Ухвала суду № 58913614, 07.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/72/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Черткова Н.І.

Провадження №22-ц/778/2823/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,я кий згодом уточнив.

В обґрунтування позову зазначав, що 02.07.2009 року на підставі наказу №34ОК він був прийнятий на посаду керівника шахматного гуртка в Бердянському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, згідно наказу.

Наказом № 75вк-1 від 31.12 2014 року його переведено на посаду складальника виробів

01 грудня 2015 року він був звільнений з підприємства у зв'язку зі скороченням штату на підставі наказу №80-вк.

Скорочення штату відбулося на підставі наказу №22-П від 11.08.2015 року.

Вважає, своє звільнення незаконним з наступних підстав.

Так, профспілковий комітет Бердянського УПП УТОС згоду на його звільнення з Бердянського Учбово-виробничого підприємства не надавав. Також йому не пропонувалася інша робота, хоча на підприємстві були інші посади.

Наказ про скорочення штату було видано 11.08.2015 року, а по штатному розкладу від 19.11.2015 року є посади складників виробів, тобто скорочення не відбулося, а його було звільнено з посади лише з власної ініціативи директора.

Вказував, що наказ про скорочення штату, повинен бути винесений на підставі рекомендації профспілкової організації та засновника підприємства, однак директор проігнорував те, що профспілкова організація проти скорочення штату. Згоди на скорочення штату від засновника підприємства також не було.

Зазначав, що за час вимушеного прогулу він втратив середній заробіток у розмірі 883,15 грн.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати незаконними та скасувати наказ №22-П від 11.08.2015 року та наказ №80-вк від 01.12.2015 року; поновити його на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих; стягнути з Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької від 26 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №22-П від 11.08.2015 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 80-вк від 01.12.2015 року «Про звільнення ОСОБА_3» за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату)

Поновлено ОСОБА_3 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих.

Стягнуто з Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2015 року по 25.04.2016 року у розмірі 7070,58 грн.

Стягнуто з Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих на користь держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду керівника шахматного гуртка в Бердянському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, згідно наказу № 34 ОК від 02.07.2009 року, що підтверджується записом № 9 у його трудовій книжці.

Згідно наказу № 75вк-1 від 31.12.2014 року, що підтверджується записом в трудовій книжці позивач був переведений на посаду складальника виробів в Бердянському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих.

Згідно наказу № 80-к від 01.12.2015 року позивач ОСОБА_3 був звільнений з підприємства у зв»язку зі скороченням штату на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України, що підтверджується записом у його трудовій книжці № 12 .

Позивач ОСОБА_3, є інвалідом 1 групи по зору і членом Українського товариства сліпих (УТОС), яка об»єднує інвалідів 1,2 групи по зору.

Згідно Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» підприємства, які використають найману працю, зобов»язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інваділів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для інвалідів умови праці, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статуту Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих зафіксовано, що підприємство створене Центральним правлінням Українського товариства сліпих для працевлаштування інвалідів 1 та 2 групи .

Відповідно до ст. 50 КзПП України та Статуту підприємства керівник зобов»язаний забезпечити працівників інвалідів по зору 1 і 2 групи, роботою з нормальною тривалістю робочого часу, встановленому у колективному договорі, але не більше 40 годин на тиждень. Поряд з цим, ст. 56 КзПП України, за угодою між працівником і роботодавцем, або за рекомендацією МСЕК, може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Згідно з наказом №22-П від 11.08.2015 року були скорочені посади складальників виробів 3 одиниці у зв»язку зі зменшенням обсягів виробництва, погіршенням фінансового стану, відсутністю обігових коштів та відсутністю роботи, всі ці посади займали інваліди, в тому числі і ОСОБА_3

Відповідно до листа від 30.09.2015 року № 200 «Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення» повідомлено директора відповідача, що подання на звільнення профорганізатора Первинної профорганізації УВП УТОС, інваліда по зору 1 групи ОСОБА_3, з ініціативи власника та керівництва підприємства не відповідає вимогам ст. 43, 49-2 КзПП України щодо його правової обгрунтованості (відсутні будь-які документи, які б доводили правомірність дій адміністрації УВП УТОС) і у зв»язку з цим, Запорізька облорганізація профспілки працівників ЖКГ, МП, ПОН не дала згоди на звільнення ОСОБА_3

Також встановлено, що голова первинної профспілкової організації Бердянського навчально-виробничого підприємства Українського товариства сліпих ОСОБА_3 не дав згоду на скорочення посад складальника виробів з тих підстав, що УТОС є учбово-виробничим підприємством з функцією трудової реабілітації інвалідів по зору 1 і 2 групи, що було покладено в принципи та задачі, при створенні, як системи УТОС в цілому, так і підприємства, що відображено в його Уставі.

УТОС є єдиним підприємством в місті,на якому інваліди по зору можуть реалізувати свої цивільні права, саме право на працю, закріплене в Конституції України.

Сам факт скорочення звільнення інвалідів 1 групи по зору з ініціативи адміністрації порушує ст. 17 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до ст. 43 КзПП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Отже при звільненні позивача не були дотримані вимоги ст.43 КзПП України.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд дійшов до правильного висновку , що наказ про скорочення штатів № 80 вк від 11.08.2015 року та наказ № 22-п від 01.12.2015 року про звільнення ОСОБА_3 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до до п.1 ст. 40 КзПП України власником може бути розірвано трудовий договір, укладений на невизначений строк у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Наказ про скорочення штату був виданий 11.08.2015 року, відповідно ж до штатного розкладу від 19.11.2015 року, там є посади складальників виробів, тобто скорочення штату не підтверджено документально.

Крім того, наказ про скорочення штату, повинен був винесений на підставі рекомендації профспілковою організацією та засновником підприємства, однак директор це проігнорував.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу та тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до даних, наданих Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Бердянське УВП УТОС в період з 11.08.2015 року по 15.02.2016 року прийняло на роботу 15 осіб на різні посади, що також свідчить про те, що скорочення штатів, а саме посад, які займали інваліди 1 групи не є доцільним та обгрнутованим.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( далі Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітної плати працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної иіщи за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику нараховується загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множенням середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. ( абзац 2 п. 8 Порядку).

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП є підставою для відповідальності, передбаченою ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати работадавець не звільняється від такої відповідальності.

У відповідності до пункту 2 і 4 частини 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно - звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно ч. 2ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно проведеного, з урахуванням вимог постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середній заробіток за час вимушеного прогулу» з 02.12.2015 року по 25.04.2016 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7070,58 гривень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апеляційної скарги на п.7 с.43 КзПП України, що рішення профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 є не обґрунтованою не заслуговує на увагу, оскільки у відмові про надання згоди на звільнення є посилання на норми КзПП України, також на Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому вважати відмову необґрунтованою немає підстав.

Одномісячний строк , передбачений ст. 233 КзПП України для звернення до суду не пропущений оскільки на підтвердження цього надано наказ про звільнення згідно як у графі ознайомлення працівника, підпис позивача відсутній. Будь яких доказів про відмову у ознайомлені з наказом відповідачем не надано.

Таким чином вказані та інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької від 26 квітня 2016 рокупо цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: