Рішення № 58837599, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23961/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Осаулов А.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7216/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 74/061006 від 06 жовтня 2006 року, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 50 990,87 доларів США, заборгованість по відсоткам - 3 601, 22 долари США, пеню по процентам - 394,88 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 9 274,81 грн.), пеню по тілу кредиту - 229,04 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 5 379,62 грн.), а всього стягнуто 54 592,09 доларів США та 14 654,43 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 грн..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та за відсутності належної оцінки наявних у справі доказів. Поза увагою суду залишилося те, що за час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково здійснювала погашення заборгованості, та представником позивача було визнано, що подані до суду розрахунки не були відкориговані на сплачені суми, а тому не відповідають дійсності. Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» не було повідомлено суду також про те, що відповідач зверталася до позивача з заявою про перерахунок та реструктуризацію боргу у зв'язку з значним погіршенням фінансово - економічного становища в Україні, істотного зростання курсу валют по відношенню до національної грошової одиниці, та погіршенням матеріального становища відповідача безпосередньо. Послався також на те, що судовий розгляд проводився за відсутності ОСОБА_3 та інших відповідачів по справі у зв'язку з їх неналежним повідомленням про дату та час призначення судового засідання, що позбавило її можливості доводити перед судом обставини, якими вона обґрунтовує свої заперечення, тобто, реалізувати право на захист. В ході розгляду справи не було дотримано передбаченого процесуальним законодавством порядку встановлення факту належного повідомлення ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення їй направлених по пошті судових повісток.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» Шиленко Олексій Анатолійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 74/061006.

Відповідно до умов договору, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 75 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 05 жовтня 2021 року та процентною ставкою за користування коштами 13% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 74/061006, 06 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», ОСОБА_3 в якості боржника та ОСОБА_7 в якості поручителя, було укладено договір поруки № 74/061006.

Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_7 зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язаннями боржника, які випливають з кредитного договору № 74/061006, згідно якого позичальник повинен повернути кредит в розмірі 75 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13% річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Також, 06 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», ОСОБА_3 в якості боржника та ОСОБА_8 в якості поручителя, було укладено договір поруки № 74/061006.

Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_8 зобов'язалася відповідати перед Банком за зобов'язаннями боржника, які випливають з кредитного договору № 74/061006, згідно якого позичальник повинен повернути кредит в розмірі 75 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13% річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

В подальшому, на підставі пункту 7.1.2 кредитного договору № 74/061006, Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» повідомило боржника ОСОБА_3, поручителів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про збільшення процентної ставки за користування кредитним коштами з 13% річних до 14% річних.

Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» свої зобов'язання за кредитним договором № 74/061006 було виконано належним чином, і видано позичальнику кредитні кошти в розмірі 75000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3870 від 06 жовтня 2006 року, на якій отримувачем ОСОБА_3 проставлено особистий підпис.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов»язання за кредитним договором № 74/061006 належним чином не виконувала, платежів в порядку та в розмірах, що визначені графіком, в рахунок погашення кредиту регулярно не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 23 липня 2015 року за нею рахується заборгованість у розмірі 55 216,01 доларів США, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 50 990, 87 доларів США; заборгованість по процентам - 3 601,22 долари США; пеня по відсоткам - 394,88 доларів США; пеня по тілу кредиту - 229,04 долари США.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» посилалося на те, що позичальником допущено порушення умов договору в частині вчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів, а тому сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги та, стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість по тілу кредиту і відсоткам в розмірі 54 592,09 доларів США, пеню по процентам і тілу кредиту в національній валюті в розмірі 14 654,43 грн., суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позичальника заборгованості перед позивачем у вказаних розмірах достовірно встановлена, в добровільному порядку відповідачем не погашена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.1.1 кредитного договору № 74/061006, ОСОБА_3 зобов'язалася своєчасно здійснювати платежі з погашення процентів за користування кредитом та кредиту у визначені даним договором терміни.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 10.3 кредитного договору № 74/061006 передбачено, що банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язаний на першу вимогу повернути банку суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки в передбачених договором випадках, зокрема, у випадку порушення графіку погашення, який встановлений договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.1 договору кредиту визначено, що за користування кредитом нараховуються відсотки на підставі відсоткової ставки у розмірі 13 % річних. З 13 листопада 2008 року розмір відсоткової ставки збільшено до 14 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору № 74/061006 позичальником ОСОБА_3 належним чином не виконуються, в передбачені графіком погашення кредиту строки кредит не погашається, станом на 23 липня 2015 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість по тілу кредиту у розмірі 50 990,87 доларів США та по відсоткам у розмірі 3601,22 доларів США.

Належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій.

Оскільки факт наявності у ОСОБА_3 заборгованості достовірно встановлений, в добровільному порядку вона не погашається, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача, як з боржника, на користь позивача заборгованості за кредитом і процентами у визначених в розрахунку розмірах.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.1 кредитного договору № 74/061006 передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Так як в ході судового розгляду було встановлено факт порушення ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати платежів в рахунок погашення кредиту, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків погашення тіла кредиту та погашення відсотків.

В силу вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В пункті 4.4 кредитного договору сторони погодили, що сплата пені та інших платежів за договором, крім суми кредиту і процентів (які сплачуться в валюті отримання кредиту), здійснюється в національній валюті України.

За таких обставин, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що нарахована пеня в розмірі 623,92 долари США підлягає стягненню з позичальника на користь банку в національній валюті, що становить 14 654,43 грн..

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» було заявлено вимоги також до поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, в обґрунтування чого зазначено, що останні зобов'язалися відповідати за належне виконання ОСОБА_3 обов'язків по погашенню основного зобов'язання, а тому банк вправі пред'явити до них вимоги про солідарне стягнення боргу.

Задовольняючи дані вимоги, та стягуючи заборгованість в розмірі 54 592,09 доларів США і 14 654,43 грн.. солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що поручителі відповідають перед банком в обсязі, однаковому з позичальником, а тому пред'явлені до них позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

В правовій позиції Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-1161цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, зазначено, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання про дострокове повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Внесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього і зумовлює припинення поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13 листопада 2008 року проценти за користування кредитними кошами за кредитним договором № 74/061006 Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» почали нараховуватись за процентною ставкою 14% річних.

Право банку збільшити відсоткову ставку передбачене пунктом 7.1.2 договору кредиту, відповідно до якого банк переглядає процентну ставку та повідомляє про це позичальника в письмовій формі за десять днів до дня встановлення нової ставки шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом.

Збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом безумовно призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителів, та для внесення таких змін до основного правовідношення необхідна їх згода, оформлена у відповідності до умов договору поруки.

Положеннями укладених між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» та поручителями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 договорів поруки було встановлено відмінний від кредитного договору порядок внесення змін до цих договорів.

Так, пунктом 11 договорів поруки передбачалося, що всі зміни і доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Тобто, при зміні розміру основного зобов'язання за кредитним договором, відповідні зміни та доповнення до договорів поруки повинні вноситися шляхом підписанням між банком та поручителями додаткових угод.

В матеріалах справи відсутні, а представником позивача суду не надано, примірників додаткових угод, підписаних між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до яких останні надавали свою згоду на збільшення відсоткової ставки за договором кредиту № 74/061006.

За таких обставин та в силу положень ст. 559 ЦК України,у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 без їх згоди, порука останніх є припиненою.

Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 мають дійсний обов'язок перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором кредиту № 74/061006, та заборгованість в розмірі 54 592,09 доларів США та 14 654,43 грн. підлягає стягненню з них, як з поручителів, солідарно з боржником.

Оскільки порука ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є припиненою з моменту встановлення відсоткової ставки на рівні 14% без їх згоди, а саме з 13 листопада 2008 року, пред'явлені до них в серпні 2015 року позовні вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними.

Враховуючи, що порука ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на момент розгляду була припиненою, з огляду на що останні не відповідали в рівному обсязі з позичальником ОСОБА_3 за невиконання останньою умов кредитного договору № 74/061006, рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів солідарно не відповідає вимогам закону.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року було допущено порушення норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», стягнення на його користь з боржника ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту і відсоткам в розмірі 54 592,09 доларів США та 14 654,43 грн. пені за неналежне виконання умов договору та про відмову в задоволенні позову до поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про стягнення заьоргованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості, який був розрахований позивачем, є неправильним, так як ОСОБА_3 продовжувала протягом всього періоду розгляду справи сплачувати платежі в рахунок погашення боргу, не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з неї заборгованості, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів щодо зменшення суми заборгованості, відповідачем було надано ряд квитанцій про сплату грошових коштів в рахунок погашення кредиту.

Переважна більшість даних квитанцій підтверджують внесення коштів в 2008-2014 роках, та вказані платежі враховані і відображені в розрахунку заборгованості за кредитним договором № 74/061006, що був наданий суду позивачем.

Єдиний платіж, вчинений в 2015 році, був здійснений боржником в день ухвалення рішення, що підтверджує той факт, що на дату розгляду справи розмір заборгованості не змінився.

Відсутність внесених в рахунок погашення кредиту платежів протягом 2015 року вбачається також і з виписок по рахункам ОСОБА_3, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням зазначеного, доводи апелянта про те, що розрахунки заборгованості за договором кредиту № 74/061006 станом на дату розгляду справи судом не відповідали дійсності, є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк не надав суду відомостей про звернення відповідача з заявою про перерахунок та реструктуризацію боргу, не мають правового значення для вирішення даного спору, так як докази досягнення відповідних домовленостей між сторонами в матеріалах справи відсутні, а виключно вияв бажання з боку боржника на такий перерахунок і реструктуризацію не породжує юридичних наслідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції та була позбавлена можливості реалізувати свої права на судовий захист, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених до неї позовних вимог, оскільки, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, відповідач до апеляційної скарги не долучила жодного доказу на спростування висновків суду про наявність у неї заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, вирішенню також підлягає питання щодо стягнення судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням досліджених доказів, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» підлягають стягненню 3654,00 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст.6, 526, 611, 627, 628, 553, 559, 1050, 1054, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (код ЄДРПОУ 33881201) заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 592,09 доларів США, з них: заборгованість по тілу кредиту - 50 990,87 доларів США та заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 601, 22 долари США, а також пеню в розмірі 14 654,43 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (код ЄДРПОУ 33881201) судовий збір в розмірі 3654,00 грн..

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: