Ухвала суду № 58853742, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1318/16 Справа № 204/2243/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Джерелейко О.Є., Коваленко Н.В.

за участю:

секретаря Лісіна С.В.

прокурора Постаренко Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засудженого за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбуття основного призначеного покарання у вигляді обмеження волі, якщо засуджений протягом одного року іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобовязано ОСОБА_2, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави вартість проведення судової автотехнічної експертизи № 70/27-116 від 29.12.2015 р., у розмірі 613 гривень 80 копійок.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

01 грудня 2015 року, близько 22 години 20 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Тітова в напрямку вул. Суворова в м. Дніпропетровську, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину з права наліво відносно його руху, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного обїзду не прийняв, і в районі перехрестя з вул. Янгеля скоїв наїзд на ОСОБА_3

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 5831е від 30.12.2015 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоровя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п. 12.3 При виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди; невиконання якого перебуває в причинному звязку з наслідками, що наступили.

В апеляційній скарзі:

-обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження відносно нього закрити. Зазначає, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, згідно розписки від потерпілої, відшкодував їй повністю шкоду, з потерпілою примирився, жодних претензій вона до нього не має.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, пояснення обвинуваченого, який просив вирок суду скасувати, провадження відносно нього закрити, пояснення потерпілої, яка просила задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, в межах поданої скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та обґрунтованості предявленого цивільного позову, які обвинуваченим не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої ст.349 КК докази не досліджувалися, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходив з того, що було встановлено вироком районного суду.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі про скасування рішення суду та закриття кримінального провадження, необґрунтованими та безпідставними.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження і в скарзі не заперечуються. Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України обвинуваченим також не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у скарзі обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, свою вину визнав повністю, відшкодував завдану потерпілій шкоду, характеризується задовільно, що суд відніс до помякшуючих обставин. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Одним із доводів обвинуваченого про закриття кримінального провадження відносно нього є той факт, що в матеріалах справи є розписка потерпілої, з якої вбачається, що він повністю відшкодував їй заподіяну шкоду та збитки. Даючи показання у суді першої інстанції, потерпіла підтвердила, що примирилась з ним та жодних претензій до нього не має. Крім того, в суді першої інстанції, потерпіла двічі усно заявляла клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, у звязку з примиренням з потерпілою, але суд відмовив їй в задоволенні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Так, дійсно однією з підстав звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до ст.46 КК України є примирення з потерпілим за умови, що особа вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів та відшкодувала завдані збитки. Примирення винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором та з яких мотивів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та згідно з звукозаписом судового засідання, потерпіла ОСОБА_3 заявляла усно клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, обґрунтувавши це відшкодуванням їй завданої шкоди та відсутність з її боку претензій до обвинуваченого, вказавши, що вони з ним примирилися. Будь-яких письмових заяв про закриття провадження у звязку з примиренням, від потерпілої не надходило ні на досудовому слідстві ні під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Ухвалою суду від 26 квітня 2016 року було відмовлено потерпілій ОСОБА_3 в задоволенні її вищевказаного клопотання, посилаючись на те, що потерпіла розуміє факт примирення тільки як відшкодування завданої шкоди. А необхідність відшкодування завданої шкоди потерпілій, у звязку із скоєнням кримінального правопорушення - це є прямим обовязком обвинуваченого, з чим колегія суддів повністю погоджується. Будь-які інші докази про факт беззаперечного примирення обвинуваченого та потерпілої відсутні.

Особливістю передбаченого ст. 46 КК України звільнення від кримінальної відповідальності є те, що для його застосування вимагається не лише позитивна посткримінальна поведінка винного, а й добровільне волевиявлення потерпілого. Якщо заподіяна злочином шкода повністю відшкодована, проте примирення потерпілого з винним не відбулося, останній не може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

Під примиренням розуміється добровільна відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин (у тому разі, коли справу ще не порушено), або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу. Факт примирення потребує відповідного процесуального закріплення у матеріалах справи.

Враховуючи всі ці обставини суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК країни, обґрунтовано врахував усі помякшуючі покарання та правильно призначив покарання, із застосуванням ст.75 КК України.

Перевіркою матеріалів провадження, апеляційним судом з огляду на доводи апеляційної скарги також не встановлено підстав для застосування ст.46 КК України щодо ОСОБА_2

При перевірці матеріалів кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування з підстав, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: