Ухвала суду № 58947618, 12.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1464/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю .

Посилається на те, що вона з 31.01.2013 року доглядала за ОСОБА_8, яка померла 30.03.2013 року. ОСОБА_8 при життя, а саме 08.02.2013 року заповіла їй свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

22.10.2013 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з 2/3 частин квартири, куди входить і 1/3 частина квартири, що належала чоловікові спадкодавця ОСОБА_9, який помер 24.01.2001 року. Інша ж 1/3 частина квартири належить відповідачці, про що свідчить приватизаційний майновий сертифікат від 28.06.1995 року.

На даний час вона продовжує проживати в даній квартирі, доглядає за нею, тобто добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується цим нерухомим майном.

З 22.10.2013 року до сьогоднішнього дня вона сплачує комунальні послуги за всю квартиру, включаючи і ту частину, яка належить відповідачці, що підтверджується відповідними документами.

ОСОБА_7 на протязі багатьох років проживає зі своєю сім'єю в Італії, з 2002 року не приїздила в Україну, жодного разу не навідувалась до квартири, ніяких дій по утриманню квартири не вчиняла. Матір відповідачки ще за свого життя неодноразово зазначала, що дочка не турбується про неї та не цікавиться її життям.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем /правонаступником/ вона є.

Враховуючи, що ОСОБА_8 була власником даної квартири з 28.06.1995 року, а в подальшому, тобто з 22.10.2013 року позивачка володіє даним нерухомим майном, тобто протягом майже 18 років, просила визнати за нею право власності на 1/3 частину вище вказаної квартири на набувальною давністю.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з»ясовані всі обставини по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.05.1993 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9Х та ОСОБА_7О.(а.с.16).

24.01.2001 року помер ОСОБА_9, а 30.03.2013 року померла ОСОБА_8

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.10.2013 року позивачці належить на праві власності 2/3 частини спірної квартири, які вона отримала в порядку спадкування ( а.с.11).

Тобто, із матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_8 протягом всього часу проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 і по день смерті знала, що 1/3 частина вказаної квартири належить на праві власності її дочці ОСОБА_7

Позивачка по даній справі з 22 жовтня 2013 року, тобто з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом /а.с. 11/ також знала, що 1/3 частина спірної квартири належить ОСОБА_7

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем /правонаступником/ вона є.

Виходячи із змісту даної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об»єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу /підстави/ у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Відповідно до роз»яснень викладених в п. 9 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п»яти років, набуває право власності на це майно /набувальна давність/, якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішення спорів, пов»язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні і вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи, що позивачка достовірно знала про те, що 1/3 частини спірної квартири на праві власності належить відповідачці та про відсутність у неї підстав для набуття права власності на вказані 1/3 частину даної квартири, оскільки вона належить іншій особі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_6 права власності на вказану 1/3 частину квартири за набувальною давністю, що відповідає положенням ст. 344 ЦК України та роз»ясненням викладеним в постанові пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає, а обставини викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :