Постанова № 58953252, 07.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/2428/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Демінська А.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

07 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Войтюка Сергія Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайоннго суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому (далі УПФУ у м.Хмельницькому) про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши думку судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -- скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

З 06 липня 2002 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ у м.Хмельницькому та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 14 березня 2014 року позивача звільнено з органів прокуратури за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року по справі № 686/7228/15-а, УПФУ у м.Хмельницькому зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Тернопільської області № 23 від 14.10.2014 року.

На підставі вищезазначеного рішення суду, УПФУ у м.Хмельницькому 27.02.2015 року проведено перерахунок пенсії позивачу з розміру 90% заробітної плати, відповідно до довідки №23, з обмеженням її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність

16.01.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 27.02.2015 року без обмеження її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Листом від 19.01.2016 року № 26/к-12 УПФУ у м.Хмельницькому, позивачу відмовило у перерахунку пенсії з 27.02.2015 року без обмеження максимального розміру, посилаючись на те, що відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Законів України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працезданість.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» правова норма, якою встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності.

Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спірних відносин, проте вважає, що оскаржуване рішення необхідно скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року N 1789-XII (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», чинній на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону N 1789-XII, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права (пенсія призначається в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати незалежно від стажу роботи).

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, зменшено відсоток пенсії від суми місячної заробітної плати з 80 % до 70 %.

Отже, положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законами № 3668-VІ та № 1166-VII.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Так, згідно з частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50- 1 Закону № 1789-ХІІ в редакції Закону станом на жовтень 2014 року).

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Також Законом № 3668-VI до статті 50-1 Закону N 1789-XII внесено нову норму (друге речення частини п'ятнадцятої), згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (набрав чинності з 01.04.2015 року) частину 15 статті 50-1 Закону N 1789-XII, викладені в новій редакції, а саме:

"Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII (набрав чинності 16.01.2016 року) внесено зміни до Закону № 213-VIII та статтю 50-1 Закону N 1789-XII доповнено частинами наступного змісту:

"з 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Наведені положення є імперативними та встановлюють обмеження в розмірі виплачуваної особі пенсії, неконституційними не визнавались.

Зважаючи на вищезазначені правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що при перерахунку пенсії позивачу за період з 01.08.2015 року по 16.01.2016 року у відповідача не було законних підстав для застосування обмежень максимального розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, проте судом першої інстанції не враховано, що після набрання чинності Законом № 900-VIII, яким внесено зміни до статті 50-1 Закону N 1789-XII щодо максимального розміру пенсії, таке обмеження пенсії відповідачем застосовано правомірно.

Таким, чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме: щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року без обмежень максимального розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судом при вирішенні спору розподіляються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки судом апеляційної інстанції позов задоволено частково, то понесені позивачем судові витрати в сумі 275,60 грн. (551,21/2) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті пенсії в повному розмірі, без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність за період з 01.08.2015 року по 16.01.2016 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за період з 01.08.2015 року по 16.01.2016 року відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому судовий збір в сумі 275,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 липня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.