Рішення № 58820065, 14.04.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3258/15-ц

Номер провадження 2/570/143/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Таргоній М.В.

при секретарі Беднарчук Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись в суд із вказаним позовом, в якому просять позбавити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7) О.В. права користування житлом у будинку за адресою: по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області, також зобовязати Рівненський районний відділ УДМСУ в Рівненській області зняти з реєстрації місця проживання за вказаною адресою зазначених осіб.

В обґрунтування предявлених вимог вказано, що за позивачами зареєстровано право власності (по 1/2 частині) на вказаний будинок.

28 грудня 1991 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 (відповідно син та брат позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2І.) та ОСОБА_3 (відповідач). 23 січня 1992 року у них від шлюбу народились доньки ОСОБА_4, ОСОБА_4 (відповідачі).

Із 17 жовтня 2007 року зареєстровано місце проживання відповідачів у згаданому будинку по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області.

Рішенням Рівненського районного суду від 04.12.2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Із січня 2007 року відповідачі у вказаному будинку не проживають.

Позивачі вказують, що відповідачі не являються членами їх сімей. Покликаючись на положення ст. 72 ЖК України, ч. 1 ст. 319, ч. 3 ст. 405 ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживанняв Україні», просили позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, яка є також представником іншого позивача ОСОБА_1, пред'явлені вимоги підтримала повністю. Уточнила вимоги, вказавши про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаному будинку та просив їх задовольнити з підстав та обгрунтувань наведених у позовній заяві. Пояснила також, що ОСОБА_8 - колишній чоловік відповідача ОСОБА_3 не набував право власності на вказаний будинок, не набували такого права й відповідачі. Вважає, що відповідачі втратили право користування житлом у згаданому будинку. Не зверталась в суд із позовом раніше, у звязку із розглядом в судах інших справ із участю позивачів та відповідачів по даній справі. Просила задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні представник відповідачів адвокат ОСОБА_6 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, просили відмовити в задоволенні предявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що дійсно з 2004 р. вона разом із дітьми (інші відповідачі) не проживають у згаданому будинку по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області. При цьому зазначила, що із будинку її з дітьми вигнав ОСОБА_1 проти її волі. Вважає такі дії позивача щодо її виселення незаконними, зверталась щодо таких його дій в сільську раду. Із 2011 року проживає із дочками в гуртожитку в м. Рівне. Одна із дочок - ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6) О.В. після реєстрації шлюбу в травні 2015 року проживає із чоловіком та дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку в Рокитнівському р-ні Рівненської області. Обставин щодо розірвання шлюбу із ОСОБА_8 та належності позивачам на праві власності згаданого будинку не заперечила. Просила відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що їх вигнали із будинку, на даний час власного житла не мають. Зазначила, що розписку про добровільне залишення будинку в 2004 році вона написала злякавшись, недобровільно та під диктування позивача ОСОБА_2 Просила відмовити в позові.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив про безпідставність предявлених вимог, оскільки вселення та реєстрація місця проживання відповідачів за вказаною адресою здійснено правомірно. Їх же виселення та подальше недопущення до будинку є протиправним, а тому не може бути розцінено як відсутність відповідачів за місцем проживання без поважних причин. Вважає, що наведених обставин відповідачі не втратили право користування житлом у згаданому будинку. Крім того, вказав на пропуск позивачами строку позовної давності та просив застосувати наслідки спливу такого строку.

Рівненським районним відділом УДМСУ в Рівненській області участь представника в судових засіданнях не забезпечено. Заяви про розгляд справи у відсутності представника вказаног відділу та заперечення проти позову до суду не налійшли.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, представника відповідачів адвоката ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, зясувавши обставини та дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 27.11.1996 року Корнинською сільською радою видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області на імя ОСОБА_1, та в подальшому здійснено реєстрацію в Рівненському обласному БТІ. За договором дарування від 29.12.2004 року відчужено 50/100 частини вказаного будинковолодіння (а.с. 9). Із відомостей технічного паспорта на вказаний будинок (а.с. 10-12) вбачаються відомості про власників: ОСОБА_1 (50/100 частин) та ОСОБА_2 (50/100 частин).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29.12.2012 року (а.с. 14-17) із урахуванням рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2013 року (а.с. 18-20) відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 у визнанні за ними права власності на 1/6 частину вказаного будинку по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області.

Вказані обставини сторони не оспорювали. Крім того, те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками згаданого будинку встановлено й у рішенні Рівненського районного суду Рівненської області від 09.12.2014 року (а.с. 28-33). Встановлено у рішенні факт реєстрації місця проживання відповідачів за вказаною адресою. Також цим же рішенням відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 у вселенні у згаданий будинок. Зазначене рішення суду вступило в закону силу.

Згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сімї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сімї. Тому в даному в випадку суд, захищаючи права власності громадян, усуває перешкоди у користуванні цією власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Доводи відповідачів та їх представника, із урахуванням пояснень свідка ОСОБА_9, про неправомірне виселення згаданих осіб із будинку по вул. Гарній, 10 в с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області не спростовують вказані обставини та обґрунтування предявлених позивачами у даній справі вимог, та фактично вказують на непогодження відповідачів із рішеннями судів по інших справах.

Із урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що за вказанихобставин наявне порушення прав позивачів як власників будинку, а тому позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у згаданому будинку підлягає до задоволення.

Не підлягає до задоволення клопотання представника відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності як необгрунтоване, оскільки позивач ОСОБА_2 зазначала про тривалий розгляд судами інших спорів між сторонами даної справи щодо права власності на вказаний будинок та щодо вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 Суд враховує таке пяснення позивача, із урахуванням рішень судів, в т.ч. ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2015 року (а.с. 30-31) та ухвали ВССУ від 27.05.2015 року(а.с. 32-33).

Розглядаючи позовні вимоги про зняття з реєстрації та покладення зобовязання на відділ УДМСУ провести зняття з реєстрації є передчасними, оскільки відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382- IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду. Тому в задоволенні такої частини вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10-11, 14, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рівненський районний відділ управління Державної міграційної служби у Рівненській області про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 (прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_6) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими , що втратили право користування житловим приміщенням в будинку по вул. Гарній, 10, с. Колоденка, Рівненського р-ну, Рівненської області.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Таргоній М.В.