Ухвала суду № 58878495, 11.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7904/15-ц 11.07.2016 11.07.2016 11.07.2016

Справа № 489/7904/15-ц

Провадження № 22-ц/784/1365/16 Суддя першої інстанції - Губницький Д.Г.

Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Бондаренко Т.З.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначав, що його двоюрідний брат - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Він та тітка померлого - ОСОБА_4 прийняли спадщину як спадкоємці третьої черги. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не має можливості через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, якій відповідачка в добровільному порядку відмовляється надати для оформлення спадщини в нотаріальній конторі.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за собою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом у третю чергу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою того ж суду від 23 травня 2016 року в резолютивній частині рішення виправлено описку в написанні прізвища позивача з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на те, що вказане рішення є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та таке встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.6).

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності від 28 січня 2008 року, виданого управлянням використання та розвитку комунальної власності міської ради та свідоцтва про право на спадщину від 18 березня 2011 року, виданого Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою (а.с. 93-94).

З копії спадкової справи, заведеної Другою Миколаївською державної нотаріальною конторою Миколаївської області щодо майна ОСОБА_5 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті померлого звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.48 та зворт. а.с.48).

Відповідно до ч.1 ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Статтею 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення й згідно норм зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця, прабаба, прадід спадкодавця, племінники спадкодавця і двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2012 року встановлено факт, що ОСОБА_4 є тіткою ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2012 року встановлено, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7, яка померла 22 березня 2003 року, приходяться один одному рідними племінником і тіткою відповідно (а.с. 8).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_5, як двоюрідний брат за правом представлення у третю чергу за законом після смерті матері ОСОБА_7, а відповідачка є спадкоємцем третьої черги як тітка померлого (а.с. 70-72).

За таких обставин, сторони у справі після смерті ОСОБА_5 є спадкоємцями за законом третьої черги.

Постановою державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину законом на спадкову частку квартири (а.с.9).

Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» передбачені обов'язки нотаріуса, зокрема, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

За положеннями статей 34 та 66 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (надалі - Порядок) передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно п.4.15. глави 10 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

З матеріалів справи видно, що вимогу державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 24 листопада 2015 року щодо надання оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру, ОСОБА_4 в добровільному порядку не виконала (а.с.73).

Крім того, на вимогу державного нотаріуса про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 11 грудня 2015 року, управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради відмовило з посилання про відсутність підстав, оскільки співвласники квартири є померлими (а.с.85)..

В роз'ясненнях, що містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особо може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлене свідчить про те, що іншої можливості, окрім, як у судовий спосіб захистити свої спадкові права позивач не має.

З урахуванням встановлених обставин та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання права власності за позивачем на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та обґрунтовано задовольнив позов.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка має право на квартиру в цілому через те, що сплачує комунальні послуги та доглядає за квартирою, на висновки суду щодо визнання за позивачем права власності на 1\2 частину квартири не впливають, оскільки частки у спадкоємців за законом є рівними. Крім того, вказані обставини не є предметом розгляду в даній справі.

Доводи про відсутність належних доказів щодо права власності спадкодавця на квартиру, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями правовстановлюючих документів та інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання на пропуск строку позовної давності, після смерті спадкодавця з ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними, оскільки з цього часу позивачем здійснювалися заходи щодо встановлення факту родинних відносин з померлим, а крім того, відповідачка неодноразово обіцяла надати оригінали правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права то апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: