надання акредитиву від 19.01.2009.

Позивач в листі від 27.05.2016 № 140-0-0-00/8/1740 наполягає, що згідно змісту нової редакції п. 1.2, що викладена в додатковій угоді № 1 від 30.10.2009 до договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009 поручитель (Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу", м.Краматорськ) бере на себе відповідальність перед позивачем (ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ) відповідати по зобовязанням боржника (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк), які виникають з умов договору про надання акредитиву в частині повернення заборгованості за основною сумою акредитиву та комісією за обслуговування та супроводження боргу, та без нарахованої пені. Тобто, за твердженням позивача, встановлення (збільшення розміру) пені за договором акредитиву не впливає на розмір відповідальності поручителя. Відповідач 2 в доповненнях до відзиву від 09.06.2016 наполягає, що жодного документу (додаткової угоди) до договору поруки, який би свідчив, що сторони встановили обмежену відповідальність поручителя, позивачем не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже сторони в договорі можуть обмежити відповідальність поручителя, при цьому обмеження мають бути чітко встановлені в договорі, якщо подібні обмеження не зазначені в договорі поруки, поручитель відповідає у тому ж самому обсязі, що й боржник.

В п. 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань за договором акредитиву, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобовязання за договором акредитиву, нарахованих комісій та неустойки.

Сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобовязань за договором акредитиву, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України (п. 3.1 договору поруки).

У відповідності до змін в п.1.2 договору поруки згідно додаткової угоди № 1 від 30.10.2009, банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03.09.2009 до дати підписання цієї додаткової угоди, що також зазначено в п. 2.7 договору про надання акредитиву в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2009.

Суд зазначає, що в договорі поруки та в додатках до нього відсутні умови щодо часткової відповідальності поручителя (без нарахованої пені) за договором про надання акредитиву № 19/01-12/453 від 19.01.2009.

Таким чином, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобовязання за договором акредитиву, комісій та неустойки, а твердження банку, що обсяг відповідальності поручителя забезпечується частково без врахування пені спростовується умовами договору поруки та є помилковими.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що додатковою угодою № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву були внесені зміни, що призвели та можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

У відповідності до п. 2.3 договору поруки умови договору акредитиву може бути змінені тільки після повідомлення поручителя та отримання його письмової згоди,

У висновках від 01.07.2013 Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України за перше півріччя 2013 року, зокрема, зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13.

В матеріалах справи відсутні докази згоди Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м.Краматорськ на збільшення обсягу його відповідальності у звязку з встановленням додатковою угодою № 1 від 30.10.2009 до договору про надання акредитиву відповідальності за порушення строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Строк поруки - це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 559 ЦК України та правових позицій Верховного суду України дійшов висновку, що порука припинилась у звязку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, тому відмовляє в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ до відповідача 2, Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ в повному обсязі.

Інші пояснення та заперечення сторін не впливають на вирішення спору по суті та не спростовують висновків суду по цій справі.

Оскільки спір виник з вини відповідача 1, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи має бути покладена на відповідача 1, незалежно від того, що у позовній вимоги в частині стягнення пені судом відмовлено, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ до відповідачів, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк та Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Краматорськ задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20а, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн, судовий збір в розмірі 206700,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складений та підписаний 13.07.2016.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя О.О. Кучерява

Суддя Г.В. Левшина

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2016.