Ухвала суду № 58877254, 22.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3615/16 Справа № 175/3030/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Романюк М.М., Котушенко С.П.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 23.08.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1276-Н, згідно якого ОСОБА_4, було надано кредит в сумі 77000,00 дол. США з остаточним терміном повернення до 20.08.2032 року, зі сплатою річних 12,49%. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання кредитного договору позичальником ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість перед банком, яка станом на 23.12.2014 року складає 56709,65 дол. США та 67212,08 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 35150,91 дол. США, заборгованість за відсотками - 23558,74 дол. США, пеня - 67212,08 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь вказану заборгованість у вказаному розмірі.

Із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» звернулась ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що банком порушено шестимісячний строку звернення з вимогою до поручителя, оскільки боржником останній платіж за даним кредитним договором було здійснено 06.08.2013 року. Тому просила визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором 8/2007/840-К/1276-Н від 23.08.2007 року у розмірі 61001,14 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року складає 955382,34 грн., яка складається з 33150,91 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року складає 519 200,04 грн., - заборгованості за тілом кредиту, 23558,74 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року складає 368970,22 грн., - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 4291,49 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року складає 67 212,08 грн., - заборгованість по пені. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1827,00 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою і в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просить у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, а позов банку до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості залишити без задоволення, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом всі учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Так, відповідач ОСОБА_4 судову повістку отримала 04.06.2016 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с. 200); будь-які заяви щодо розгляду справи від ОСОБА_4 до апеляційного суду не надходили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 23 серпня 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1276-Н, згідно умов якого ОСОБА_4, отримала кредит в сумі 77000,00 доларів США зі сплатою 12,49 % річних (а.с. 108).

Пунктом 1.4 зазначеного вище договору передбачено остаточний термін повернення кредиту - до 20.08.2032 року.

Відповідно до п. 4.3.3. даного кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених умовами договору.

Згідно п. 5.1, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеним умовами договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, передбачений умовами договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором № 8/2007/840-К/1276-Н від 23.08.2007 року, банком був укладений договір поруки №1 від 23.08.2007 року з ОСОБА_2, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із зазначеного вище кредитного договору (а.с.12).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Зокрема, поручитель зобов»язався повернути кредит у сумі 77000,0 дол. США до 20.08.2032 року, сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 12,49% річних та можливі штрафні санкції.

На підтвердження належного виконання банком умов кредитного договору суду надано копію заяви на видачу готівки №727 від 23.08.2007 року (а.с.11).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, станом на 23.12.2014 року, банком нарахована заборгованість на загальну суму 61001,14 доларів США., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року дорівнює 955382,34 грн., яка складається з наступного: 33150,91 доларів США - заборгованості за кредитом, 23558,74 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 67212,08 грн. - заборгованості по сплаті пені. Наявність та розмір вказаної заборгованості підтверджуються наданими банком розрахунками боргу на аркушах справи 13, 98 - 99 та випискою з особового рахунку (а.с. 100 - 185).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором 8/2007/840-К/1276-Н від 23.08.2007 року у розмірі 61001,14 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2014 року складає 955382,34 грн., а саме: 33150,91 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 23558,74 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 67212,08 грн. - заборгованість по пені.

Також районний суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою, оскільки строк пред'явлення вимоги до поручителя в даному випадку не пропущений, адже кінцевим строком виконання основного зобов'язання є 20.08.2032 рік.

Колегія зауважує, що у пункті 1.1 договору поруки, зокрема, передбачено, що поручитель зобов»язався повернути кредитні кошти у сумі 77000,0 дол. США саме до 20.08.2032 року.

Отже, звернувшись до суду з даним позовом у липні 2015 року, ПАТ КБ «Надра» не пропустило шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що початком перебігу шестимісячного строку для звернення банку до поручителя ОСОБА_2 необхідно вважати дату останнього платежу по кредиту 06.08.2013 року - не може бути прийняте до уваги, адже це суперечить ч. 4 ст. 559 ЦК України та змісту наведеного вище пункту 1.1 договору поруки, а також умовам кредитного договору.

Колегія звертає увагу, що, до пред»явлення даного позову, банком не направлялась відповідачам письмова вимога про дострокове повернення всього тіла кредиту і наявної заборгованості, що визнано в судовому засіданні представниками банку та апелянта, що стверджується журналом та звукозаписом процесу.

Крім того, матеріали справи, зокрема зустрічна позовна заява, не містять вимоги про застосування позовної давності; згідно журналів та звукозаписів судових засідань місцевого суду, про застосування позовної давності не заявлялось.

Колегія звертає увагу, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року в апеляційному порядку оскаржене лише в частині задоволення позовних вимог до поручителя та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, тому суд апеляційної інстанції розглядає данусправу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на положення ст. ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді