Рішення № 5890995, 01.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2009 р. Справа № 61/11-09

вх. № 363/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Гаврильєв О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 10.07.2008 р.;

відповідач - не зявився;

розглянувши справу за позовом приватного підприємства "Абсолют АВ", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Липковатівка, Нововодолазький район, Харківська область

про стягнення 9814,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Абсолют АВ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 8593,58 грн. та загальноексплуатаційних витрат в розмірі 1220,53 грн., що утворилась внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань, передбачених договором суборенди нежитлового приміщення № 02/2103 від 21.03.2007р. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати з послуг адвоката в сумі 2000 грн.

Присутній в судовому засіданні 01.04.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 01.04.2009 р. не зявився про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача були ним отримані, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою про вручення. Своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні відповідач не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

04 вересня 2006 р. між Нововодолазьким селищним головою Ротач С.О. та ПП „Абсолют АВ” було укладено договір майнового найму приміщення № 22, за яким майно згідно з описом, передається наймодавцем наймачу відповідно до акту прийому-передачі майна (а.с.10).

Відповідно до п. 2.2.7. договору позивач має право передавати майно в піднайом третім особам без згоди наймодавця.

Згідно п. 3.1. та п. 3.2. договору строк дії договору встановлюється до 01 вересня 2007 р. В разі продовження користування майном після закінчення строку дії чинного договору при відсутності заперечень з боку наймодавця цей договір вважається поновленим на невизначений строк.

21 березня 2007 р. між приватним підприємством "Абсолют АВ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 02/2103, за яким позивач передає відповідачу у тимчасове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху, чотирьох поверхового будинку, загальною площею 28,6 м2. Нежитлове приміщення, яке передається в оренду розташоване за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 1 (а.с.13).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2.2. договору суборенди відповідач вступає в строкове платне користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього договору суборенди та акта приймання-передачі.

Згідно з п. 2.3. договору суборенди з моменту підписання акту приймання-передачі відповідач зобовязується фактично зайняти нежитлове приміщення та використовувати його згідно мети, визначеної цим договором. Дата підписання договору суборенди та дата підписання акту приймання-передачі можуть відрізнятися.

Так на підставі вищевикладеного 03 квітня 2007 р. між позивачем та відповідачем було складено акт прийому-передачі № 02/2103/1 по договору суборенди нежитлового приміщення, за яким відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення 2-го поверху, чотирьох поверхового будинку, загальною площею 28,6 м2. розташованого за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 1, на другому поверсі, кімната 210, 211 (а.с.17).

Відповідно до п. 3.1. договору суборенди відповідач зобовязується щомісячно виплачувати позивачу орендну плату з дня підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення в суборенду в сумі визначену договором.

Згідно з п. 3.1.5. договору суборенди оренда ставка відповідна оренда ставка за 1 м2 загальної площі приміщень на місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору суборенди орендна ставка на протязі строку дії договору становить 35,35 грн. за 1 м2 загальної площі приміщень на місяць.

Згідно з п. 3.2.1. договору суборенди загальна площа приміщень за даним договором складає 28,6 м2.

Відповідно до п. 3.2.2. договору суборенди оренда плата складає 1011,00 грн.

Згідно з п. 3.4. договору суборенди орендна плата за договором суборенди за наступний місяць сплачується відповідачем в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно рахунку.

Відповідно до п. 3.5. договору суборенди відповідач зобовязується щомісячно відшкодовувати позивачу витрати на перераховані у п. 3.5.1. договору комунальні послуги спожиті відповідачем при користуванні приміщенням, та які підлягають сплаті позивачем відповідним підприємствам, та витрати по платі за землю. Зазначені витрати визначаються та оплачуються наступним чином:

3.5.1. витрати на опалення, газопостачання, вивіз побутових відходів, каналізацію, водопостачання, водовідведення, постачання електроенергії, відшкодовуються відповідачем протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача.

3.5.2. сума витрат, які повинні бути здійснені позивачем при оплаті зазначених у пункті 3.5.1. комунальних послуг, підлягає відшкодуванню відповідачем згідно до рахунків.

3.5.3. вартість комунальних послуг розраховується за тарифами підприємств, що надають ці послуги.

Відповідно до п. 12.1. договору суборенди договір укладено строком до 01.04.2009 р.

Згідно з п. 12.5. договору суборенди договір вважається розірваним у випадку порушення відповідачем строку сплати платежу, зазначеного у п. 3.2., 3.3. договору суборенди, понад 30 календарних днів, за умови письмового повідомлення позивачем про це відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням, в якому повідомлялось, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати за договором, яку було запропоновано погасити у 3-х денний термін. Та попереджено, що в разі не сплати заборгованості договір буде розірвано в односторонньому порядку. Це повідомлення було вручено відповідачу 13.02.2008 р. (а.с.30).

16 вересня 2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі № 6 по договору суборенди нежитлового приміщення, за яким відповідач передав позивачу нежитлове приміщення 2-го поверху, чотирьох поверхового будинку, загальною площею 28,6 м2. розташованого за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 1, на другому поверсі, кімната 210, 211 (а.с.20).

Таким чином, станом на 17 вересня 2008 року договір суборенди нежитлового приміщення № 02/2103 від 21 березня 2007 р. вважається таким, що припинив свою дію.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобовязання згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 02/2103 від 21 березня 2007 р. виконав належним чином, але відповідач свої зобовязання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами, наданими позивачем, підтверджується сума заборгованості відповідача у розмірі 8593,58 грн. зі сплати суборенд них платежів.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором суборенди нежитлового приміщення № 02/2103 від 21 березня 2007 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1220,53 грн. загальноексплуатаційних витрат, які передбачені договором суборенди.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позивач не надав суду документи, які б підтверджували факт отримання відповідачем рахунків, як це передбачено п.3.5. договору суборенди, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по загальноексплуатаційним витратам в розмірі 1220,53 грн. передчасно заявленою, необґрунтованою, не доведеною матеріалами справи, та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ПП „Абсолют АВ” про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на адвоката, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

З урахуванням того, що ПП „Абсолют АВ” в обґрунтування вказаної позовної вимоги надано угоду з адвокатом від 20 липня 2008 р, з якої вбачається, що адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 1033 від 12.07.2002 р. (а.с. 31), здійснює правову допомогу позивачу шляхом надання юридичних послуг, а також з урахуванням оплати, здійсненої ПП „Абсолют АВ” відповідно до квитанції № 97 від 30 липня 2008 р. на суму 900,00 грн. та № 105 від 04 березня 2009 р. на суму 700,00 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог. А саме в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПП „Абсолют АВ” підлягає задоволенню сума витрат на адвоката у розмірі 1600,00 грн, в частині стягнення 400,00 грн. слід відмовити, як недоведеної.

На підставі наведеного вище, суд вважає позовні вимоги ПП „Абсолют АВ” до ФОП ОСОБА_3 такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 8593,58 грн. суборендної плати, 1600,00 грн. витрат на адвоката. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 612, 627, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Абсолют АВ” (61001, м. Харків, вул. Державинська, 2, к. 4 р/р 26003013922980 в ФБ „Фінанси та кредит” ТОВ в Харківській області, МФО 350697, код ЄДРПОУ 32133620) 8593,59 грн. суборендної плати, 1600,00 грн. витрат з послуг адвоката, 89,31 грн. державного мита та 103,32 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині задоволення позову щодо стягнення 1220,53 грн. загальноексплуатаційних витрат та 400,00 грн. з послуг адвоката відмовити.

Повний текст рішення підписано 06 квітня 2009 року

Суддя Рильова В.В.