Постанова № 58861231, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3224/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005821702 від 21.10.2014 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитором. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про навність підстав для її задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 21 липня 2008 року укладено кредитний договір № 259-023/ФКВ-08 про надання позичальнику суми коштів у розмірі 125000 дол. США.

На підставі рішення Кредитного комітету АТ "Дельта Банк" № 104/69 від 29.11.2012 р. позивачу анульовано частину боргу у сумі 1 027 462, 00 грн.

У період з 07.10.2014 р. по 13.10.2014 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитом за період з 01.01.2013 п. по 31.12.2013 р., яка оформлена актом від 13.10.2014 р. № 1116/21-03-17-02/НОМЕР_1.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.10.2014 р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 210157,40 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 167989,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42167,48 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що анульована сума боргу є доходом позивача, отримана як додаткове благо, тому останньому необхідно сплатити податок з загальної суми цього доходу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими, а доводи апеляційної скарги обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що під час перевірки та складання акта перевірки взагалі не досліджувалося питання про розмір складових боргу заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, такі відомості взагалі відсутні у акті перевірки, а тому податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Таким чином визначальним для вирішення питання правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення є встановлення бази оподаткування, а саме суми отриманого позивачем додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу.

Однак судом першої інстанції не було досліджено, яку саме суму апелянтом було повернуто банку на момент прийняття рішення Кредитного комітету АТ "Дельта Банк" № 104/69 від 29.11.2012 р. про анулювання частини боргу та з яких складових ця сума утворилася.

Крім того акт перевірки від 13.10.2014 року №1116/21-03-17-02/НОМЕР_1 не містить даних які б свідчили про те, що сума боргу платника податку анульована кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення позовної давності.

Оскільки зазначене питання не було досліджено а ні ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, а ні судом першої інстанції під час розгляду справи, судовою колегією суду апеляційної інстанції було зроблено запит до АТ «Дельта Банк» для повного та всебічного з?ясування цих обставин, які мають суттєве значення по цій справі.

АТ «Дельта Банк» направив до суду відповідь на запит (вхідн.№6217 від 26.04.2016.) з якої вбачається, що 30.06.2010 року право вимоги за Кредитним договором № 259-023/ФКВ-08 від 21.07.2008 року було відступлене ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк» відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 30.06.2010 року.

При цьому банк повідомив суд у цьому листі, що 29 березня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк" було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 259-023/ФКВ-08 від 21.07.2008 року, відповідно до якого було анульовано (прощено) частину заборгованості за Кредитним договором № 259-023/ФКВ-08 від 21.07.2008 року у розмірі 1004368,89 грн., з яких:

- 120424.00 дол. США (що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 29.03.2013 року становило 978143.94 грн.) сума тіла кредиту;

- 3228.68 дол. США (що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становило станом на 29.03.2013 року 26224.95 грн.) - сума нарахованих процентів (арк.спр.163).

Зазначена інформація відрізняється від умов Додаткової угоди, яка була виконана сторонами угоди, а саме як вбачається з тексту Додаткового договору № 1 від 29.03.2013 року до Кредитного договору № 259-023/ФКВ-08 від 21.07.2008 року, який було надано апелянтом (арк.спр.165), відповідно до п.1 сторони домовились змінити валюту виконання зобовязання за Договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту за Договором, розмір якої станом на дату укладання цього Додаткового договору складає 178335,71 (сто сімдесят вісім тисяч триста тридцять пять) доларів США 71 цент, з доларів США на гривні.

Згідно п.2 Додаткового договору №1 сторони домовились викласти пункт 1.1 Розділу 1. Договору в наступній редакції: « 1.1 Сума Кредиту (основного боргу) 421068,44 (чотириста двадцять одна тисяча шістдесят вісім) гривень 44 копійки.».

Також згідно п.5 Додаткового договору №1 як наслідок перерахунку боргу на умовах, зазначених в п.1 Додаткового договору, Кредитор здійснює прощення боргу Позичальника за Договором на суму 1 027 462 грн. (один мільйон двадцять сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн.. 00 коп., який складається з:

- 76 227,15 грн. сума основного боргу;

- 678 025,34 грн. нараховані проценти за користування кредиту;

- 189 350,24 грн. сума нарахованих штрафних санкції, у відповідності до ст..605 Цивільного кодексу України .

29.03.2013 року ОСОБА_1 було сплачено згідно п.2 додаткового договору 421070.40 грн. основного боргу, які були направлені на погашення заборгованості по кредиту.

Однак ні позивачем, ні представником ДПІ не надано суду відомості про те, яку суму починаючи з моменту укладання договору, а саме 2008 року сплатив позивач ТОВ "Український промисловий банк" та АТ "Дельта Банк". В процесі проведення перевірки ДПІ необхідно було встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. Крім того, як в акті перевірки, так і в матеріалах справи відсутній розрахунок штрафних санкцій за наслідками донарахувань податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити відомості про розмір коштів, які сплатив позивач банку з урахуванням таких складових як тіло кредиту, відсотки, пеня та штрафні санкції, а тому на думку судової колегії податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, згідно з нормами ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Анульована (прощена) позивачу банком пеня та проценти, нараховані протягом певного часу дії договору, не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст. 164 ПК України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором. А від так, відповідач помилково відносить до додаткових благ і прощені банком позичальнику пеню та проценти за користування коштами за кредитним договором. Суд звертає увагу, що в даному випадку законодавець має на увазі оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, яке повинно бути реальним, тобто, таким, яке можливо використати при реалізації прав, свобод та обов"язків.

Крім того, як вже заначалося вище, відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Прощені позивачу пеня та відсотки не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то проценти, неустойка (в т.ч. пеня) ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного, вбачається, що проценти, нараховані за користування кредитом та пеня (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків, який виступає боржником у даних правовідносинах, в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідачем, як органом владних повноважень не доведено, що ОСОБА_1 було отримано оподатковуваний дохід в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України, не визначено з яких складових ця сума складається, при цьому акт перевірки від 13.10.2014 року №1116/21-03-17-02/НОМЕР_1 не містить даних які б свідчили про те, що сума боргу платника податку анульована кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення позовної давності, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено неповне з?ясування обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005821702 від 21.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області /73008, м.Херсон, вул..І.Кулика, 143 а, код ЄДРПОУ 39473382/ на користь ОСОБА_1 /73000, м. Херсон, вул.3 Придністровська, 54, ідентифікаційний код 2487114999/ судові витрати повязані зі сплатою судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги у сумі 4413 грн. 29 коп. /чотири тисячі чотириста тринадцять гривень двадцять девять копійок/.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2016 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик