Ухвала суду № 58861232, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1350/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурія О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 15.07.2015 року по 01.03.2016 року, відповідно до ст.81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014р. № 1697-VII; стягнути з прокуратури Одеської області на її користь недоплачену заробітну плату відповідно до положень визначених ч.3 ст. 81 Закону № 1697-VII: за липень 2015 року 19250,20 грн., за серпень 2015 року 37389,29 грн., за вересень 2015 року 42990,07 грн., за жовтень 2005 року 22462,36 грн., за листопад 2015 року 54324,74 грн., за грудень 2015 року 57856,52 грн., за січень 2016 року 42697,20 грн., за лютий 2016 року 53448,80 грн., а всього 330 462,18 грн.; зобовязати прокуратуру Одеської області нараховувати та виплачувати надалі на користь позивачки заробітну плату відповідно до вимог ст.81 Закону№ 1697-VII, починаючи з 01.03.2016 року, до внесення відповідних змін в законодавство.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначила, що відповідно до ч. 3, ст. 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат, однак зазначений оклад їй неправомірно не виплачується.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи що встановлена ч.3 ст.81 Закону № 1697-VII заробітна плата має здійснюватися за рахунок Державного бюджету України (ч.9 ст.81 Закону № 1697-VII). Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", норми і положення ч.2 ст.33, ст.81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Пунктами 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на отримання органів прокуратури. Враховуючи, що прокуратура Одеської області без правового врегулювання Кабміном України та фінансової можливості Державного бюджету самостійно здійснювати перерахунок зарплати та виплачувати її у вищому розмірі, представник відповідача просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Наказом прокурора Одеської області №525 від 13.05.2008 року позивача призначено на посаду прокурора з 20.05.2008 року в органи прокуратури. Наказом №3460к від 15.12.2015 року позивача призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №4.

Позивач, на протязі дії Закону №1697-VII, замість визначеної ним заробітної плати, отримувала оклад у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація положень Закону України «Про прокуратуру», в частині оплати праці, є неможливою без внесення відповідних змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року, однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року.

Згідно п. 1-1 «Перехідних положень» цього Закону, до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

З наведеного вбачається, що оклад позивача, згідно Закону №1697-VII, з липня 2015 року повинен становити 10 мінімальних заробітних плат, а з 1 січня 2016 року 11 мінімальних заробітних плат відповідно.

Відповідно до ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяг витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до ч.9 ст.89 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону України Про прокуратуру).

Відповідно до норм ч.1 ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Судова колегія зазначає, що Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю останній є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Абзацами другим та третім пункту 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28.12.2014р. встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Голос України, 25.10.2014, № 206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування. Також п.11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено, що норми і положення ч.2 ст.33, ст.81 Закону №1697-VII застосовуються у порядках та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про державний бюджет України на 2016 рік», як спеціальні Закони, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 р., визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом приорітету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Так, Законом України № 79-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 р., розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Закон №1697-VII прийнято 14.10.2014 р. в той час, як Закон України Про державний бюджет України на 2015 рік прийнято 28.12.2014 р., а Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» прийнято 25.12.2015 року тобто пізніше. Відтак, саме положення Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік слід застосовувати в даному випадку, щодо застосування норм і положень ст. 81 Закону №1697-VII у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто зі збільшенням видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Крім того, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ері проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини в значній мірі залежить від положення в державах, особливо фінансового.

Враховуючи, що фінансові можливості держави затвердженні, зокрема в законах про бюджет на відповідний рік, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що реалізація Закону № 1697-VII неможлива без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 від 31.05.2012 року та Законів про Державний бюджет.

Згідно пояснень відповідача з липня 2015 по лютий 2016 рок позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, згідно з постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 від 31.05.2012 року, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763 та згідно з Державним бюджетом України за 2015 та 2016 рік відповідно.

Доводи апелянта, що відповідно до ч.1 ст.81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визнаватися іншими нормативно-правовими актами судова колегія вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки частиною 9 ст.81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що норми і положення ст.81 Закону мають застосовуватися у порядку та розмірах, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:А.В.Крусян